404

Сторінку не знайдено

Chas.News not found
Вбивство по-американськи. Масові кровопролиття, які сколихнули Сполучені Штати

22 березня в американському місті Боулдер, штат Колорадо, невідомий відкрив вогонь в супермаркеті. Загинули 10 осіб, у тому числі один офіцер поліції. А за п'ять днів до того стріляли в Атланті — чоловік вбив вісьмох людей в трьох спа-салонах.

Подібні трагічні інциденти у США відбуваються регулярно і вже протягом кількох десятиліть. При цьому часто вбивцями виявляються люди, мотив яких правоохоронцям не вдається встановити. Сhas News розповідає про найбільш резонансні масові вбивства в американській історії.

Помста за школу

У США більшість масових вбивств здійснюється вогнепальною зброєю. Проте одне з найбільших за кількістю жертв сталося з використанням вибухівки 18 травня 1927 року. Тоді 55-річний Ендрю Кіхо в містечку Бат вбив дружину, спалив ферму, підірвав школу, а потім і самого себе.

Спочатку ніщо не віщувало біди. Кіхо, незважаючи на те, що відрізнявся вибуховим характером, користувався авторитетом серед городян. У 1924 році його навіть обрали членом шкільної ради та її скарбником.

 За рік зруйновану частину школи знесли і на зібрані пожертви побудували нове крило. Під час реконструкції ще тричі знаходили вибухівку / Getty Images

Однак школа і стала однією з причин негараздів Кіхо. Міська влада щороку збільшувала податок на утримання навчального закладу. Додаткові витрати стали для чоловіка непосильним тягарем. Він припинив виплати по іпотеці, після чого банк пригрозив конфіскувати ферму. До фінансових проблем додалися і проблеми зі здоров'ям дружини, яка захворіла на туберкульоз — на той час невиліковну хворобу. Одночасно жителі Бата завдали удару по самолюбству Кіхо — в 1926 році він програв вибори на посаду міського клерка.

Саме після виборів він і задумав помститися місту. Протягом кількох місяців Кіхо закуповував центнерами вибухівку (в той час її використовували при земельних роботах, тому і підозри ні в кого не виникло) і почав потроху мінувати школу, в якій вбачав першопричину усіх проблем.

Протягом кількох місяців Кіхо закуповував центнерами вибухівку і почав потроху мінувати школу, в якій вбачав першопричину усіх проблем

День Х настав 18 травня 1927 року. За два дні до цього Кіхо вбив свою дружину, яка тільки-но повернулася з лікарні. Її тіло він переніс до сараю, а усю худобу зв'язав, щоб вона не могла втекти. На паркані ферми Кіхо повісив табличку «Злочинцями стають, а не народжуються».

О 8:45 пролунали два вибухи. Перший на фермі. А другий, потужніший, у школі. Він повністю зруйнував північне крило закладу. Десь через пів години туди під'їхав і сам Кіхо. Він покликав до себе суперінтенданта школи, з яким постійно конфліктував, та підірвав свій автомобіль.

Усього того дня загинули 43 особи, 58 — постраждали. Жертв могло бути набагато більше — вже після вибуху поліцейські знайшли під південним крилом шкільної будівлі 230 кг динаміту, який не здетонував.

«Прогулянка смерті»

Зранку 6 вересня 1949 року 28-річний ветеран Другої світової Говард Унру за 12 хвилин застрелив 13 людей (серед них 3 дітей) та ще трьох поранив. Ці події увійшли в історію як «прогулянка смерті» та перше масове вбивство у США, скоєне за допомогою вогнепальної зброї.

Говард після повернення з війни вів тихе життя в рідному місті Камден, штат Нью-Джерсі. Він майже весь час проводив вдома, ніде не працював, часто ходив до церкви. Проте мав таємне хобі — в підвалі будинку тренувався у стрільбі з трофейної зброї. У молодого ветерана не було друзів. Натомість він постійно сварився із сусідами та продавцями навколишніх магазинів. Усі образи, реальні та уявні, він записував у блокнот.

