404

Сторінку не знайдено

Chas.News not found
Локдаун 2.0: вирок вірусу чи кризовій політиці Кабміну

Впродовж останнього місяця в повітрі витали «страшилки» не лише про хворих на COVID, що лежать у приймальних покоях, та про трупи на підлогах стаціонарів, а й про повернення в Україну жорсткого карантину. Не настільки тотальногояк навесні, але тим не менш.

На початку грудня категоричні твердження урядовців щодо запровадження суворого карантину почали розпливатися між категоріями «бажаного» та «необхідного». Стали очевидними економічні та соціальні ризики. Дату почали відкладати на невизначений термін. Якщо Олексій Данілов, секретар РНБО, обережно називав дату 2 січня 2021 року, то голова МВС Арсен Аваков послідовно відстоював потребу негайного запровадження карантинних бар’єрів.

У той же час МОЗ відмовився продовжувати у грудні «карантин вихідного дня». Офіційне пояснення — крива захворюваності нормалізувалася.

Проте офіційні показники мають у нас суто політичну вагу. Це видно хоча б за зниженням у перших числах грудня кількості проведених тестувань. Наприклад, 3 грудня виконали 74,9 тис. тестів і виявили 15,1 тис. нових випадків хвороби. Згодом кількість тестувань поступово знижувалася. 7 грудня зробили лише 35,5 тис. тестів і виявили 8,6 тис. випадків хвороби.

Нарешті влада дійшла консенсусу. Жорсткий карантин уведуть з 8 по 24 січня. Chas News уже оглянув аргументи щодо запровадження локдауну з економічної точки зору. Тепер настав час відповісти на питання, чи здатні жорсткі обмеження запобігти розповсюдженню хвороби.

Воно нам треба?

«Якщо носіїв хвороби менше, ніж 5% загальної кількості населення, за класифікацією ВООЗ, ситуація вважається контрольованою. Якщо виявлення дає позитивний результат більш ніж у кожного 20-го пацієнта, контроль втрачено, доцільно оголошувати локдаун», — наводить загальновизнані критерії ситуації, коли потрібен жорсткий карантин, Павло Ковтонюк, керівник Центру економіки охорони здоров’я Київської школи економіки.

Втім, лікар-інфекціоніст Катерина Булавінова, експерт ЮНІСЕФ в Україні, пояснює, що цей критерій можна застосовувати лише у випадку масового тестування, а не банального обліку тих, хто вже звернувся до лікаря з притаманною COVID симптоматикою. А, як ми вже казали, кількість тестувань за останні дні суттєво знизилася.

«Локдаун слід було запровадити давно. Це може здаватися комусь неочевидним лише через недостатню кількість тестувань, яких ми робимо в 3 - 4 рази менше, ніж потрібно, щоби побачити реальну картину. Збалансовані заборони та їх цілковите виконання — єдина надія стабілізувати ситуацію», — каже реаніматолог Андрій Сем'янків, відомий у блогосфері під ніком MED GOblin.

Подібної думки дотримується і Петро Мартинов, експерт із загальної лікарської практики Peace Corps Ukraine: «Жорсткий локдаун впродовж чотирьох тижнів дозволить досягти зниження кривої захворюваності. Виграють від цього й лікарі, і бізнес».

А ось до вибраних урядом дат карантину фахівці ставляться доволі скептично. «Алгоритм поширення коронавірусу ідентичний іншим ГРВІ. На новорічні свята динаміка респіраторних захворювань завжди знижується, позаяк громадським транспортом люди користуються менше, їдуть у відпустки у місця меншої соціальної концентрації. Локдаун у цей період лише вдарить по підприємцях», — переконаний Андрій Александрін, екскерівник Центру грипу та ГРВІ санепідеміологічної служби МОЗ України.

Що ж буде?

Країни Європи підсилюють карантинні обмеження, хоча новий локдаун вводити не поспішають. Єдиний виняток — Чехія. Решта вдалися лише до суворого маскового режиму, обмеження, але не до повної заборони спортивних та масових заходів, а також скорочення часу роботи ресторанів та кафе.

Не закривають кінотеатри та ресторани навіть в Іспанії, яка є однією з найбільш постраждалих від колапсу медичної системи весни - літа 2020 року. Тільки в Каталонії — центрі поширення пандемії — ресторанам і барам дозволено продавати їжу лише з собою. А у Швеції, яка єдиною з країн ЄС відмовилася від локдауну навесні, й надалі не рекомендують носити маски — за винятком закритих громадських приміщень. Заборонені лише збори понад 50 осіб.

Звичайно, головна біда локдаунів — вкрай негативний вплив на економіку. Втім, є ще одна проблема — зростання кількості депресій. «Як впливають брак фізичної активності, спілкування, грошей і невизначеність у завтрашньому дні на фізичний і психологічний стан людей? Дуже погано. Це шлях до погіршення хронічних станів та психічних розладів», — пояснює Дар’я Озерна, біолог, авторка книжкової серії «Оптимістично про здоров'я».

