28 вересня 1978 року у Римі вийшли екстрені випуски газет, де величезними літерами повідомлялось про смерть Папи Івана Павла I. За офіційним повідомленням Ватикану, раптова смерть настала від інфаркту міокарда.
Іван Павло І став першим Папою, який народився у ХХ столітті. Він також першим взяв собі подвійне ім’я та відмовився від середньовічної церемонії коронації. Цілком ймовірно, в планах були і інші нововведення, але втілити їх у життя понтифік не встиг. Іван Павло І пробув на чолі церкви лише 33 дні.
Проте дехто з правителів знаходився при владі ще коротший період.
Папа Римський Урбан VII
Серед 266-ти Пап Римських нараховується 16, які очолювали католицьку церкву менше року. Найменше з них — Урбан VII в 1590 році. Джамбаттіста Кастанья (світське ім’я майбутнього Папи) народився в італійській дворянській родині. Кар’єру у церкві розпочав завдяки своєму дядькові кардиналу Джіроламо Вералло. Вже в 33-річному віці був призначений архієпископом Росанно, міста на півдні Італії. В 1583 році Кастанья отримав кардинальську шапку, а ще за сім років конклав обрав його новим Папою Римським. Тоді ж він вибрав собі ім’я Урбан, що латинською значить «добрий».
За своє коротке перебування на чолі церкви понтифік повністю відповідав цьому означенню — надав субсидії римським пекарям, щоби вони могли продавати хліб за собівартістю, і обмежив витрати свого двору на предмети розкоші. Також Урбану VII приписують початок боротьби з палінням. Начебто він погрожував відлучати від церкви усіх, хто куритиме чи нюхатиме тютюн у церкві чи на її сходах. Чи встиг втілити Папа Римський це залякування у життя — невідомо. Урбан VII захворів на малярію та помер на 12-й день після обрання, навіть не встигнувши пройти церемонію коронації.
Французький король Людовік ХІХ
Найменше в історії, хоч і номінально, правив герцог Ангулемський Луї-Антуан. 2 липня 1830 року він 20 хвилин встиг побути королем Франції. У країні спалахнула чергова революція. Король Карл Х вимушено підписав зречення від престолу. Наслідувати йому мав старший син Луї-Антуан. Проте батько зажадав передати корону одразу онукові. Герцог Ангулемський після 20-хвилинних роздумів все-таки підписав зречення.
Така схема передачі влади не спрацювала. 9 серпня Національні збори проголосили королем іншого представника династії Бурбонів — Луї-Філіппа. Він правив Францією до 1848 року і також втратив корону внаслідок революції.
Суперечки, чи можна вважати 20-хвилинні роздуми номінальним правлінням Луї-Антуана, тривають й донині. Сам він вважав, що так: у 1835 році, знаходячись в еміграції, заявив, що зрікся корони під тиском, а тому документ про відмову недійсний. Французькі монархісти до смерті Луї-Антуана вважали його законним королем під іменем Людовіка ХІХ.
Китайський імператор Ваньянь Ченлінь
На відміну від Людовіка ХІХ, китайський імператор Ваньянь Ченлінь панував реально, але не набагато триваліше — приблизно три години. Час для сходження на престол випав не найкращий. Династія Цзинь, яка правила на півночі Китаю, з тріском програвала війну монголам та їхнім китайським союзникам з держави Південна Сун.
Дев’ятий та передостанній імператор Ай-цзун із вірними військами тримав оборону в місті Цайчжоу. Але все йшло до остаточної поразки. 9 лютого 1234 року Ай-цзун вирішив зректися престолу на користь племінника Ваньянь Ченліня. Свій вибір імператор пояснив просто — він затовстий, щоби скакати верхи, і тому не зможе врятуватися втечею, а небіж — здоровий та сильний і до того ж талановитий полководець, котрий зможе очолити подальшу боротьбу.
Поки йшла церемонія передачі влади, монголи прорвали стіни та вдерлися в місто. Ай-цзун з відчаю повісився. Новий імператор до поради свого попередника не дослухався. З решткою вірних солдатів він кинувся в бій та майже одразу загинув. З його смертю династія Цзинь припинила існування.
Великий князь київський Ігор Ольгович
В 1132 році Київська Русь вступила в добу феодальної роздробленості. Окремі князівства стали незалежними державами, проте їхні правителі все ж бажали отримати титул Великого князя київського, який номінально вважався головним. В результаті Київ постійно переходив із рук в руки. З 1132 по 1246 роки в ньому встигли покняжити 26 князів, деякі з них — лише кілька місяців, а то і менше. Абсолютний антирекорд належить Ігорю Ольговичу — той правив 13 днів.
1 серпня 1146 року він успадкував від брата київський престол, а разом з ним і негативний імідж попередника. В результаті, коли 13 серпня до стін міста підійшли війська іншого претендента, Ізяслава Мстиславовича з Переяслава, кияни відмовилися битися за свого князя. Бій завершися розгромною поразкою Ігоря. Чотири дні він ховався у болотах, доки його не знайшли люди Ізяслава. Волею нового Великого князя Ігоря спочатку посадили до в’язниці, а потім постригли в ченці. Це був лише початок трагічної історії.
Молодший брат Ігоря разом з чернігівським князем організував змову проти Ізяслава, але в таємниці втримати її не вдалося. 19 вересня 1147 року київський князь на віче оголосив про похід на Чернігів. Земляки такий план підтримали. Але кияни згадали, що в місті перебуває Ігор Ольгович, заради звільнення якого плетуть інтриги, і вирішили з ним розправитися. Ізяслав та київський митрополит Климент намагалися стримати людей, але марно. Розлючений натовп увірвався до монастиря, де Ігор молився перед іконою Божої Матері, забив його до смерті, а потім протягнув бездиханне тіло вулицями міста.
Президент США Вільям Гаррісон
Одягайтесь тепліше! Якби цієї поради дотримувався Вільям Гаррісон, 9-й президент США, його перебування у Білому домі, можливо, не стало б найкоротшим в історії Сполучених Штатів. 4 березня 1841 року він виступив з рекордною за тривалістю інавгураційною промовою. 68-річний Гаррісон говорив майже дві години та попри сильний вітер та дощ не вдягнув ні капелюха, ні куртки. Наслідком стала застуда, на яку президент не звертав уваги. За три тижні на кінній прогулянці Гаррісон потрапив під зливу й остаточно зліг —тепер вже з пневмонією.
Протягом наступних дев’яти днів на пацієнті випробували усі тогочасні «інноваційні» методи лікування. До його тіла прикладали металеві присоски, щоби витягнути з організму хворобу. Гаррісону давали великі дози настоянки екзотичної рослини іпекакуани для стимуляції блювання, касторову олію і рідкісний мінерал каломель для промивання кишківника. Але такі засоби ще більше підірвали стан здоров’я президента. У відчаї медики звернулися навіть до традиційної індіанської медицини, напоївши хворого гарячою сумішшю сирої нафти та екстракту віргінської змії (рослини Aristolochia serpentaria). Але і це не зарадило: на 31-й день президентства Гаррісон помер. Відповідно до висновку лікаря Томаса Міллера, причиною смерті стало правостороннє запалення легень, ускладнене жовтяницею і зараженням крові.
