«Сплачуючи дорожче, ви отримаєте якість нижче. Навряд чи це комусь сподобається», — прогнозує ситуацію з ціною на хліб та його якістю цієї зими Олександр Васильченко, генеральний директор асоціації «Укрхлібпром».
Зима буде непростою. Це зрозуміло вже зараз. Провалена вакцинальна кампанія, наймасштабніший спалах COVID-19 та перспектива віялових відключень електроенергії болісно вдарять по рейтингах Володимира Зеленського та «Слуг народу», які вже і так впали.
Як стверджують українські переробники — пекарі та борошномели, на додачу, до цих двох «вершників апокаліпсису» може приєднатися ще й третій — подорожчання «соціальних сортів» хліба при паралельному знижені його якості.
І знову рекорд
У 2021 році Україна збере рекордний в історії врожай — понад 80 млн тонн зерна. Близько 32 млн тонн з цього обсягу припадає на пшеницю, що знову-таки є історично максимальним показником, який вперше перевищив показники виробництва цієї культури в Радянській Україні.
Зараз пропозиція зерна значно перевищує потреби внутрішнього ринку, по деяких культурах — більш ніж в два рази. Оціночно, країна має можливість експортувати більш 50 млн тонн зерна за 2021/2022 маркетинговий рік. Тим не менш, залишивши питання експорту безконтрольним, можна порушити баланс між потребами внутрішніх переробників і апетитами зернотрейдерів, що призведе до необхідності у подальшому різких регуляторних рухів у вигляді квот або ембарго.
Щоб запобігти цьому, існує практика підписання меморандуму між урядом в особі Мінагропроду і учасниками ринку. У документі узгоджують граничні обсяги експорту по ключових культурах з урахуванням потреб різних груп виробників — тваринників, борошномелів і пекарів. Перший зерновий меморандум підписали 10 років тому, ця практика показала себе ефективною і з тих пір її неухильно дотримувалися.
Нинішній рік став винятком.
Відкликані підписи
Спочатку події розгорталися за стандартним, відпрацьованим за 10 років сценарієм. 5 липня, на старті маркетингового сезону, Мінагропрод і провідні бізнес-асоціації підписали меморандум про взаєморозуміння.
Але у жовтні три асоціації-підписанти, що представляють внутрішніх переробників, а саме «Борошномели України», «Укрхлібпром» і «Всеукраїнська асоціація пекарів» відкликали підписи під документом.
Як зазначає Родіон Рибчинський, глава асоціації «Борошномели України», попри рекордний урожай пшениці цього року якість зерна залишає бажати кращого. Продовольче зерно (так зване 1-3 класів) складає лише 42%, це найгірший показник з 2015 року. Наприклад, у минулому році співвідношення було зворотним: лише 42% припадало на фуражне зерно, яке використовують для відгодівлі тварин.
«Уже в період збору врожаю пшениці почали надходити дані про дуже низьку якість. Ситуація неоднорідна, але у деяких областях взагалі немає пшениці 2 класу — критично важливої для борошномелів», — каже Рибчинський.
Скільки країні треба зерна?
За прогнозами Мінагрополітики, для забезпечення внутрішнього ринку якісним борошном і, відповідно, хлібом потрібен відносно невеликий обсяг пшениці: 7,5 млн тонн, з яких 5 млн тонн — висококласної продовольчої.
Поточний меморандум закріплює граничний обсяг експорту пшениці з України до 1 липня 2022 року на рівні 25 млн тонн. З них вже відправили на експорт 10 млн тонн, з яких 90% припадає на продовольчу пшеницю.
Через інтенсивність експорту, і те, що більша його частина припадає на продовольчу пшеницю, якої й так зібрано мало, пропозиція продзерна на українському ринку вже скоротилася і продовжує неухильно зменшуватися.
За підрахунками пекарських асоціацій, безпечний ліміт експорту продовольчої пшениці, що залишилась, складає лише 1,5-3 млн тонн. «Хто може дати гарантії, що вони вже не експортовані?», — ставить риторичне питання Олександр Васильченко, глава асоціації «Укрхлібпром». З огляду на те, що дані про експорт потрапляють в публічну площину з істотною затримкою, таких гарантій справді немає.
На напруження на ринку вказує і дисбаланс цін: різниця у вартості продовольчих класів та фуражу б'є рекорди і становить еквівалент $15 на тонні.
Все продане!
Як контрзахід продовольчі асоціації запропонували закріпити кількість доступної для експорту фуражної і продовольчої пшениці. Однак з восьми підписантів п'ятеро: «Американська торгова палата», «Європейська бізнес-асоціація», «Українська зернова асоціація», «Всеукраїнський аграрний форум» та «Асоціація фермерів та приватних землевласників України» відхилили пропозицію переробників і проголосували за збереження статус-кво.
«П'ять проти трьох. Все нормально. Демократія», — іронізує Рибчинський, підкреслюючи, що після ігнорування їхніх пропозицій орієнтовані на внутрішній ринок асоціації відкликали свої підписи. За його словами, для Міністерства аграрної політики це не стало сюрпризом, і його керівництво відреагувало «спокійно».
Втім, Тарас Висоцький, перший заступник Міністра аграрної політики, стверджує, що загрози продовольчій безпеці немає. «Посиленого експорту пшениці немає — це міф. У рамках Меморандуму ми закріпили спільну стратегію щодо забезпечення прогнозованого режиму експорту зерна, який гарантує продовольчу безпеку держави», — говорить чиновник.
В «Українській зерновій асоціації» також вважають, що зерна вистачить, бо ще з минулого року у аграріїв залишилося близько 4 млн тонн пшениці. «Якщо збільшити залишок пшениці для внутрішнього споживання, внутрішній ринок фізично не зможе спожити цей надлишок, і українські аграрії недоотримають доходи і наступного року вирішать сіяти іншу культуру замість пшениці», — йдеться в офіційному повідомлені асоціації.
Тим не менш, у сухому залишку, 25 млн тонн пшениці, зарезервованої для експорту, може скласти зернова будь-якого класу, і не можна виключати, що пріоритет віддадуть більш дорогій продовольчій.
У гіршому варіанті, це може призвести до дефіциту вже на початку 2022 року. «Є серйозний ризик найближчим часом отримати борошно зі зниженими хлібопекарськими властивостями», — каже Юрій Дудченко, президент «Всеукраїнської асоціації пекарів».
Тобто доведеться піти на свідоме зниження якості і використовувати при випічці соціальних сортів хліба фуражне зерно. «Претензії будуть до пекарів, а не до тих, хто не хоче або не може забезпечити адекватний баланс з урахуванням потреб населення України», — говорить Олександр Васильченко.
