Перекидання Росією військ у Воронезьку та Курську області, а також у Білорусь триває. На Заході опублікували багато супутникових знімків. Тому я не сказав би, що Захід просто нагнітає паніку і загроза перебільшена. Навряд чи все закінчиться перекиданням сил.
Може початися локальна операція на Донбасі, можуть бути провокації на білоруському кордоні. Зараз обговорюють, що саме може зробити Росія, аби виправдати таку свою поведінку. Я не думаю, що заради провокації росіяни використовуватимуть хімічну зброю або витоки небезпечних речовин. Хімію вони побояться використовувати, бо, скажімо, та ж хмара аміаку зі «Стирола» у Горлівці може піти і в бік окупованих територій, і самої Росії.
Скоріше, це може бути підрив штабу «ДНР» разом із керівництвом. Нещодавно надійшла інформація про те, що бойовики евакуювали Київську райдержадміністрацію Донецька, і там нібито знайшли вибуховий пристрій.
Не забувають окупанти і про ідеологічну роботу. Є інформація, що 16 тис. громадян Росії на окупованому Донбасі побажали вступити до «Єдиної Росії». Але це все профанація. Вона потрібна, щоб легітимізувати себе і свою владу. Все відбувається, як в часи «Партії регіонів» — до неї просто записували. І дуже часто люди не знали, що вони у партії: їм не видавали ні квитків, ні жодних інших документів. Зате була статистика, що, умовно кажучи, 80% населення Донбасу входить до «Партії регіонів». Це така собі декоративна структура, особливо в Росії, де немає партійної системи.
Втім, головне питання: чи росіяни готові брати участь у війні з Україною?
Наприклад, «Союз добровольців Донбасу» нещодавно заявив, що він уже зібрав 112 тис. осіб для відправки в Україну.
Але якщо раніше люди були готові їхати за свій кошт воювати, бо вони «звільняли Донбас від «укропів», то зараз навіть у росіян є розуміння, що ця війна не має на меті приєднати Донбас до Росії і зробити життя у регіоні кращим. Вона служить лише для задоволення геополітичних інтересів Кремля. Що насправді Донбас став розмінною монетою. Що якби Росія справді хотіла зробити Донбас вітриною «руського міра», то Москва вкладала б у нього більше коштів і проводила б більш щільну інтеграцію.
Російські добровольці 2014 року пишуть: «Нас використали, ми були просто гарматним м’ясом, так що зараз я ні за які пряники не поїду воювати на Донбас».
Також ходять чутки, що Росія збирається використовувати в’язнів з місць відбування покарань як «гарматне м’ясо» на Донбасі. Про те, що Росія використовує колишніх ув’язнених у боях на Донбасі, я чую року з 2015-го. Але жодного підтвердження не бачив.
Російським офіцерам вистачає проблем і з місцевими найманцями. То вони переходять на український бік, то, напившись до стану «аватара», розстрілюють своїх. Вони розбіжаться, як тільки українська армія піде в наступ. Куди ще брати людей із «зони», які привнесуть свої «понятія» у колектив? Будь-якому офіцеру потрібні бійці, готові виконувати накази, а не натовп неадекватів.
Звичайно, Росія може відкрито ввести на Донбас свою кадрову армію. Але такі ідеї поки що озвучують здебільшого маргіналізовані політики. Це буде відвертим порушенням Мінських угод, тому на такий крок Росія зважиться лише у крайньому варіанті.
Тому й Кремль щосили продавлює імплементацію «Мінська-2», в цьому Москві допомагають Німеччина і Франція. Але є розуміння і у нашої влади, і у західних партнерів, що так звану «формулу Штанмаєра» — спочатку вибори, а потім контроль над кордоном — не сприймуть в українському суспільстві. Її імплементація призведе лише до внутрішнього конфлікту, яким скористається Росія.
Крім того, будь-який президент, який заявить, що ми йдемо на виконання Мінських домовленостей в рамках бажань Росії, викличе розкол у суспільстві і громадянську війну. Тому будь-яка влада і західні партнери не зможуть «протягнути» виконання «Мінська-2» безболісно.
Наразі в Україні є 400 тис. людей, які воювали на Донбасі. Вони добре знають, з якого боку стріляє автомат і як відстоювати власні права. Розуміння колапсу, в якому може опинитися Україна, є у всіх.
