Дипломатичні війни між Україною та Російською Федерацією аж ніяк не назвеш новиною. Наприклад, у 2018 році після скандалу з отруєнням родини Скрипалів у британському Солсбері до Києва та Москви без зайвого шуму повернулися по 13 працівників дипломатичних установ.
Втім, зараз ФСБ перетворила висилку українського консула у Санкт-Петербурзі на гучний медійний скандал у дусі сталінських часів — мовляв, повсюди ворожі шпигуни, які хочуть завдати шкоди простим росіянам. До речі, подібні настрої панували у Росії і перед другою чеченською війною, завдяки якій Володимир Путін прийшов до влади.
Навіщо Кремлю сьогодні шпигунський скандал на дипломатичному рівні?
Україна стежить за нами!
Пізно увечері 16 квітня стало відомо про затримання Олександра Сосонюка, співробітника генерального консульства України в Санкт-Петербурзі. Згідно з повідомленням ФСБ, дипломат планував отримати інформацію закритого характеру. Зазвичай робота спецслужб та події такого масштабу проходять непомітними. Інформація про затримання не доходить до широкого загалу. Цього разу ФСБ не скупилось на деталі. «Чоловік шукав бази даних на громадян РФ. Цікавився житловою пропискою, по машинах, реєстраційними номерами. Ще — даними ФСБ і базою даних кримінальних справ», — йдеться в повідомлені, поширеному Центром громадських зв'язків ФСБ.
Вже за кілька годин Сосонюка звільнили та оголосили персоною нон грата на території РФ. Російські ЗМІ, зокрема урядова агенція ТАСС не забарилися назвати його шпигуном. Втім, цікаво, що російські медіа зазначили, що представник України працював у РФ з 2012 року. Тобто ФСБ зробило вигляд, що не впізнало дипломата, котрий майже десять років перебуває в країні. Більше того, пішло на штучне роздмухування шпигунського ґвалту, що фактично зачіпає кожного росіянина. Адже «шпигунство» стосувалось не «секретних технологій Путіна», а власного житла і транспорту.
Григорій Перепелиця, директор українського Інституту зовнішньополітичних досліджень, пояснює, що таким чином керівництво РФ намагається налаштувати населення на зовнішнього ворога, отримати суспільну підтримку на випадок військового вторгнення в Україну. «Все, що зараз відбувається, вписується в загальний контекст ескалації з боку РФ. Це означає, що ми знаходимося в передвоєнному стані, це класика конвенційної війни. РФ проводило активну обробку власного населення, в інформаційному полі використовували згадки про Сребреницюта фейкові історії про вбивство дитини в ОРДЛО. Це вказує на те, що населення РФ готують до сприйняття війни, щоби подальше рішення Держдуми про введення військ сприймалося схвально. Це має забезпечити підтримку військовим діям, мотивувати мобілізацію», — говорить Перепелиця.
А дипломатичний радник Олександр Потєхін нагадує, що Україна та РФ не мають послів з 2015—2016 років, ці функції виконують повірені, але основну роботу виконують саме працівники консульств. «Поведінка РФ на міжнародній арені неприпустима, сьогодні Путін — це Гітлер епохи глобалізації. Обложивши кордони України, він йде на провокації по дипломатичній лінії, даючи привід для російської пропаганди ще більше нагнітати ситуацію», — говорить Потєхін.
На думку Перепелиці, РФ вже пройшла стадію ескалацію інформаційної війни, зараз відбувається ескалація на рівні дипломатичних відносин. Наступним кроком може стати розрив дипломатичних стосунків, які передуватимуть прямій військовій інтервенції.
Шанси на мир все ще є
Кінець минулого тижня загалом виявився рясним на висилки дипломатів. Наприклад, США на знак продовження санкцій проти РФ повідомили про вислання 10 російських представників дипломатичної місії. Відповідь РФ була дзеркальною — висилка 10 американських та п'яти польських дипломатів. Мовляв, Польща «підспівала адміністрації Байдена». В свою чергу Варшава оголосила персонами нон грата трьох російських дипломатів. Згодом Чехія повідомила про вислання 18 російських дипломатів, яких підозрюють в роботі на спецслужби РФ.
За словами Андрія Бабіша, прем’єр-міністра Чехії, офіцери російського Головного розвідувального управління (ГРУ) причетні до вибуху складу боєприпасів у чеському селищі Врбетіце в 2014 році. Більше того, у вибуху підозрюють громадян Росії Олександра Петрова та Руслана Боширова, відомих «отруйників із Солсбері».
Також в березні цього року МЗС Болгарії оголосив персонами нон грата двох російських дипломатів, яких підозрюють у шпигунстві.
Володимир Огризко, міністр закордонних справ у 2007—2009 роках, запевняє, що за масовими висилками дипломатів не варто шукати початку великої війни, навіть якщо дипломатичні скандали збіглися у часі з скупченням російських військ на кордоні. «Російських дипломатів висилають регулярно і багато, давайте згадаємо, скільки разів це відбувалося у США чи Великобританії. Давно не секрет, що під прикриттям дипломатичної служби завжди працюють розвідувальні органи, а у випадку з РФ — кожне консульство чи посольство є установою розвідки. Коли їх діяльність виходить за припустимі межі, їх висилають. Зазвичай це робиться тихо, але якщо це зухвальство, як було з отруєнням Скрипалів, тоді висилка супроводжується скандалом. Нічого такого я тут не бачу, тим більше щоб говорити про велику війну», — говорить Огризко.
За словами Перепелиці, Україна мала розірвати дипломатичні стосунки з РФ ще 2014 року, коли Кремль пішов на анексію Криму. Це був би сигнал світовій спільноті про військову агресію, звернення до Ради безпеки ООН про допомогу. Він згадує приклад Кувейту після вторгнення Іраку в 1991 році — дипломатичні стосунки між країнами розірвали, а Радбез ООН дав дозвіл на застосування міжнародної військової сили для звільнення Кувейту.
