Скільки вже сказано та написано про те, що гонитва за модою і одержимість її тенденціями — небезпечна звичка!
Почалося це з давніх-давен, коли китаянкам з дитинства заковували ноги в дерев'яні черевички, а великосвітські француженки обсипалися свинцевою пудрою, що призводила до раку мозку.
Кожен виток у світській, а, значить, і в модній історії вимагав нових ідеалів краси, і, звичайно, нових методів її досягнення.
Звідси популярність корсетів, таблеток з гельмінтами, радіоактивної косметики і прийому миш'яку вприкуску з чаєм.
Між здоров'ям та бажанням бути красивою майже завжди обирали останнє.
Стандарти жіночої краси змінювались з часів статуї Венери Мілоської (а її параметри — 86-69-93, між іншим), і в 1990-х роках досягли апогею в особі «нових богинь» — Наомі Кемпбелл, Сінді Кроуфорд, Клаудії Шиффер і Лінди Євангелісти.
Жінки, що подарували світу термін, а пізніше і культуру «супермоделі», стали прикладом для натхнення, наслідування та захоплення мільйонів людей по всьому світу, проголосивши еру «здорової краси».
Кожна з них була «ЗОЖницею», займалася спортом, і з роками лише підкреслювала те, чим її нагородила природа.
Ну а ті, кому в житті пощастило менше, натуральну красу все частіше почали замінювати штучною. І звертатися до пластичних хірургів стало не те що не ганебно, а навіть почесно.
Одна за одною жінки початку 2000-х бігли до хірургів, щоби збільшити груди, губи, сідниці, зменшити носи, «зробити» вилиці. І якщо результат у закордонних фахівців був аж ніяк не поганим, то у «піонерів» пострадянського простору все більше виходили «Франкенштейни».
Приблизно в ті ж роки бажання затьмарити феномен «жінок Версаче» і зробити красу більш доступною для мас вивело на подіуми дівчат андрогінної зовнішності — безформно худих хворобливих підлітків, що не відрізнялись одне від одного.
Маркетингова потреба в популяризації свого продукту і демонстрація його універсальності, адже не кожна з клієнток Dior — це Моніка Белуччі, спонукала дизайнерів тієї епохи стерти грані яскравого гендеру і зробити акцент на речах, а не на людях, що їх носять.
Саме тоді світ і дізнався про термін «анорексія», за який ще довгі роки fashion-індустрія буде піддаватися нападкам, і врешті-решт прогнеться.
Тисячі дівчат по всьому світі морили себе голодом, мордували власне тіло, щоб наблизитися до цієї ефемерної хворобливої краси, яку так голосно оспівували у глянці та на світових подіумах.
Багато хто з моделей того часу непоправно знищив свій імунітет, непритомнів на показах, впадав у гіпоглікемічну кому, і все частіше вони вмирали під блиск софітів і кристалів Swarovski.
Анна-Кароліна Рестон, сестри Рамос, Хілла Ельмаліах, Ізабель Каро — це далеко не весь список моделей, померлих від анорексії. Деякі з них гинули з вагою 21 кг при зрості більш ніж 170 см.
Низка гучних смертей, бойкотів і протестів проти худих моделей на подіумах змінила ситуацію у світі моди на 180 градусів. І сьогодні індустрія пішла в новий, не менш небезпечний, тренд — бодіпозитив.
Здавалося б, що може бути поганого у тренді на любов до самого себе? Приймати вади свого тіла, невідповідність загальноприйнятим стандартам краси і пишатись тим, який ти є!
Звучить прекрасно, але чи так це насправді?
В основі новомодного (хоча зародився він ще в 1996 році) руху бодіпозитиву лежить відмова від нав'язаних глянцем і модною індустрією шаблонів краси, на котрих довгий час як косметичні корпорації, так і клініки пластичної хірургії заробляли шалені гроші.
Так, на сайті міжнародної організації The Body Positive написано, що їхня мета — допомогти людям возз'єднатися з мудрістю свого тіла, щоб доглядати за ним збалансовано і радісно, ставитися до тіла з любов'ю, прощенням і гумором.
Звучить позитивно. Як мінімум, з точки зору психології, адже людина, здатна прийняти себе, змиритися зі своїми особливостями та недоліками, стає несприйнятлива до булінгу та шеймінгу.
Втім, на практиці все куди більш індивідуально. Про головний ризик бодіпозитиву — прийнятті своєї зайвої ваги, хочеться поговорити окремо. Мова піде не про естетику, адже на смак і колір всі фломастери різні, а про здоров'я, яке в модній індустрії чомусь завжди відводять на другий план.
Про це я поспілкувався з Наталією Силіною, кандидатом медичних наук, практикуючим гінекологом-ендокринологом та експертом з жіночого здоров'я.
— Наскільки надлишкова вага небезпечна для жінок?
— Почну зі статистики: в 2016 році, за даними ВООЗ, у світі 39% дорослих страждали надмірною вагою і 13% — ожирінням. Основною причиною таких цифр є енергетичний дисбаланс, при якому калорійність раціону перевищує енергетичні потреби організму. Не менш важливий критерій — окружність талії. У жінок вона повинна бути не більше 80 см. Абдомінальний тип ожиріння (коли жир відкладається в ділянці живота) може бути ознакою гормональних порушень або розвитку метаболічного синдрому.