Говард Унру після затримання поліцейськими / Getty Images

Пізно ввечері 5 вересня Говард вирішив сходити у кіно. Повернувшись додому о третій ночі, хлопець помітив, що хтось вкрав хвіртку з паркану, яким господар вирішив відгородитися від сусідів. Для нього це стало останньою краплею.

Говард прокинувся о восьмій, поснідав з матір'ю, одягнув свій найкращий костюм, взяв у руки пістолет Luger P08, набив кишені патронами і пішов вбивати уявних кривдників. Першою жертвою став місцевий чоботар. Потім Унру зайшов до перукарні, де застрелив перукаря та 6-річного хлопчика (при цьому на його матір вбивця не звернув уваги). Далі Говард рушив до своїх головних ворогів — сусідів-аптекарів Коенів. По дорозі він застрелив страхового агента, бо той занадто повільно поступився йому дорогою, а в аптеці вбив усю родину. Після цього ветеран почав стріляти в перехожих без розбору. Дати відсіч намагався лише власник місцевого шинку. Він відкрив вогонь у відповідь, і, як з’ясувалось вже після арешту Говарда, поранив його у стегно.

Лікарі поставили йому діагноз «параноїдна шизофренія». В результаті вбивцю визнали неосудним та відправили до психлікарні, де він і помер в 2009 році

«Прогулянка смерті» тривала 12 хвилин. Почувши наближення поліції, Говард забарикадувався у своєму будинку і почав відстрілюватися. Однак коли до його кімнати закинули гранати із сльозогінним газом, все ж таки здався. Злочинець одразу в усьому зізнався і спокійно пояснював, що лише мстився за завдані кривди. Однак перед судом він так і не опинився. Лікарі поставили йому діагноз «параноїдна шизофренія». В результаті вбивцю визнали неосудним та відправили до психлікарні, де він і помер в 2009 році.

Снайпер на башті

Стрілянина в Камдені сколихнула Америку, але тоді її розцінили як бездумні дії психопата-одинака, які навряд чи колись повторяться. Однак за 17 років сталося нове масове вбивство і цього разу воно викликало набагато більший резонанс — вперше журналісти висвітлювали трагічні події в прямому ефірі.

Вбивцею став колишній морський піхотинець та студент Техаського університету Чарльз Вітмен. В останні місяці перед стріляниною він жалівся на проблеми з головою і звертався за допомогою до університетських лікарів. Йому виписали кілька препаратів, однак ніхто з медиків не приділив необхідної уваги проблемам хлопця.

Тим часом його психічний стан стрімко погіршувався. О сьомій вечора 31 липня він почав писати передсмертну записку, в якій занотував, що останнім часом «став жертвою незвичних та ірраціональних думок» і часто не розуміє своїх вчинків. А також наперед попросив зробити розтин свого тіла, щоб в майбутньому не допустити подібних трагедій. Вночі Чарльз зарізав матір та дружину, пояснивши в записці, що намагався «швидко та безболісно» позбавити їх від «земних страждань».

Зранку хлопець поїхав до своєї альма-матер. Він забарикадувався на оглядовому майданчику 28-поверхової башти Техаського університету. По дорозі Вітмен убив адміністратора і двох туристів, а потім почав стріляти по перехожих.

Першою жертвою стала 18-річна вагітна Клер Вілсон. Дівчина вижила, але куля вбила її ще ненароджену дитину. Усього Чарльз вів вогонь протягом 90 хвилин, позбавивши життя на вулиці 11 людей та поранивши ще 30. Про стрілянину майже одразу повідомила місцева радіостанція, яка і надалі детально висвітлювала перебіг подій. Ввечері того дня репортажі про події в університеті змогли подивитися жителі більшості американських міст.

Стрілянина показала повну неготовність поліції до таких надзвичайних ситуацій. Розрізнені групи правоохоронців, до яких приєдналися і озброєні місцеві жителі, діяли на свій розсуд без жодної координації

Стрілянина показала повну неготовність поліції до таких надзвичайних ситуацій. Розрізнені групи правоохоронців, до яких приєдналися і озброєні місцеві жителі, діяли на свій розсуд без жодної координації. Врешті-решт троє поліцейських та озброєний гвинтівкою менеджер університетської книгарні піднялися на дах башти. Чарльз відкрив вогонь, однак двом копам вдалося обійти його зі спини та застрелити.

