Від аварій літаків не застрахований ніхто. Однак чи не найбільше не щастить футболістам. За останні п'ять років трапилося чотири авіакатастрофи, жертвами яких виявились пов'язані з футболом люди. Остання — в січні 2021 року, коли розбився літак з гравцями та президентом бразильського клубу «Пальмас».
Одна з найвідоміших авіакатастроф в історії футболу сталася 6 лютого 1958 року, коли в Мюнхені розбився літак з гравцями «Манчестер Юнайтед» на борту. Chas News згадує про цю та ще чотири подібні аварії.
Минулого сезону «Торіно» посів 17 місце в італійській Серії А та ледь не вилетів з елітного дивізіону. А в 1940-х роках це був суперклуб. Він чотири рази поспіль вигравав національний чемпіонат і вп'яте йшов до перемоги в сезоні 1948-1949 років.
3 травня 1949 року «Торіно» зіграв у Лісабоні з португальською «Бенфікою». Товариський матч італійська команда програла (3:4), а додому вже не повернулася.
Наступного дня на підльоті до рідного Турина літак потрапив у сильний туман. При заході на посадку пілот не розгледів базиліку Суперга, побудовану на пагорбі висотою 669 м, та зачепив лівим крилом її огорожу. Літак розвернуло і він на повній швидкості врізався у землю.
Усього загинула 31 особа — крім 18 футболістів, ще головний тренер, адміністратори, троє журналістів, чотири члени екіпажу та один вболівальник. Із основного складу команди вижив лише захисник Сауро Тома, який не літав до Лісабону через травму.
У день похорону на вулиці Турина вийшли 600 тис. чоловік. Сама ж команда знову стала чемпіоном Італії: в останніх чотирьох матчах її супротивники, як і «Торіно», вивели на поле свої молодіжні склади.
Шок від аварії був настільки великим, що наступного року італійська збірна вирушила на чемпіонат світу до Бразилії на кораблі. Однак через втрату в авіакатастрофі більшості гравців основного складу не змогла пройти груповий етап.
Метт Басбі вважається одним з найталановитіших тренерів в історії «Манчестер Юнайтед». Під його керівництвом клуб виграв національний чемпіонат в сезонах 1955/1956 та 1956/1957. При цьому у складі команди було лише кілька легіонерів, а основу складали «малюки Басбі» — вихованці «МЮ», які отримали таке прізвисько через молодий вік.
У сезоні 1957/1958 клуб теж успішно виступав і не тільки в Англії. За результатами двох матчів проти сербської «Црвени Звезди» він вийшов у півфінал Кубка європейських чемпіонів — попередника сучасної Ліги чемпіонів.
Після поєдинку в Белграді «червоні дияволи» поверталися додому літаком з дозаправкою в Мюнхені. Однак там все пішло не за планом. Спочатку лайнеру двічі не вдалося злетіти через проблеми з двигуном.
Третя спроба стала фатальною. Літак загруз у сніговій каші, яка назбиралася у кінці злітної смуги, і не зміг набрати достатньої швидкості для підйому. Натомість він пробив огорожу аеропорту та врізався в будинок. Від удару відірвало ліве крило і частину хвоста. Кабіною пілотів лайнер врізався у дерево, а правим бортом — в ангар, де стояла вантажівка з пальним, яке одразу вибухнуло.
Всього на борту перебувало 44 людини. 20 загинули на місці, ще троє згодом померли у лікарні. Серед жертв трагедії виявилось вісім футболістів, інші отримали травми різної тяжкості.
Метт Басбі провів у лікарні два місяці. Однак вже за рік повернувся до керівництва клубом. 1968 року він разом з «Манчестер Юнайтед» все ж таки завоював Кубок європейських чемпіонів, а в його команді були Боббі Чарльтон та Білл Фоулкс, які десять років тому пережили аварію в Мюнхені.
