19 серпня «Талібан» проголосив відновлення Ісламського емірату Афганістан. За чотири дня до цього ісламісти зайняли без бою Кабул, а президент Ашраф Гані втік до ОАЕ. Урядові сили виявилися повністю безпорадними перед наступом талібів — попри те, що на папері нараховували більше 300 тис. бійців, а на їх підготовку та оснащення США витратили $88 млрд.
Однак, коли національна армія полишала місто за містом, деякі регіони продовжували чинити опір до останнього. Одним із них виявився бідний гірський район Чаркінт у провінції Балх на півночі країни. На його оборону стали місцеві жителі, переважно колишні фермери, а очолила їх жінка на ім’я Саліма Мазарі — унікальне для Афганістану явище.
Жінка-губернатор в Афганістані
За останні 20 років, незважаючи на багатомільярдну допомогу США та їх союзників, Афганістан залишився вкрай бідною країною, враженою тотальною корупцією. Поряд з цим у країні відбулися і позитивні зміни — наприклад, у дотриманні прав жінок. За часів першого правління «Талібану» вони не мали можливості навчатися, працювати, демонструвати свою шкіру та навіть виходити на вулицю без родича-чоловіка. Про доступ до політики і не йшлося.
Після 2001 року ситуація докорінно змінилася. Афганістан хоч і залишився консервативною країною, проте жінки з кожним роком отримували все більше можливостей для саморозвитку. Так, в 2018 році Саліма Мазарі стала однією з трьох жінок-губернаторів.
Народилася вона в 1980 році в Ірані у родині афганських біженців, які втекли з країни після радянського вторгнення. У Тегерані Мазарі отримала диплом бакалавра соціології, працювала у сфері освіти, одружилася, народила трьох дітей, а в 2011 році вирішила повернутися на батьківщину. Оселилася вона у столиці провінції Балх — місті Мазарі-Шериф, де влаштувалася на роботу в місцевий університет, а в 2018 році взяла участь у конкурсі на голову свого рідного району Чаркінт. З-посеред 30 кандидатів вона набрала найбільше балів, проте урядова комісія з держслужби не хотіла призначати жінку губернатором. Результати конкурсу кілька разів скасовували. Мазарі знову подавала документи і врешті добилася свого.
Що вібувається у найбіднішому районі Афганістану?
Чаркінт — один з найбідніших районів Афганістану. У ньому відсутні асфальтовані дороги, централізоване електро- і водопостачання. Foreign Policy, розповідаючи про Мазарі, описував її офіс — освітлення забезпечувала одна сонячна батарея, функцію туалету виконувала яма у землі, а пічкою слугував газовий балон. Крім розбитої інфраструктури, після призначення на посаду Саліма зіткнулася з тотальною корупцією чиновників та недовірою місцевих жителів до губернатора-жінки — в сільських регіонах консервативні настрої набагато сильніші. Однак Мазарі добилася відновлення роботи шкіл, налагодження постачання товарів першої необхідності у віддалені села, постійно сварилася з провінційним та центральним керівництвом, вибиваючи кошти для свого району, і врешті завоювала авторитет серед його мешканців.
Проте подальші плани з вирішення місцевих проблем довелося відкласти через талібів. У червні 2021 року Мазарі розповідала, що за три з половиною роки на посаді 80% часу вона приділяла війні. Ісламісти попри усі зусилля міжнародної коаліції завжди зберігали присутність в Афганістані, особливо в гірській місцевості, де повністю або частково контролювали значні території. І періодично переходили у наступ. На початку 2019 року під їхньою владою перебувало близько половини Чаркінту.
Ситуацію ускладнювало і те, що Мазарі, як і значна частина населення району, за національністю хазарейці, які сповідують іслам шиїтського напряму. А таліби — переважно пуштуни-суніти. І хазарейці добре пам'ятають репресії, яких зазнавали під час першого перебування «Талібану» при владі. Так, в 1995 році їхнього лідера Абдулу Алі Мазарі схопили під час мирних переговорів та вбили, скинувши на землю з гвинтокрила. Зараз серед талібів, крім пуштунів, багато представників і інших національностей, а їх лідери представляють свій рух як загальнонаціональний. Проте дії ісламістів ставлять під сумнів такі заяви — зокрема, 18 серпня в місті Баміан вони підірвали пам'ятник згаданому Алі Мазарі, якого попередня влада проголосила національним мучеником.
У Чаркінті нечисленні сили місцевої поліції не могли чинити опір талібам. Центральний уряд відмовлявся направити в район армійські підрозділи. Тож Салімі довелося самостійно опановувати військову справу. В одному з інтерв'ю вона розповідала, що зблизька познайомилася зі зброєю в 2018 році. Тоді після призначення на посаду їй виділили двох охоронців, яким видали старі АК-47. Щоби переконатися, що автомати ще справні, вона пішла з бійцями на околицю міста. «Коли один з них вистрелив, я вперше почула постріл з близької відстані. Це був настільки жахливий звук, що я втратила свідомість», — розповідала Мазарі.
Вже за кілька місяців вона впевнено позувала зі зброєю в руках. Розуміючи, що чекати підтримку від уряду марно, губернатор створила місцеве ополчення, до якого записалися близько 600 осіб. «У наших людей не було зброї, але вони продали свої корів, овець та навіть землю, щоб її купити», — розповідала губернатор. Періодично Мазарі особисто виїжджала на передову для координації дій та моральної підтримки своїх бійців. «Моя присутність на полі бою, окрім кращого розуміння ситуації і більш успішного ведення війни, дає солдатам впевненість, що їх ніхто не збирається кидати в окопах», — говорила Мазарі.
Завдяки наполегливості нового губернатора під кінець 2020 року вдалося очистити від талібів більшу частину району. Проте ситуація в ньому і надалі залишалася складною. Деякі села продовжували переходити із рук у руки, а Мазарі, виїжджаючи за межі районного центру, мусила ночувати на конспіративних квартирах і постійно уникати засідок бойовиків. При цьому вона намагалися проводити перемовини з талібами і інколи це давало результат — в жовтні минулого року в обмін на помилування склали зброю 125 бойовиків.
Ситуація в регіоні загострилася після того, як Джо Байден оголосив про остаточне виведення американських військ з Афганістану. Таліби перейшли в наступ по всіх фронтах і Чаркінт фактично опинився в оточенні. 14 серпня ісламісти майже без бою захопили столицю провінції Мазарі — Шериф. Першими втекли урядові війська, після чого склали зброю і місцеві ополченці, а їхні лідери — польові командири Атто Мохаммад Нур та Абдул-Рашид Дустум мусили рятуватися втечею. Після цього доля Чаркінту була вирішена, однак Мазарі свій регіон не покинула. «Ми не знаємо, що буде далі, проте я буду стояти, поки не помру», — обіцяла Мазарі на початку минулого місяця. Свою обіцянку вона виконала і, на відміну від багатьох інших лідерів, не втекла. 15 серпня в соцмережах повідомили, що таліби взяли жінку у полон. 17 серпня нова влада оголосила загальну амністію, проте про долю Мазарі наразі нічого не відомо.