Жирова тканина має досить високу метаболічну активність, чутливість тканин до інсуліну знижується на 40% при перевищенні нормальної маси тіла на 35-40%. Крім цього, часті прийоми їжі стимулюють вироблення підшлунковою залозою інсуліну і його рівень в крові залишається постійно високим. Через це рецептори у тканинах «звикають» і розвивається нечутливість до інсуліну.
— Яких проблем з ендокринною системою варто побоюватися?
— При кожному прийомі їжі інсулін передає інформацію клітинам, що потрібно поглинати глюкозу з крові і використовувати для своєї життєдіяльності. Коли розвивається нечутливість до інсуліну, рівень глюкози зростає і розвивається цукровий діабет 2-го типу. Крім впливу на метаболізм інсулінорезистентність також провокує розвиток синдрому полікістозних яєчників. Капсули фолікулів стають щільніші і можуть не розриватися, тобто не давати виходити яйцеклітині, що призводить до труднощів із зачаттям.
Надлишок ваги впливає негативно і на вироблення статевих гормонів. У жировій тканині відбувається метаболізм (вироблення) як естрогенів, так і андрогенів.
— Чи існують ризики виникнення онкологічних патологій через надмірну вагу?
— Ожиріння є фактором ризику онкологічних процесів. Оскільки відзначається підвищення рівня статевих гормонів, можуть розвиватися рак ендометрію, шийки матки, рак молочних залоз. Імовірність розвитку злоякісних пухлин збільшується, якщо є інші фактори ризику. З кожним роком захворюваність на рак молочної залози і шийки матки неухильно зростає, тому важливо подбати про своє здоров'я і проходити скринінги, відвідувати гінеколога.
— Які проблеми можуть виникнути при вагітності?
— Проблеми часто виникають ще на етапі планування вагітності. Ожиріння супроводжують порушення менструального циклу, ановуляторні цикли, недостатності функції жовтого тіла, що ускладнює запліднення.
При вагітності у жінки підвищується ризик розвитку гестаційного цукрового діабету, артеріальної гіпертензії, а також розвитку прееклампсії різного ступеня тяжкості або еклампсії. Високий артеріальний тиск провокує порушення матково-плацентарного кровотоку і розвиток хронічної гіпоксії плода (низький вміст кисню в організмі дитини), що може призвести до мимовільного переривання вагітності, внутрішньоутробної загибелі плоду, затримки його росту.
Надмірна вага у вагітних також підвищує ризики передчасного розриву плодових оболонок і відходження навколоплідних вод, передчасних пологів, аномалій скорочувальної здатності матки (родової діяльності), індукованих пологів, збільшенням частоти кесаревого розтину, післяпологової інфекції, порушення лактації.
— Чи впливає якось зайва вага на сексуальне здоров'я?
— На сексуальний потяг впливає не тільки рівень гормонів, а й психологічний стан.
Все частіше на подіумах та в журналах з'являються моделі plus size, що «пишаються» своїми формами і закликають інших їх так само прийняти.
Адепти ідей бодіпозитиву радикально борються не за права дискримінованих груп людей, а проти тих, хто відповідає стандартам краси. Вони критикують моделей, акторів і людей, що ведуть спортивний спосіб життя.
І навряд чи хоча б один з них в інтерв'ю згадає, як важко йому самому піднятися на 5-й поверх або ж зав'язати шнурки, не сідаючи на стілець.
Навпаки, представники течії бодіпозитиву нав'язують думку про те, що зайва вага — це непереможне зло, боротьба з яким не завжди гарантує результат і веде лише до розчарування та депресії. А, значить, варто прийняти його як данність, як горбинку на носі.
Ось тільки якщо горбинка це всього лише смаківщина, то ожиріння — реальна проблема, яка здатна звести в могилу.
У 21-му столітті, коли поняття толерантності набуло вже гіперболізованого відтінку, нерозумно було б вказувати, кому і як виглядати, на кого рівнятися.
Мені ж всього лише хочеться підкинути вам поживу для роздумів про те, скільки фарб і можливостей втрачається через надмірну вагу. Це і подорожі у віддалені куточки планети, і активні види відпочинку та розваги, гарне самопочуття і навіть банальний вибір одягу.
Перераховувати плюси можна довго, оскаржувати їх — ще довше, але найважливіший аргумент — здоров'я.
Не випадково дві найяскравіші «ікони» бодіпозитиву Ешлі Грем і Крістал Ренн, які багато років виступали у «важкій вазі» на подіумах, сьогодні змінилися до невпізнання, перейшовши до спорту і здорового харчування.
Можна бути 90-60-90, або ж plus size, збільшувати груди або приймати своє тіло як данність. Головне — не перегинати палицю і, обираючи для себе черговий тренд, пам'ятати про те, що модно бути розумним. І усвідомлювати: світовідчуття й самоідентифікація йдуть зсередини, а не ззовні.
А тому разом з модним глянцем, в якому можна підглянути, як одягатися, не забуваймо читати і класиків, у яких можна підглянути, як жити.
