Вулицею йде хлопець у квітчастій футболці та білих шортах, поруч із ним дівчина в чорному хіджабі та білих сандалях на босу ногу. Неподалік проноситься парочка бородатих парубків на одному електросамокаті. Метрів через сто гурт дівчат, знову ж таки у хіджабах, очікує на таксі. Те, що це все відбувається в Києві, можна зрозуміти лише завдяки будівлі Бессарабського ринку за спинами туристів та фірмовими пакетами Roshen у них у руках.
Арабські птушкіни
Два тижня тому в Києві, Львові та Буковелі з’явилися натовпи туристів із Саудівської Аравії. Цього року Україна лібералізувала візові вимоги до низки країн Перської затоки. Завдяки цьому саудівська авіакомпанія Flynas запустила регулярні рейси до Києва, які зараз виконує щоденно. У системі резервування квитків авіакомпанії з’явився і Львів, хоча доступних рейсів туди поки що немає.
Вадим Дашевський, заступник голови Асоціації мусульман України, розповідає, що у цьому році декілька «розкручених» тревел-блогерів із Саудівської Аравії відвідали Україну і записали позитивні туристичні огляди на YouTube. До цього аравійці воліли влітку відпочивати від пекельної спеки аравійських пустель у Боснії — в цій країні велика кількість мусульман, а природа європейська: гори, ліси, озера та річки, які викликають захват у саудитів.
Типовий маршрут саудитів такий: два-чотири дні в Києві, а потім Західна Україна: Буковель, Трускавець тощо. В середньому у нас в гостях вони проводять 7-14 днів.
Для більшості саудитів Україна — це новинка, у той час як європейські країни вони відвідали вже неодноразово. Крім того, більша частина Європи все ще закрита через пандемію, а для відвідання України не потрібні ані віза, ані проходження карантину.
А ще саудитів в Україні радують ціни. За оцінкою Антона Тараненко, CEO Visit Ukraine, вони в середньому витрачають у нас €200 на день. Для мешканців країни з середньою зарплатою більше ніж €3,6 тис. — не такі вже й великі гроші. Але для вітчизняних рестораторів та готельєрів гості з подібним рівнем витрат — «подарунок небес».
«Туристи з Саудівської Аравії — багаті та бажані в багатьох країнах світу. Вони подорожують, як то кажуть, ґрунтовно: цілими сім'ями та з усім своїм. Деякі навіть везуть із собою власний чайник. Без жартів, їх багаж може обчислюватися десятком валіз. Вони ж не знають, що їх може очікувати в Україні», — розповідає Дашевський.
На жаль, деякі українці вже почали користуватися необізнаністю саудитів з нашими реаліями. Як нещодавно написав блогер Sergey Naumovich,
https://www.facebook.com/sergonaumovich/posts/1839237999589227
один із саудівських туристів розповів йому «дитячу» схему ошуканства, з якою зіткнувся в декількох закладах Буковелю. Адміністратор наполегливо запрошує іноземців сісти за певний стіл. На ньому наліплено QR-код, що веде на «особливе» меню, ціни в якому завищені в декілька разів у порівнянні зі звичайними. Арабські туристи «схему» дуже швидко розкусили, і бачачи наполегливість адміністратора, просто стали сідати за інші столи. Звичайно, нашу країну така поведінка не красить, хоча це вже інша історія.
Вір мені
На загал туристи з Саудівської Аравії селяться в чотирьох-п'ятизіркових готелях і за словами Тараненка, на якість обслуговування не скаржаться. Хіба що їх дивує, що в деяких номерах немає звичного для мусульман душу для туалету чи біде.
На перший погляд, для арабських туристів немає у Києві особливих проблем із їжею. «Туристи з Близького Сходу часто замовляють котлету по-київськи, тому що, з одного боку, вона з курятини, а з іншого — одна з візитівок української гастрономії», — розповідає Дмитро Борисов, ресторатор.
У другій половині червня туристів із арабських країн можна було помітити і в «Сушія», і в McDonald’s. А деякі з мандрівників навіть намагалися пройти «квест» і зробити замовлення в Aroma Kava на Майдані Незалежності, вивчаючи меню, написане кирилицею.
Не повинно виникати проблем і в консерваторів, які зі скепсисом ставляться до кулінарних експериментів. «У Києві на близькосхідній, турецькій, узбецькій та азербайджанській кухнях тощо спеціалізуються більше 200 закладів, це приблизно 10% від їх загального числа», — говорить Ольга Насонова, директор компанії «Ресторанний консалтинг».
Цю цифру підтверджує і Роман Тугашев, засновник Ulichnaya eda і фуд-холу Бухта Food Station. За його словами, на кожному фестивалі і в Бухті присутні мінімум три-чотири локації близькосхідної кухні, а це приблизно 7% від загального числа учасників.
Якщо ж говорити про заклади, у меню яких присутні елементи близькосхідної кухні, то таких у столиці України взагалі буде понад 30%.
