В четвер, 8 вересня 2022 року, померла Єлизавета ІІ, королева Великої Британії.
Їй було 96 років, з яких 70 вона перебувала на троні. Для більшості жителів планети Єлизавета ІІ була завжди.
Чи не кожен другий в курсі про те, що дитяче прізвисько Єлизавети II — Лілібет, і що вона саме так підписала прощальну записку, яку поклала в домовину з тілом чоловіка.
Що Єлизавети любила собак породи доргі — помісь такси та коргі.
Що коли королева перекладала сумочку з однієї руки на іншу, — це був знак, що співрозмовнику час закруглятися.
Що телетрансляцію відкриття Олімпійських ігор в Лондоні у 2012 році відкривав ролик, де Джеймс Бонд Деніел Крейг і королева стрибали з парашутами з вертольота над ареною Олімпійського стадіону. А кілька місяців потому за цю роль королеві вручили премію BAFTA за краще виконання ролі дівчини Бонда.
Жодною королівської родиною у світі не цікавились так, як тією, що очолювала Єлизавета. Вона викликала розчулення милими хустинками на голові і гнів своїм ставленням до Леді Діани.
В чому ж особливість британської королівської родини?
Британська королівська сім'я: ближче до народу
Відповідь проста — тому що британська королівська сім'я без проблем показується на публіці без архаїчних церемоніальних костюмів, — не боїться виглядати, як звичайні лондонці. Коли редактора британського журналу Royalty Марка Хустона запитали, чи не позбавляє королеву містичного ореолу спроба наблизитися до народу, той відповів: «Люди, як і раніше, згадують і коронацію, і королеву-матір, і більш давні події з тими ж почуттями, що і раніше. Але в сучасному світі не можна залишатися несучасною людиною, і я не думаю, що давня, «містична», монархія могла б сьогодні функціонувати. Принаймні — в Європі».
Неважливо, що відбувається у житті осіб королівської крові, — пожежа у Віндзорському замку у 1992-му (через яку Її Величність назвала той рік «важким»), смерть принцеси Діани у 1997-му, скандальні заяви принца Гаррі і Меган Маркл, або похорон принца Філіпа. Головне, що там завжди щось відбувається. І це щось — дуже людське. Гідне часом обурення, часом співчуття, але завжди гідне уваги.
Наприклад, за похороном принца Філіпа, чоловіка Єлизавети II, у прямому ефірі спостерігало 13,6 млн жителів Великобританії, кожен п'ятий. Приблизно стільки ж дивилися весільну церемонію Гаррі і Меган Маркл у 2018-му. Британська преса любить і вміє висвітлювати те, що відбувається в Букінгемському палаці.
Ось і зараз, у Букінгемському палаці ще не оголосили про смерть королеви, а біля нього вже зібрався натовп.
Єлизавета — найстарший монарх у світі і рекордсмен британського престолу
Нехай церемоніальних функцій у королеви було більше, ніж реального впливу і політичних зв'язків, але Єлизаветі II ніколи не бракувало підданих, які уважно слідкували за її життям і словами. Саме тому вона продовжувала впливати на стан справ у Великобританії, в той час як інші європейські монархії давно перетворилися на державний декор.
Єлизавета II посіла трон 6 лютого 1952 року. З того часу змінилося 15 прем'єр-міністрів Великобританії, 15 президентів США і сім Пап Римських. При цьому одне з соцопитувань виявило цікавий факт — молоді люди часто вважали, що королеву Великобританії звуть Вікторія, хоча та царювала в XIX столітті.
Цей курйоз деякою мірою частково дозволяє зрозуміти секрет успіху Єлизавети II: поводитись так, щоби тебе любили, але при цьому не знали про твій вплив на політику та реальне життя.
Єлизавета ІІ пішла з життя як найстаріший монарх у світі та такий, що найдовше перебував на престолі Великої Британії — 70 років. За період свого правління вона перетворилася на справжній символ британської монархії.
Звісно з роками її вплив на на політику лише меншав, але королева сумлінно продовжувала виконувати важливі церемоніальні функції та користуватися численними привілеями — подекуди дуже незвичними.
Королева Єлизавета та парламент
Єлизавета ІІ формально правила одразу в 16 державах на трьох континентах. Крім власне Великої Британії, вона була королевою Канади, Австралії, Нової Зеландії та невеликої острівної країни в Тихому океані — Тувалу. Проте більшість її повноважень стосувалась саме Сполученого Королівства. Реальна влада там належить парламенту і прем'єр-міністру, однак більшість призначень та законів формально приймають за згоди монарха.
Та й сам парламент не міг розпочати роботу без дозволу Єлизавети. Щороку (за деякими виключеннями) саме королева відкривала сесії парламенту. За століття ця подія обросла великою кількістю традицій, яких сумлінно дотримувались. Перед прибуттям монарха Вестмінстерський палац обшукували королівські гвардійці з алебардами та ліхтарями, приділяючи особливу увагу підвалам — в пам'ять про розкриття Порохової змови 1605 року. Єлизавета прибувала до будівлі на кареті у супроводі кінної гвардії та заходила усередину через окремі ворота.
Саме дійство відбувалось в залі засідань Палати лордів, адже до Палати громад вхід монархам суворо заборонений. Депутатів останньої на урочисте засідання кликав спеціальний пристав. При цьому по традиції перед його носом закривали двері, в які він мав тричі постукати. Так ще раз демонструється незалежність нижньої, але головної, палати британського парламенту.