11 серпня 1979 року в небі над Дніпродзержинськом Дніпропетровської області (зараз — Кам’янське) зіткнулися два літаки Ту-134А. Один прямував з Челябінська до Кишинева, другий з Ташкенту до Мінська.
Авіалайнерами керували досвідчені пілоти з тисячами годин нальоту, але направляти їх у Харківському центрі управління доручили 20-річному Миколі Жуковському, який тільки-но влаштувався на роботу диспетчером.
За його розрахунками, лайнери мали пройти одну точку з різницею в три хвилини, однак насправді вони неслися прямо один на одного. Інший диспетчер в останній момент помітив помилку та наказав літакам змінити висоту, але через перешкоди в ефірі його не почули.
О 13:35 один Ту-134А врізався в інший майже під прямим кутом. Літаки йшли через хмари, тому пілоти не могли побачити небезпеки. Шансів вижити ні в кого не було.
Загинули 178 людей. Серед них були 17 членів ташкентського клубу «Пахтакор», який летів на матч з мінським «Динамо». Після трагедії команду посилили добровольцями з інших клубів, а радянська федерація футболу гарантувала їй на три роки збереження місця у вищій лізі чемпіонату СРСР.
Вранці 27 квітня 1993 року транспортний літак ВВС Замбії із національною збірною на борту вилетів до Дакару, де мав пройти відбірковий матч на чемпіонат світу.
Вже під час першої проміжної посадки в лівому двигуні виявили неполадки, однак пілот не надав їм великого значення. За кілька годин літак сів для другої дозаправки в Лібревілі (столиця Габону), а коли злетів — проблемний двигун загорівся.
Пілот запанікував та допустився другої помилки — замість палаючого лівого двигуна заглушив правий. За хвилину літак рухнув ув Атлантичний океан усього в 500 метрах від берега.
В результаті аварії загинули усі 30 осіб, які перебували на борту. У тому числі 18 футболістів та головний тренер. В Замбії поспіхом зібрали новий склад команди. На щастя, капітан збірної Калуша Бвалья, гравець «ПСВ», вижив, оскільки самостійно добирався до Дакару з Нідерландів.
Нова збірна у відбіркових матчах навіть здобула дві перемоги та одну нічию, проте все одно поступилася на одне очко команді Марокко, яка й поїхала на чемпіонат світу. Однак наступного року Замбія пройшла до фіналу Кубка африканських націй.
28 листопада 2016 року бразильський клуб «Шапекоенсе» вилетів до Медельїна на перший фінальний матч Південноафриканського кубка проти колумбійського «Атлетіко Насьйоналя». На борту перебували 22 футболісти, головний тренер, технічний персонал, журналісти та президент клубу. Усього разом з членами екіпажу 77 людей.
Через виліт із запізненням екіпаж вирішив відмовитися від проміжної дозаправки, що і стало однією з головних причин аварії. На підльоті до Медельїна у літака майже закінчилось пальне, а пілот замість того щоб оголосити аварійну ситуацію, яка давала права на пріоритетну посадку, намотував кола в небі над містом в очікуванні своєї черги.
О 21:49 він все ж таки повідомив аеропорт про екстрену ситуацію, однак було вже запізно. За три хвилини через брак пального загорілися двигуни на правому крилі, а ще за хвилину — на лівому. Літак став некеровано знижуватися і врізався у гору за 18 км від аеропорту.
Дивом в аварії вижили шестеро осіб — стюардеса, два пасажири та три футболісти. Запасному воротарю Джексону Фоллману довелося ампутувати ногу. Він почав нове життя — вже у ролі професійного співака. А два його колеги по команді після реабілітації повернулися на футбольне поле.
Одразу після трагедії «Атлетіко Насьйональ» запропонував оголосили «Шапекоенсе» володарем Південноафриканського кубку. Таким чином 22 футболісти, 19 з яких посмертно, стали володарями престижної нагороди.
