У ніч на 13 вересня на кордоні Азербайджану та Вірменії почалися бойові дії. Азербайджан звинуватив Вірменію у скоєнні провокації на державному кордоні. Натомість у Вірменії кажуть, що Азербайджан відкрив вогонь з артилерії та великокаліберної зброї у бік населених пунктів Ґоріс, Сотк та Джермук.

Через це Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян вночі 13 вересня скликав засідання Ради безпеки з приводу загострення ситуації на кордоні з Азербайджаном. На зустрічі ухвалили рішення про звернення до Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ).

Станом на 10:30 13 вересня азербайджанські ЗМІ повідомляють про припинення вогню між двома країнами.

Chas News розповідає, чому між Азербайджаном та Вірменією вже не перше десятиліття триває конфлікт.  

Історія конфлікту між Вірменією та Азербайджаном через Нагірний Карабах

Нагірний Карабах (Арцах) — регіон з важкою історією. Територія увійшла до складу Російської імперії в XIX ст. внаслідок експансії останньої на Кавказ.

Вже на початку ХХ ст. Нагірний Карабах став місцем постійних сутичок між Азербайджаном і Вірменією (назви країн ми використовуємо в сучасному значені, щоб уникнути глибокого етноісторичного екскурсу) за право контролювати територію.

Нагірний Карабах:карта

Проблему вирішила більшовицька влада — на свій штиб. Вона створила Нагірно-Карабахську автономну область, яку включили до складу Азербайджанської РСР.

Хоча більшість населення регіону складають вірмени, які вимагали приєднання до Вірменії.

Наприкінці існування СРСР етнічні конфлікти ставали все гострішими.

Азербайджан, Вірменія, Нагірний Карабах

В часи «перебудови» на тлі підйому національних рухів до здобуття незалежності Вірменська РСР та Нагірно-Карабахська автономія підписали спільну постанову про об’єднання, а 1991 року повідомили про створення Нагірно-Карабахської республіки (фактично контрольованої Вірменією).

Одначе цей акт Азербайджан визнав незаконним, що стало приводом до подальшої війни. Вірменія за військової підтримки російської федерації окупувала Нагірний Карабах і прилеглі до нього сім районів.

Бойові дії тривали до 1994 року, аж поки у Бішкеку (Киргизстан) Вірменія, Нагірно-Карабахська республіка і Азербайджан підписали тристоронню угоду про припинення вогню.

За офіційними підрахунками, жертвами війни стали близько 25 тис. осіб, а азербайджанське населення вимушено покинуло територію.

Договір 1994 року не призвів до вирішення конфлікту, сутички в регіоні тривали весь час, але без активних бойових дій. Хоча в 2014, 2016, 2020, 2021 роках конфлікт загострювався.

Кому у карабаському конфлікті допомагає росія?

З моменту підписання Бішкекської угоди сторони значно підсилили свій воєнний потенціал. Причому основний зиск із ситуації отримала саме російська федерація, що поставляла озброєння обом державам.

Нагірний Карабах: кількість жертв війни

Саме за підтримки кремля у Нагірному Карабасі збудовали оборонні укріплення, які не дозволяють Азербайджану швидко отримати контроль над територією. Крім того, на території Вірменії знаходиться 102-а російська військова база, що, з одного боку, гарантує безпеку в рамках Організації договору колективної безпеки (ОДКБ), а з іншого, є форпостом рф для використання в гібридних конфліктах на території країни.

У свою чергу, Азербайджан історично має значну підтримку зі сторони Туреччини. Зокрема, і у військовому контексті.

Хрест Харківського контрнаступу: історія та значення символу