Коли усі депутати збирались разом, королева виголошувала тронну промову, в якій окреслювала головні завдання уряду на найближчий рік. Проте текст її писав прем'єр, тож королеві фактично відводили роль дуже поважного диктора. Формально британські монархи мають право розпуску парламенту, однак востаннє ним скористався в далекому 1830 році король Вільгельм IV.
Королівське вето монарха Великої Британії
Як і більшість глав держав, британський монарх має право вето. Усі ухвалені парламентом закони мають для набуття чинності отримати «королівське схвалення». Проте Єлизавета, як і десять її попередників, цим правом ні разу не користувалась. Востаннє вето наклала королева Анна в 1708 році — за наполяганням уряду вона заблокувала закон про створення шотландської міліції.
Також без санкції королеви Британія не могла оголосити війну іншій державі. Проте з кінця XX століття офіційно оголошувати війну в світі стало не модно. В останній раз подібне рішення приймав батько Єлизавети король Георг VI в 1939 році на початку Другої світової.
Повноваження британських монархів не обмежуються законодавчою роботою. Саме вони формально призначають прем'єр-міністрів, чи, якщо точніше, пропонують обраним політикам сформувати уряд. Проте і це право вже давно перетворилося на формальність. Тож в останні сто років королі та королеви сумлінно пропонують очолити уряд лідерам політичних сил, які мають більшість у парламенті.
Королева лебедів та дельфінів
У Єлизавети було багато титулів, подекуди дуже дивних. Наприклад, вона вважалась «сеньйором лебедів». Тягнеться ця історія ще з ХІІ століття, коли англійські королі оголосили усіх лебедів-шипунів своєю власністю. Приймали відповідне рішення вони суто через власні гастрономічні інтереси. Адже ці птахи тоді вважалися делікатесами і були прикрасою королівського столу. В XV столітті монархи дозволили ловити лебедів компаніям виноробів та малярів.
Зараз птахів вже ніхто не їсть, проте вони і досі технічно вважаються власністю королеви. Щороку на Темзі у третю неділю липня розпочинається інвентаризація лебедів, яка триває п'ять днів. Представники королеви, а також компаній виноробів та малярів пливли на човнах по річці та відловлювали усіх птахів. Їх зважують, перевіряють і позначають.
Лебеді, яких спіймали представники корони, залишались без розпізнавальних знаків, окрім невеликого кільця, під'єднаного до бази даних Британського фонду орнітології. Винороби та маляри ж вдягали пернатим на другу лапку додаткове кільце, яким позначалась приналежність птаха до їхніх компаній.
Права королеви поширювались не лише на лебедів. Згідно з законом 1324 року, усі осетри, кити та дельфіни у прибережних водах Англії та Уельсу належать британській короні. Тож у разі вилову рибалки спочатку мали запропонувати їх королеві. Однак ці види зустрічаються біля Британії дуже рідко, а їх комерційний вилов заборонений. А якщо вони потрапляють у сітки випадково, рибалки зобов'язані їх випустити в море.
Королівські привілеї Єлизавети ІІ
Паспорти та водійські права у Сполученому Королівстві протягом правління Єлизавети видавали від імені королеви. Сама ж собі вона їх видати не могла. Однак відсутність документів не заважала Єлизаветі керувати авто та подорожувати за кордон.
За час свого правління королева відвідала 116 країн. Вона стала першим британським монархом, який побував в Австралії та Новій Зеландії, а також виступив в американському Конгресі.
Так само Єлизавета спокійно обходилась без водійських прав і добре почувалась за кермом. Відповідний досвід вона отримала ще під час Другої світової, коли працювала механіком санітарного автомобіля. З тих часів королева полюбляла власноруч керувати транспортом. В 1998 році вона навіть влаштувала майстер-клас королю (тоді ще принцу) Саудівської Аравії Абдуллі у своїй шотландській резиденції. «Абдулла не звик, щоб за кермом сиділа жінка, не кажучи вже про королеву. Його нервозність лише посилилася, коли Єлизавета розганяла Land Rover по вузьких дорогах помістя, при цьому весь час розмовляючи. Через перекладача наслідний принц вмовляв її збавити швидкість та сконцентруватись на дорозі», — переповідав цю історію у своїх спогадах британський дипломат Шерард Каупер-Коулз.
Два дні народження Єлизавети
Єлизавета, як і її попередники на престолі, двічі святкувала свій день народження. 21 квітня вона зазвичай проводила у родинному колі, а офіційний церемоніал був обмежений артилерійськими салютами в центрі Лондона.
Офіційно з розмахом день народження королеви святкували у другу суботу червня. Традицію започаткував прапрадід нинішньої королеви. Едуард VII народився в листопаді і не хотів проводити масові гуляння за похмурої осінньої погоди. Тож офіційно своє народження він святкував у травні чи в червні. Його наступники вирішили продовжити цей звичай, проте дату кожен з них визначав окремо.
Офіційне святкування відзначалось військовим парадом Trooping the Colour, в якому брали участь 1400 військових у церемоніальних червоних мундирах та ведмежих шапках, 400 музикантів. Розпочиналось дійство у резиденції королеви в Букінгемському палаці, звідки учасники рухались до вулиці Вайтголл, де відбувався парад кінної гвардії.
Раніше цей шлях королева долала верхи, проте в останні роки пересувалась в кареті. Потім учасники повертались до палацу, з балкону якого королева у супроводі родини вітала громадян та споглядала авіашоу королівських Військово-повітряних сил.
