Володимир Зеленський похвалився світлиною зустрічі з Тімом Куком, генеральним директором Аpple. Зустріч відбулася у штаб-квартирі компанії в Купертіно. Протягом офіційного візиту до США у Зеленського також заплановано зустрічі з засновником Amazon Джефом Безосом та засновником компаній SpaceX і Tesla Ілоном Маском. Принаймні так анонсували речники української делегації. Чи згадають на зустрічах уголос про плани співробітництва з Україною, наразі невідомо, але фото для сайту президента мають бути яскраві.
Єдине, що залишає від контактів Зеленського з представниками технологічних гігантів неприємний присмак, так це подія тижневої давнини. А саме — запрошена на святкування 30-ї річниці Незалежності України Керсті Кальюлайд, вже колишня президент Естонії, в інтерв’ю «Європейській правді» сказала: «Я не можу порадити естонцям інвестувати в Україну». Мабуть, це найбільш різке висловлювання, яке допустив щодо України європейський лідер, але, чесно кажучи, Кальюлайд лише озвучила зрозумілий всім факт.
Зараз головними інвесторами в Україну є українські ж заробітчани. $12 млрд, які вони принесли у державу, — це вдвічі більше, ніж притік прямих іноземних інвестицій, навіть з урахуванням серед останніх левової частки реінвестованих через офшори українських же грошей. Ба більше, навіть у 2005 — 2008 роках, за часів Віктора Ющенка, коли світова економіка стрімко зростала, в Україну залучили рекордні $32,4 млрд прямих міжнародних інвестицій. Втім, більша частина з них припала на банківський сектор, а не на технології чи виробництво.
Чому іноземні інвестори не спішать вкладати гроші в український реальний сектор, давно і добре всім відомо: погані суди, у яких неможливо захистити свої права, та старанно вибудувана у нашій країні система «капіталізму для своїх» — тобто ситуація, коли для того, щоб успішно вести бізнес, треба належати до політичних еліт. Остаточно розв’язати ці проблеми української держави поки що жоден з президентів виявився не в змозі. Втім, це не заважало нашим очільникам зустрічатися з впливовими бізнесменами і запрошувати їх в Україну. З перемінним успіхом.
Chas News пригадує зустрічі українських президентів з топами глобальних компаній та те, що з цього вийшло.
Володимир Зеленський
Шостий президент України в листопаді 2019-го зустрічався з Джеком Ма, засновником Alibaba Group. Зеленський запросив бізнесмена відкрити в Україні R&D-центр, нагадавши, що у нашій країні вже працюють центри Boeing, Ericsson, Huawei, Oracle, Siemens.
Але за два роки, що минули з часу зустрічі, про плани Alibaba Group нічого не повідомлялося. Втім, Джека Ма можно зрозуміти — йому було не до того.
Петро Порошенко
Найбільшу кількість зустрічей з топменеджерами глобальних корпорацій провів Петро Порошенко. Ймовірно, його це цікавило через особистий досвід побудови міжнародної корпорації. Частина з цих перемовин виявилася успішною.
Наприклад, у 2019 році Порошенко зустрівся з Йоганом Еліашем, виконавчим директором компанії Head (виробництво спортивного спорядження), вони обговорили інвестиційний проєкт зі спорудження заводу. Будівельні роботи розпочалися в травні 2021 року.
Того ж року Пол Полман, виконавчий директор Unilever (це один з світових лідерів на ринку продуктів харчування та побутової хімії), після розмови з п’ятим президентом заявив про позитивні зміни в інвестиційному кліматі, що відбулися в Україні та вирішив відкрити у нас новий завод.
У вересні 2018 року Порошенко зустрічався зі Стефаном Вановербеке, головним виконавчим директором IKEA Південно-Східна Європа. Вона стала фінальною для деталізації умов і строків відкриття в Україні шведських магазинів. В лютому цього року в Києві з’явився перший магазин шведського бренду.
Втім, не всі зустрічі Порошенка були успішними. Того ж 2018 року він розмовляв з Джозефом Вараді, генеральним директором Wizz Air. Після того представник угорського лоукостера повідомив, що планує відновити роботу своєї дочірньої компанії в Україні. Поки що це залишається лише обіцянкою.
