Днями Олексій Данілов, секретар РНБОУ, допустив удар по Кримському мосту, якщо українські військові отримають необхідне озброєння. Руйнування Кримського мосту стало б адекватною відповіддю на постійні удари по залізничній інфраструктурі України.
Воно б могло суттєво ускладнити постачання окупаційних військ та зірвати плани кремля зі створення так званого сухопутного коридору з анексованого Криму до ОРДЛО.
Якщо розглянути вислів Данілова суто з технічного боку, для завдання удару по мосту у Керченській протоці потрібне ракетне озброєння з дальністю ураження до 300 км.
Такої дальності польоту вистачає для знищення будь-якої цілі на тимчасово окупованих територіях України та щоб дістати до передових аеродромів і військових баз на території суміжних держав.
Могли, але не хотіли
Таку ракету українські зброярі розробили ще в 2016 році. Йдеться про вітчизняний комплекс «Грім-2», який мав замінити на озброєнні ЗСУ морально застарілий радянський комплекс «Точка-У», здатний уражувати цілі на відстані до 150 км.
Проєкт комплексу розробили ще у 2013 році, втім, через бюрократичну тяганину з боку Державного космічного агентства України вперше випробувати нову ракету довелося лише наприкінці 2016-го.
Приблизно тоді ж з’явилася інформація, що новий ракетний комплекс замовила Саудівська Аравія. У квітні 2019-го стало відомо, що виготовлено два дослідні зразки комплексу. Один в рамках іноземного замовлення від Саудівської Аравії, а другий для Збройних сил України. З 2022 року комплекс міг стати на озброєння ЗСУ.
До того ж, за неофіційними повідомленнями, — дальність стрільби у 280 км була суто формальним обмеженням, необхідним для можливості продавати ракети на експорт. Для потреб ЗСУ дальність стрільби можна було збільшити до 500 км. Цікаво, що «Грім» може летіти за так званою аеробалістичною траєкторією — роблячи непередбачувані «стрибки», ухиляючись від протиракет противника. Це збільшує шанси ракети подолати протиповітряну оборону ворога. До речі, подібні властивості мають і російські ракети «Іскандер».
Проте досі жодного замовлення від держави на цей ракетний комплекс так і не надійшлоо.
Отже, маємо просити подібну зброю у союзників.
А чи дадуть?
Така можливість з'явилась після заяви наших західних партнерів, зокрема США, про надання Україні озброєння з дальністю ураження до 300 км.
У другій половині квітня Вікторія Нуланд, заступниця державного секретаря США з політичних питань, зауважила, що реактивні системи залпового вогню, а також артилерія присутні в останньому пакеті допомоги від США. Та окремо наголосила, що постачання систем вже відбувається.
Росію ця заява сильно збентежила. Адже, як ми вже казали, завдяки такому озброєнню Україна отримала б можливість уражати військові цілі в окупованому Криму.
Одразу ж рф заявила про випробування міжконтинентальної балістичної ракети «Сармат». Це мало б, на думку очільників Кремля, виступити свого роду важелем військово-політичного тиску на США.
Натомість реакція Сполучених Штатів була цілком прогнозована й спокійна. Вони заявили, що не вбачають для себе жодних загроз. Ба більше, США залишають за собою право надання Україні додаткової військової підтримки на $800 млн.
Отже, скоріш за все, необхідну зброю ми отримаємо. Втім, це аж ніяк не скасовує необхідності активізувати власну ракетну програму після перемоги. Адже за допомогою власних ракет Україна має змогу не лише створити свій «залізний купол» над небом, але й заробити на експортних поставках чималі кошти, потрібні для відбудови зруйнованої країни.