Це підтверджують і офіційні дані Держстату. Так, у січні - вересні 2020-го в Україні померло 427 тис. осіб, що на 2,3% менше, ніж за аналогічний період 2019-го. Втім, зросла кількість зареєстрованих суїцидів: вже за перше півріччя зафіксовано майже 4 тис. випадків, що на 22% вище, ніж торік.

Як впливають брак фізичної активності, спілкування, грошей і невизначеність у завтрашньому дні на фізичний і психологічний стан людей? Дуже погано. Це шлях до погіршення хронічних станів та психічних розладів

Ще одне питання ефективності локдауну в українських умовах — контакти хворих ніхто не відстежує. «Не Нацполіцію за рахунок «ковідного» фонду треба фінансувати, а врешті-решт створити службу епідеміологічних розслідувань. Без цього не запрацює система самоізоляції та контролю контактних пацієнтів», — говорить Александрін.

Іншими словами, те, що Україна дійшла до потреби локдауну — результат неспроможності держави за 10 місяців створити належну кризову інфраструктуру та підготувати медичні кадри для роботи в умовах пандемії: «Можна було б цілком обмежитися вимогами дотримання соціальної дистанції. Але не в Україні, де держава сама «хвора» на хронічну недовіру з боку власних громадян», — каже Геннадій Друзенко, співзасновник Першого добровільного мобільного шпиталю імені Пирогова (ПДМШ).

Воно допоможе?

«У місті немає місць у реанімаціях... Коли у квітні купували (апарати) ШВЛ, я попереджала, що лікарів-реаніматологів, анестезіологів і реанімаційних сестер купити буде ніде. Так і вийшло. (Апарати) ШВЛ є, реанімацій немає. Лікарів немає», — днями написала у своєму Facebook Катерина Ножевнікова, засновниця «Корпорації монстрів», волонтер з Одеси.

МОЗ стверджує, що головний резон введення локдауну — необхідність розвантажити медичну систему. У разі надходження великої кількості важких хворих у лікарнях забракне обладнаних киснем ліжок. За словами Максима Степанова, міністра охорони здоров’я, у такий ситуації доведеться вдатися до «медичного сортування», коли лікарі будуть змушені вибирати, кого підключати до кисню, кого ні.

За офіційною інформацією, на початок грудня 2020 року в Україні зайнято 47,5% фонду стаціонарних ліжко-місць. Але, на думку майже дюжини опитаних нами практикуючих лікарів, система давно «лежить» через граничну нестачу персоналу, який мав би обслуговувати «ковідні» ліжко-місця.

Станом на кінець жовтня 2020 року у Києві звільнилася майже чверть медиків: «З цієї кількості 10% лікарі, інші — обслуговуючий персонал. Причина — низька зарплата», — сказав Олег Гелевей, голова постійної комісії з питань охорони здоров'я та соціального захисту Київради в коментарі для «5 каналу».

«Загалом у столиці кількість медсестер у лікарнях у 2,5 рази менша за необхідну», — розповідає поінформований співробітник департаменту Київського обласного департаменту охорони здоров’я.

Тобто колапс медичної системи викликаний не перевантаженням стаціонарів, а браком співробітників. І локдаун кадрового питання напевно не вирішить.

Колапс медичної системи викликаний не перевантаженням стаціонарів, а браком співробітників / УНІАН

Ще одне питання доцільності локдауну — у всьому світі навесні час жорстких обмежень використовували, щоб акумулювати кошти для лікування великого числа хворих. В Україні ж з 66 млрд грн «ковідного» фонду, за даними Валерія Пацкана, керівника Рахункової палати, МОЗ використав не більше третини. Навіть не вдалося придбати жодного апарату ШВЛ, бо тендери були зірвані.

Зокрема, на забезпечення лабораторій і закупівлю засобів індивідуального захисту пішло лише 624 млн грн з передбачених 2,9 млрд грн, йдеться в повідомленні Мінфіну України.Притому, що саме проблема безпеки медперсоналу спричинила жорсткий дефіцит кадрів.

У той же час Національна служба здоров’я України заявляє, що до кінця поточного року їй не вистачає 5,6 млрд грн для фінансування медустанов, що працюють на першій лінії епідеміологічних ризиків.

Більш того, МОЗ та підвідомчі йому регуляторні органи не спромоглися налагодити поставки необхідної кількості медичного кисню. Вітчизняні виробничі потужності це дозволяють, але справа уперлася в отримання ліцензій, необхідних для сертифікації виробництва. Приміром, Одеському припортовому заводу знадобилося пів року, щоб отримати погодження Держлікслужби. Лише місяць тому дозвіл на виробництво медичного кисню отримав сєверодонецький «Азот» Group DF. Обидва підприємства мають неабиякий лобістський ресурс, і те, що навіть вони так довго не могли отримати ліцензію, свідчить про повну неспроможність уряду вирішувати кризові питання.