Однак найбільшим провалом Порошенка можна назвати домовленість 2017-го з Джемі Міллером, виконавчим директором американської компанії General Electric Transportation. Йшлося про локалізацію виробництва тепловозів для «Укрзалізниці». Варто нагадати, що єдиним в Україні підприємством, яке володіло технологіями, необхідними для повного циклу виробництва дизельних локомотивів, був Луганський тепловозобудівний завод. Але у 2015 році російські окупанти вивезли обладнання та технічну документацію у РФ. Тому наша країна потребує залучення партнерів для запуску виробництва тепловозів на інших заводах. Але у випадку з General Electric Transportation все завершилося тим, що «Укрзалізниця» купила 30 американських локомотивів. Далі справа не пішла.
Віктор Янукович
Полюбляв зустрічатися з бізнес-топами і втікач Віктор Янукович. Наприклад, 2010 року він зустрівся зі Стівом Балмером, генеральним директором Microsoft. Янукович переконував Балмера у значному науково-технічному потенціалі України і включив його до складу Ради вітчизняних та іноземних інвесторів.
Втім, найбільше майбутнього ростовського втікача цікавив видобуток вуглеводнів. 2012 року Янукович побачився з керівниками енергетичних корпорацій Exxon Mobil і Royal Dutch Shell. Як результат, учасники сформували міжнародний консорціум з видобутку газу на Скіфській ділянці на шельфі Чорного моря. 2013 року у Нью-Йорку урочисто підписали угоду про розподіл продукції між ExxonMobil та державою. Втім, вже за рік Російська Федерація анексувала Кримський півострів, а разом з ним перспективні ділянки на шельфі.
А перед Євро-2012 Янукович зустрівся з Джи Санг Чоєм, генеральним директором Samsung, та запропонував йому відкривати в Україні IT-парки. Цікаво, що у 2017 році корейський бізнесмен потрапив до в’язниці в рамках масштабного корупційного розслідування проти корейського президента Пака Кин Хе. А Янукович на той час вже третій рік переховувався у Ростові.
Віктор Ющенко
У січні 2005 року, нещодавно обраний главою держави, Ющенко вирушив на Всесвітній економічний форум у Давосі. Політик спробував переконати світ, що нова влада зробить усе для покращення інвестиційного клімату в країні. Після зустрічі Ющенка з Біллом Гейтсом, головою ради директорів Microsoft, останній увірував у високий інтелектуальний потенціал українців і закликав інвестувати в Україну.
Та світу одразу стали зрозумілі і проблеми нашої держави, які змушують іноземний капітал дуже обережно ставитися до інвестицій в українські активи. Так, у тому ж 2005 році Ющенко зустрівся з топами IKEA і запросив компанію в Україну. Шведів пропозиція зацікавила. Вони підготували інвестплан, суму якого, за різними джерелами, оцінюють в $1-1,7 млрд. Перш за все IKEA хотіла побудувати на трасі Київ — Бориспіль мол вартістю в $300 млн. Цю ділянку нібито обрав сам засновник компанії Інгвар Кампрад. Але київська влада почала натякати, що справу виділення ділянки треба «порішати», від чого шведи категорично відмовилися. Така ж доля чекала і на інші девелоперські проєкти IKEA. Прозоро отримати ділянку під будівництво, яка б задовольняла компанію, так і не вдалося, не дивлячись на політичну підтримку на найвищому рівні. Навіть зараз в Україні магазин IKEA працює в орендованому приміщенні.
Леонід Кучма і Леонід Кравчук
Згадок про зустрічі Леоніда Кравчука та Леоніда Кучми з представниками глобального бізнесу ми не знайшли. Ці президенти вирішували інші проблеми. Кравчук намагався припинити стрімке падіння української економіки та боровся з гіперінфляцією. Виходило це не дуже вдало, тому за перші роки незалежності радянські промислові гіганти опинилися на грані банкрутства і катастрофічно втратили в ціні.
А Леонід Кучма провів ваучерну приватизацію (до речі, за активною участю Агентства міжнародного розвитку уряду США — USAID), завдяки чому колишні «червоні директори», торговці вживаними комп’ютерами та власники перших комерційних банків отримали контроль над ключовими підприємствами країни. А бажання Кучми мати під рукою «підгодованих» власників великого бізнесу, яких можна про щось попросити у будь-який момент, перетворило цих бізнесменів на олігархів. Тих самих, які почали купувати депутатів та ставити своїх людей у виконавчу владу та суди. Одним словом — створили ту саму економічну модель держави, яка у західного бізнесу викликає такий жах, що навіть зустрічі з президентами змінити насторогу до нашої країни часто безсилі.
