16 червня половина парламентської фракції «Голос» заявила про недовіру голові фракції Ярославу Железняку. Десять нардепів повідомили про розкол у партії та створення депутатського об'єднання «Справедливість». До його складу увійшли Соломія Бобровська, Галина Васильченко, Юлія Клименко, Роман Лозинський, Наталя Піпа, Ольга Стефанишина, Олександра Устінова, Володимир Цабаль, Андрій Шараськін та Ярослав Юрчишин.
Нагадаємо, ще навесні «Голос» розколовся на два табори — прихильників голови партії Кіри Рудик та групу незгодних. Власне в цю групу ввійшли народні депутати, що заявили про створення свого об'єднання.
Парламентарі похапцем створили лендінг із промовистим заголовком: «Голос рейдернули», де детально розписали свої претензії до голови партії Кіри Рудик та іншої частини фракції. В партії демарш колег розцінили спокійно, зазначивши, що політична рада надасть оцінку їх заяві. Там нагадали, що лише позафракційні депутати мають право створювати депутатські групи. Створення груп у межах депутатської фракції суперечить регламенту Верховної Ради.
«Демократія складна справа — вона ґрунтується виключно на законах, правилах і процедурах. Інакше — хаос і анархія. Діяльність депутатів регулюється законом, а не бажаннями», — йдеться в заяві партії.
Буква закону
До фракції «Голосу» входить 20 народних депутатів — це найменша фракція у Верховній Раді IX скликання. У разі виходу з фракції хоча б одного депутата її існування припиниться через 15 днів. Згідно з Регламентом Верховної Ради, чисельний склад фракції не може бути меншим, ніж найменша депутатська група. Саме такою є група «Довіра», до її складу наразі також входить 20 депутатів.
Розпуск фракції буде означати для «Голосу» втрату права на виступ свого представника з кожного питання порядку денного пленарного засідання, права на подання запитань до членів уряду та можливість узгоджувати порядок денний пленарних засідань у Погоджувальній раді.
Але вихід з фракції народних депутатів, яких обрали за партійними списками, означатиме для них втрату мандата. Зі свого боку, фракція поповниться новими народними депутатами, з кандидатів, яких було включено до виборчого списку.
Втім, зараз у фракції «Голосу» є і мажоритарники. Таких в групі незгодних двоє — Галина Васильченко та Наталя Піпа, і вони можуть вийти з фракції, не складаючи мандатів. Народний депутат минулих скликань Леонід Ємець уточнює, що жодних наслідків для порушників партійної дисципліни не буде лише в тому випадку, якщо йдеться про вихід із фракції мажоритарників-самовисуванців чи мажоритарників, які пройшли в Раду від партій, що не подолали п’ятивідсотковий бар’єр. В іншому разі партія може ініціювати відкликання мандата. Васильченко і Піпа були висунуті саме від «Голосу».
«Але це складний процес. Після того, як з'їзд партії прийме рішення про позбавлення мажоритарника депутатського мандата, ЦВК має оголосити дострокові вибори на його окрузі. До моменту, поки не обрано нового депутата, парламентар, якого позбавляють мандата, продовжує виконувати свої повноваження. Окрім того, нічого не заважає йому знову балотуватися на своєму окрузі і переобратися. Тим самим поставити партію в незручне становище», — пояснює Ємець.
Він також відзначає, що в депутатські чи міжфракційні об'єднання парламентарі можуть згуртовуватися без обмежень. Але такі об'єднання не мають жодних юридичних повноважень, вони більше подібні до неформальних гуртків за інтересами. За даними громадської мережі «ОПОРА» на початок березня в Раді налічувалося 96 міжфракційних депутатських об'єднань.
Боротьба за спадок
Звичайно, можна, як то кажуть, «грати на всі» і піти на позбавлення депутатського мандату. В парламенті минулого скликання через це пройшли народні депутати Єгор Фірсов та Микола Томенко, в яких пропрезидентська «БПП» забрала депутатські повноваження. У випадку зі «Справедливістю» вони втратять парламентську трибуну та увагу зі сторони ЗМІ. До слова, попри чутки, що «Голос» фінансово підтримують бізнесмени Віктор Пінчук та Томаш Фіала, масованої експансії «Голосу» на медіаактивах, що належать останнім, ніколи не відзначалось.
Політичні аналітики звертають увагу, що обидві групи «Голосу» намагаються вести активну медійну кампанію. Група Кіри Рудик та Ярослава Железняка через розміщення платних прес-релізів, інтерв'ю та новин. А опозиційна їм кампанія — шляхом створення скандалу в інформаційному полі. Таким чином політики намагаються втримати свій електорат, який після гучних скандалів почав зменшуватися. Згідно з даними соціологічних опитувань від Київського міжнародного інституту соціології, підтримка партії стрімко знижується. В лютому за «Голос» були готові проголосувати 2,5%, на початку червня — 1,5%.
«У виборчий список зібрали різних людей: громадських активістів, антикорупціонерів та досить прагматичних людей, як Рудик чи Железняк. Не дивно, що вони не змогли знайти спільної мови. Точкою відліку конфлікту стало виключення з політради Сергія Притули. Тоді всі партійні непорозуміння та емоції почали нести на публіку. Є інформація, що Притула зараз займається зустрічами з активістами малих партій ліберального спрямування», — говорить політолог Ярослав Божко.
Що ж далі?
Тобто, говорити, що на платформі «Справедливості» може виникнути новий політичний проєкт ще зарано. Хоча опитані виданням фахівці припускають, що саме через об'єднання «Справедливість» партійна опозиція намагається мобілізувати виборців «Голосу» на свій бік.
«Це зовсім інші політики, вони представники вже іншої політичної культури, що радикально відрізняється від закоренілих вітчизняних політичних традицій. Їхня електоральна ніша — ліберально налаштований середній клас, саме ті люди, що читають виборчі програми та слідкують за заявами політиків. Їх виборець може піти за ними. Але є одна суттєва проблема — попри їхню активність і принциповість, у них немає харизматичного лідера. Можливо, ним стане Притула, який заявив, що не йде з політики», — вважає політтехнолог Олексій Голобуцький.
За його словами, розмови про дострокові парламентські вибори з'являються дедалі частіше, хоча Володимир Зеленський запевняє, що поки Рада працює — нехай працює. Тому до наступних виборів — незалежно від того, будуть вони у визначений термін, чи позачергові, — варто готуватися вже зараз.
«Активний електорат «Голосу» піде за вихідцями з партії. Для них зараз основна задача — максимально його мобілізувати та показати негатив групи Рудик-Железняк. Саме це має утримати виборців від розпорошення до інших політичних сил. Але без партійної організації та медіа підтримки важко буде не повторити долю «Самопомочі», — відзначає Божко.
До слова, впадає у вічі, що все, що відбувається навколо «Голосу» робиться, як кажуть, «на коліні». «Справедливість», яку обрано для назви політичного об'єднання, вже є політичною партією. Цю політичну силу очолює колишній міністр освіти, а зараз ректор Національного університету біоресурсів і природокористування Станіслав Ніколаєнко. І його партія також сповідує ліву ідеологію, хоча з акцентом на соціалізм.