Нарешті, у довгостроковій перспективі розвантажити «ковідні» стаціонари можна лише шляхом масового тестування і локалізації спалахів. «Влітку робили 5 - 7 тис. тестувань кожної доби, що не дозволило контролювати поширення вірусу. Як результат, ми отримали неконтрольований рівень епідемії наприкінці осені», — каже Павло Ковтонюк.

Здача тесту у державній лабораторії — ще той бюрократичний морок, якого більшість людей намагається уникати. Водночас далеко не у кожного українця є гроші на приватну лабораторію. Тому хворі просто не йдуть підтверджувати підозри.

У довгостроковій перспективі розвантажити «ковідні» стаціонари можна лише шляхом масового тестування і локалізації спалахів

Найцікавіше те, що ще на початку епідемії декілька великих діагностичних мереж запропонували тогочасному міністру охорони здоров’я Іллі Ємцю надавати державним клінікам лабораторні послуги з нульовою маржею, навіть нижче собівартості. Проте зіткнулися з цілковитою байдужістю. «Коли ми запропонували міністрові Ємцю обсяги до 10 тис. тестувань щодоби й отримали знак «нецікаво», гадали, що МОЗ просто не усвідомлює масштабів епідемічної кризи. Коли практично те саме отримали вже восени від Степанова, зрозуміли — не все так банально», — розповідає топменеджер однієї з провідних мереж лабораторних центрів.

«Позаяк МОЗ не здійснює масові тестування, локдаун — лише паліативний захід», — підсумовує Володимир Курпіта, ексдиректор Центру громадського здоров’я МОЗ. Після локдауну крива захворюваності швидко сягне нових рекордів.

Дочекатися весни

Частина українців, підтримуючи локдаун, вважає, що суворі карантинні обмеження дозволять дочекатися весни, коли природно спаде захворюваність на ГРВІ, а там вже буде вакцина. Однак така точка зору занадто обнадійлива.

Останній рік більшість вірусологів та лікарів-інфекціоністів не займалися нічим іншим, окрім як дослідженнямь SARS-CoV-2. Тим не менш, деякі особливості поведінки вірусу дотепер незрозумілі.

Наприклад, згідно дослідження, опублікованого в авторитетному медичному виданні BMJ, кожен п’ятий випадок «корони» не вдається виявити шляхом тестування. До того ж, у більшості пацієнтів він безсимптомний. Тому навіть в разі масштабного тестування залишаться невиявлені носії вірусу. Це додає соціальних ризиків.

А опубліковане наприкінці вересня дослідження Європейського центру з попередження та контролю над інфекційними захворюваннями свідчить про важливість проблеми повторних інфікувань коронавірусом. У деяких пацієнтів після хвороби, дуже швидко зникає імунітет. У інших знаходять вірус навіть більш ніж через 100 днів після одужання. При цьому проміжні результати тестів можуть бути негативними.

Тож поки що не з’ясовано — йдеться про справжнє повторне інфікування чи про те, що вірус здатен «причаїтися» в організмі на тривалй час. Але випадки повторного захворювання — непоодинокі. І часто удруге хвороба проходить з більшими ускладненнями.

Типовий кейс — трагедія, яка сталася з 51-річним лікарем із Почаєва Іваном Венжиновичем. Він не мав хронічних захворювань і практично ніколи не брав лікарняні. Перехворів на «корону» в дуже легкій формі. Але через кілька місяців йому раптово стало зле, з’явилась задишка, висока температура, впав рівень кисню в крові. Проте тестування двічі давало негативний результат. На четвертий день проявів притаманної коронавірусу симптоматики лікар помер.

Таких випадків відносно небагато, але вони є. Тому перша хвиля вакцинації, під час якої будуть прищеплювати медиків та людей літнього віку, може не дати ефекту. А масова вакцинація, яка дозволить утворити колективний імунітет, — це далеке і дуже примарне майбутнє. Особливо враховуючи зріст антивакцинальних настроїв серед українців. Так, у серпні Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів опитуванняяке показало: навіть безкоштовно щепитися від «корони» готові лише 47% опитаних.

Майже половина українців не хоче робити щеплення проти «корони». Навіть безкоштовно

 

«Коронавірус довів, що біологічні закони для нього не діють. Навіть у разі появи вакцини з таким, як в Україні, охопленням вакцинопрофілактикою, колективного імунітету досягти буде неможливо. COVID просто перейде в розряд сезонних захворювань, більш летальних, ніж ГРВІ. Двічі на сезон запроваджувати локдаун — економіка не витримає», — говорить Ксенія Горощук, доктор медицини Каролінського університету в Стокгольмі.

У підсумку, для ефективної боротьби з пандемією Україні доведеться налагодити масштабне тестування, швидко створити дієву службу епідеміологічних розслідувань, переглянути занадто суворі правила ліцензування та знайти гроші для гідних зарплат медикам. Але жоден локдаун уряду тут не допоможе. Сумно, але факт.