Проблема в тому, що за словами Дашевського, лише частина саудитів згодна харчуватися у звичайних закладах, просто обираючи в меню страви без свинини. Решта — суворо дотримується мусульманських норм халялю,
ІНФО
Дослівно — дозволена їжа. Наприклад, мусульманська традиція забороняє вживання в їжу свинини та м’яса хижих тварин. Крім того, заборонено вживання м’яса тварин, забитих промисловим методом — на бойнях, де одна тварина бачить смерть іншої, та яких вбито за допомогою електричного струму чи удару молотом по голові. До того ж, щоб м’ясо вважалося халяльним, різник повинен попередньо прочитати спеціальну молитву, у який просить вибачення, що мусить завдати смерть
які не обмежуються виключенням з меню свинини та алкоголю.
А з сертифікованими халяльними ресторанами в Україні проблема. «Сертифікація — довгий процес. Поки ми пройшли повністю його для одного нашого формату. Курка для шаурми спеціально готується для нашого бренду і має всі необхідні документи. Тому в меню ми сміливо вказуємо, що це халяль», — розповідає Борисов про те, як він адаптував для мусульман меню свого фастфуду БПШ (біляш, пончик, шаурма).
Втім, як зазначає Вікторія Нестеренко, член асоціації халяль-індустрії «Укрхаляль», те що страву приготували з халяльних інгредієнтів, ще не означає її ритуальної чистоти.
ІНФО
Наприклад, при приготуванні халяльних страв не можна використовувати кухонне начиння та посуд, які до того контактували зі свининою
«В Україні жоден ресторан не проходив сертифікацію», — стверджує Нестеренко. Вона пояснює, що на сертифікованому виробництві або закладі харчування, постійно повинен знаходитися представник сертифікаційного органу й стежити за дотриманням всіх правил. Тому щомісячний внесок складає не менше 20 тис. грн.
Утім, Нестеренко каже, що життя українських мусульман ґрунтується на принципі довіри: «якщо власник закладу стверджує, що у нього халяльні страви, то гість йому довіряє. Якщо ж це виявиться не так, відповідальність повністю лежить на рестораторі».
«Представники місцевих громад знають перевірені місця з халяльною їжею, куди самі ходять і всім радять. Але це стосується великих міст — Києва, Одеси тощо. А ось на Західній Україні з халяльної їжею у туристів з арабських країн виникають питання», — доповнює Вадим Дашевський. Він пригадує комічний випадок, як декілька мандрівників із Саудівської Аравії не змогли знайти в Карпатах халяльного м’яса, тому ходили по дворах із проханням продати їм барана.
Зелена мітка
Інвестори «Буковелю» вже давно працюють над тим, щоб перетворити гірськолижний курорт на популярне місце для всесезонного відпочинку. Зрештою, це є загальною проблемою всіх гірськолижних курортів Карпат. І новий тренд цікавості арабів до відпочинку в Україні може цій місії сприяти.
«Якби хтось на «колибі» поставив позначку «халяль», то добре збільшив би відвідуваність», — впевнений Дашевський. Крім того, на думку Насонової, позначка, що в закладі є халяльна продукція, приваблює не тільки мусульман. «Це привертає й багато наших людей. Тому що халяльні страви більш легкі для травлення», — говорить вона.
Єдиний нюанс, як стверджує Насонова: «туристи з близькосхідних країн звикли до комфорту. Вони хочуть неспішно їсти, сидячи на зручних диванах. Для них важливе спілкування. У мене в обороті навіть з'явилося словосполучення «халяльний інтер'єр», тобто такий, який спонукає до посиденьок і спілкування». Тому, на її думку, збільшення продажу шаурми та стріт-фуду загалом не варто чекати.
Як би там не було, опитані нами експерти одностайні в думці, що у світі, зокрема в Україні, інтерес до близькосхідної кухні — це гастрономічний тренд. І найближчим часом кількість подібних закладів, або окремих позицій у меню, буде тільки збільшуватися. А «навала» арабських туристів пришвидшить цей процес. Як приклад Дашевський згадує заклади «Софру» і «Мусафір», які в 2014-му відкрили в Києві кримські татари, що покинули окупований півострів. За сім років, що минули, ці заклади стали без перебільшення «культовими» місцями.
Тараненко розповідає, що вже у червні до України приїдуть представники топових туроператорів із Саудівської Аравії. Для них проведуть екскурсії Києвом та Львовом, де вони подивляться на стан інфраструктури та готелі і почнуть формувати пакетні пропозиції для організованих туристів. Зараз вирішують і питання з арабомовними гідами, яких поки що вкрай мало. За його словами, це дозволить зацікавити Україною не лише саудитів, а й мешканців Катару та Бахрейну.
Одним словом, кількість туристів із арабських країн в Україні буде лише зростати. Принаймні у цьому році. І українським підприємцям, які працюють у сфері гостинності, варто почати пристосовуватися до нової реальності. Хто зробить це перший, не тільки «відіб’є» проґавлене за минулий карантинний рік, але й може зірвати непоганий куш.
