9 лютого 1893 року вважають днем виникнення стриптизу. Тоді у паризькому кабаре «Мулен Руж» пройшла студентська театралізована вечірка, яка завдяки дівчатам-моделям у відвертих костюмах та їхнім еротичним танцям дуже нагадувала сучасні стриптиз-шоу.

Вечірка призвела до зростання популярності подібних розваг, а також до гучного судового процесу та масових заворушень, які охопили столицю Франції.

Бал чотирьох мистецтв

Наприкінці ХІХ століття в Парижі дуже модними, особливо серед молоді та творчої інтелігенції, були вечірки у стилістиці античної доби.

До цього тренду вирішили долучитися і студенти Вищої школи витончених мистецтв, які в 1892 році започаткували традицію щорічних костюмованих балів — Bal des Quat'z'Arts .

Запрошення на Bal des Quat'z'Arts

Перша вечірка стала пародією на консервативні правила школи, учнями якої до 1897 року могли стати тільки чоловіки. Тож учасники балу самі переодягнулися у жінок.

Наступного року вони вирішили, що цього недостатньо і більш серйозно підготувались до балу.

Організатори орендували найвідоміше паризьке кабаре «Мулен Руж», зробили яскраві декорації, залучили музикантів та чотирьох моделей-натурниць, які мали стати зірками вечора.

Запрошення, крім студентів, отримали ще купа артистів та інших митців — усього близько 4 тис. осіб.

Багато гостей перевдягнулися в історичних та міфологічних персонажів античних часів. Проте у найцікавіших образах постали запрошені моделі. Четверо студентів у білих набедрениках принесли на ношах Сару Браун, яка грала роль Клеопатри.

Її груди ледь прикривав тоненький пояс, а ноги, стегна — панчохи, які більше нагадували рибальську сітку.

Не менш відверті костюми — короткі прозорі сорочки — одягли її напарниці Аліса Лаволь, Емма Денн та Кларріс Роже, більш відомі під псевдонімами Манон, Сюзанна та Івонна. При цьому остання заїхала в кабаре на білому віслюку.

Сара Браун

Подібна публічна демонстрація майже оголеного жіночого тіла до цього вважалася верхом розпусти і перебувала під негласною забороною. Однак гості були у захваті. Та й моделі не соромилися постати у відвертих образах перед чотирьохтисячною аудиторією.

А Манон, танцюючи, взагалі скинула із себе увесь одяг. Справжній стриптиз, хоча відвідувачі це сприймали як художній перформанс.

«Там не було непристойності. Оголені моделі, лежачи на паланкінах чи на клумбах з квітами, сидячи на троні під куполом чи на руках у Геркулесів, чи просто гуляючи посеред овацій, віддавали данину мистецтву, красі та любові. Міс Сара люб'язно приймала артистичні пози, які її фігура робила ще більш захопливими. Тож їй справедливо аплодували всі гості, які штовхаючись кинулися на сцену, щоб краще нею помилуватися», — розповідав у репортажі журналіст газети Le Courrier français.

На захисті моралі

Однак не всі були такої ж думки. Сенатор Рене Беранже, а за сумісництвом і голова Ліги із захисту моралі, звернувся до прокуратури з вимогою притягнути до відповідальності за непристойну поведінку у громадському місці чотирьох моделей та організатора вечірки — студента Анрі Гійома. Консервативна преса обвинувачення підтримала, ліберальна, навпаки, називала Беранже «старим занудою, який хоче похоронити французьку веселість», а ініційованим ним процес — «помстою за старість проти молоді».

23 липня розпочався суд, який обвинувачені та свідки перетворили на шоу. Анрі Гійом переконував, що то була приватна вечірка для митців і образи моделей ніким не сприймалися як аморальні, адже у такому вигляді вони постають у художніх майстернях. 

Костюми Bal des Quat'z'Arts

Сара Браун стверджувала, що одягла костюм Клеопатри, у якому вже позувала для картин Жоржа Рошгросса. Івонна на закиди прокурора, що її сорочка нічого не прикривала, відповідала, що це брехня, адже на ній ще були яскраві стрічки та панчохи. А коли Манон запитали, навіщо вона оголяла груди, та казала, що їй було дуже жарко.

Свідки в один голос підтверджували, що не побачили у шоу нічого непристойного. Навіть поліцейський інспектор Гарно, який стежив за порядком на балу, заявив, що не почув там жодної скарги від присутніх та й сам не побачив загрози суспільній моралі. Ба більше. За його словами, демонстрація оголених грудей в «академічних позах» не могла шокувати присутніх на вечірці художників та скульпторів і тому виглядала менш непристойною, ніж костюми, які можна побачити на концертах в опері.

Студентський бунт

Однак суд все одно визнав Гійома та чотирьох моделей винними, хоч і призначив їм мінімальне покарання — штрафи у 100 франків. 1 липня, наступного дня після винесення вироку, близько двох тисяч студентів, скандуючи «Геть Беранже! Хай живе Quat'z'Arts!», рушили до будинку сенатора.

Розгін поліцією студентського мітингу 1 липня 1893 року

Дорогу їм перекрили поліцейські, які після короткої сутички розігнали мітинг. Однак на цьому учасники протесту не зупинилися. Поліція вирушила в студентський Латинський квартал, вимагаючи усіх розійтися по домівках. Протестувальників там не було, однак відвідувачі кафе такими вимогами обурилися. Знов сталася бійка, під час якої хтось влучив металевою попільничкою у скроню 23-річного Антуана Нугера. Хлопця забрали у лікарню і ввечері він помер.

Після цього Париж запалав. Тисячі студентів, до яких долучилися робітники, тепер вже виступали не на захист свого права на дозвілля, а проти поліцейського свавілля. На вулицях Латинського кварталу звели барикади. Сутички тривали три дні і завершилися лише коли у місто ввели війська, а начальника паризької поліції відправили у відставку.

Учасники Bal des Quat'z'Arts

Bal des Quat'z'Arts після цього ніхто не чіпав. Вечірки проводили регулярно до 1966 року (з перервами під час Першої та Другої світових воєн), костюми їхніх учасників ставали все більш відвертими. 

Від Давнього Риму до Голлівуду. Як пуритани захищали «традиційні цінності»
Порно атакує. Як блудливе мистецтво завоювало світ
Розпусна історія іграшок: від кам'яних ділдо до секс-роботів