Вже потім медики діагностували в голові стрілка велику пухлину, яка могла вплинути на його психічний стан. Після подій в Техаській башті по всій країні почали створювати загони спецпризначення (SWAT), але разом з тим у Чарльза Вітмена з'явилися послідовники.

Шкільний терор

20 квітня 1999 року двоє учнів старших класів, Ділан Кліболд та Ерік Гарріс, напали на свій навчальний заклад — школу «Колумбайн». Спочатку вони планували підірвати дві потужні бомби у їдальні під час перерви, а коли ті не спрацювали, почали власноруч розстрілювати школярів та вчителів у коридорах та кабінетах. Усього від їх рук загинули 13 людей та ще 24 постраждали. Самі ж нападники після нетривалої перестрілки з поліцейськими застрелилися.

Ерік Гарріс (зліва) та Ділан Кліболд (справа) у шкільній столовій за 10 хвилин до самогубства / Getty Images

Мотиви Кліболда та Гарріса встановити так і не вдалося. За різними версіями, на їх проблеми з психікою могли вплинути цькування у школі, захоплення відеоіграми-шутерами, фільми-бойовики чи музика. Відомо лише, що вони одразу планували вбити якомога більше людей.

Бійня в «Колумбайні» свого часу стала наймасивнішим розстрілом в американській школі і викликала активні дискусії в суспільстві стосовно проблем булінгу, молодіжних субкультур, контролю за жорстокими відеоіграми та обігом зброї (неповнолітні учні-вбивці купили гвинтівки та вибухівку через своїх знайомих).

Американські журналісти за наступні 20 років нарахували більше ста запланованих чи реалізованих нападів на навчальні заклади, організатори яких надихалися бійнею 1999 року

Згодом у Кліболда і Гарріса з'явилося багато послідовників. Одним із перших, ймовірно, став 14-річний Тодд Сміт, який усього через 8 днів після подій у «Колумбайні» у власній школі застрелив учня та поранив ще одного. Американські журналісти за наступні 20 років нарахували більше ста запланованих чи реалізованих нападів на навчальні заклади, організатори яких надихалися бійнею 1999 року.  

Лас-вегаський стрілок

64-річний Cтівен Педдок заробив на торгівлі нерухомістю кілька мільйонів доларів, ніколи не мав проблем у стосунках з жінками, а в поле зору поліції потрапив лише раз — і то через незначне порушення ПДР. Однак це не завадило йому здійснити найбільше за кількістю жертв масове вбивство в історії США.

На концерт прийшли майже 20 тис. відвідувачів  / Getty Images

25 вересня 2017 року Педдок заселився в номер люкс на 32-му поверсі готелю «Мандалай-бей» в Лас-Вегасі. Протягом наступних п'яти днів він проніс туди 23 гвинтівки, купу патронів та багато техніки. А 1 жовтня о 22:05 відкрив вогонь зі свого номера по учасниках музичного кантрі-фестивалю Route 91 Harvest, який проходив неподалік готелю. Стрілянина тривала 10 хвилин, але цього часу Педдоку вистачило, щоб убити на місці чи смертельно поранити 58 чоловік. Загалом постраждали більше 800 осіб, при цьому лише половина з них отримала вогнепальні поранення. Інші травмувалися, рятуючи своє життя.

Поліції знадобилося півтори години, щоб потрапити до кімнати стрілка. І це притому, що його місцезнаходження встановили одразу. За кілька хвилин перед початком бійні Педдок відкрив вогонь та поранив охоронця готелю, який повідомив правоохоронців про неадекватного гостя.
Врешті-решт о 23:30 поліцейський спецназ підірвав вхідні двері та увірвався до номера. Однак на той момент Педдок вже лежав мертвим — він пустив собі кулю в голову. Його мотив слідчим так і не вдалося встановити.

Чарівна таблетка. Що пов’язує аспірин з героїном, розвідниками та Книгою рекордів Гіннеса
Найдорожче розлучення в історії. І це історія не про Джеффа та Маккензі Безос