404

Сторінку не знайдено

Chas.News not found
Наказую ковіду зупинитись! Чи допоможе указ Зеленського провакцинувати Україну

2 квітня відбулося засідання Ради нацбезпеки і оборони, на якому у тому числі розглядалося і питання проведення вакцинальної кампанії. А вже у неділю на сайті президента України з’явився указ Володимира Зеленського щодо розробки та затвердження Національного плану вакцинації.

Разом з підписанням указу з’явились і відповідальні за реалізацію плану, себто за успішну вакцинацію більшості дорослого населення України не пізніше грудня 2021 року. Таким чином, влада вже цьогоріч очікує формування колективного імунітету.

Крім того, уряд отримав доручення активізувати переговори з виробниками вакцин проти COVID-19, а також залучити необхідну міжнародну технічну допомогу. Chas News вирішив запитати у епідеміолога, політолога та фармацевта, наскільки поставлені президентом завдання відповідають часу та чи можливо їх реалізувати до кінця поточного року.

«Історія успіху у боротьбі з ковідом почнеться за трьох умов: фокус на «первинці», чітка логістика і запуск «електронки»   

Володимир Курпіта, колишній голова Центру громадського здоров’я МОЗ:

— Не вірю у реалістичність виконання заявлених у президентському указі цілей. Суто з об’єктивних причин. Якщо поглянемо на сусідню Польщу, там щодня вакцинують приблизно 40 тис. людей. Були у поляків і піки до 80 тис., а от зараз — саме близько 40 тис. І от таких показників ми можемо досягнути за умови відсутності дефіциту вакцин. А тепер просто «вмикаємо математику». Якщо дійсно масова вакцинація почнеться з травня, у нас залишиться 8 місяців. Для зручності беремо по 20 робочих днів на один місяць і отримуємо загалом 160 днів по 40 тис. Тобто на кінець року у кращому випадку ми зможемо вакцинувати близько 6,4 млн людей.

Володимир Курпіта

Найбільша проблема української вакцинальної кампанії, яка затьмарює і всі інші проблеми, і навіть невеликі «перемоги» — це, власне, відсутність самих вакцин. Ми розробили стандарт, відібрали бригади, навчили їх. Розробили інформматеріали, зробили їх доступними для медіа. А вакцини немає. І саме тому обговорення кампанії втрачає будь-який сенс. 

Тому поки що чекаємо травня, коли нам обіцяють вакцини. Тоді й можна буде сказати, наскільки добре або погано влада підготувалася. Втім, слід пам’ятати, що велика кампанія завжди супроводжується проблемами і основне завдання штабу чи уряду полягає навіть не в тому, щоб передбачити всі можливі проблеми, а щоб мати дієвий інструмент швидкого реагування.

Наведу два приклади реакції на події. Почну з позитивного, про залишкові дози вакцини. Так, можливо він дещо недолугий, можливо, не всім подобається, але його запропонували досить швидко. І це гарна історія виходу з ситуації. Поганий кейс — про дві смерті після вакцинації, в Чернівцях і в Одесі. Фактично реакція мала місце тільки через день: спочатку історії розлетілися в ЗМІ, а розслідування обставин ми так і не дочекалися. Ось вам і поганий приклад реагування на виклики.

Загалом, на мій погляд, Україні вкрай не вистачає трьох речей: перше  — чіткої логістики по вакцинах (особливо коли прийде час ревакцинацій, тобто другого щеплення), друге — фокусу на первинці і на кабінетах щеплень разом з поступовою відмовою від мобільних бригад (бригади були корисними на початку, а для мільйона щеплень щодня вони навряд підійдуть). І третє — запуску електронної системи, яка одночасно спростить і перше питання по логістиці. 

Отримати національну вакцину ми зможемо хіба що з допомогою Чарівника з країни Оз. Та й те не раніше наступного року

Своєї вакцини у цьому році ми точно не побачимо. Доклінічні випробування та випробування на людях потребують багато часу. Якщо завтра ми почнемо «клініку», завершимо її десь у грудні. А їх ще треба належним чином перевірити. Споглядаючи за таким перебігом подій, починаєш думати, що отримати національну вакцину ми зможемо хіба що з допомогою Чарівника з країни Оз. Та й те не раніше наступного року.

А на найближче майбутнє передбачаю великі складнощі з повторною вакцинацією. Вона й оголить всі ті прорахування, які систематично робилися протягом епідемії. Починаючи від формування вакцинного портфеля і закінчуючи питаннями логістики.

«Шукати десь за кордоном винних за зрив вакцинальної кампанії в Україні — недержавницька політика» 

Валерій Димов, директор центру стратегічних комунікацій «Форум»:

— Указ президента — це більше про спробу зняти з себе відповідальність. Це констатація імітації діяльності Кабміну і МОЗ протягом того часу, як ми вже законтрактували вакцини. Взагалі ж подібні дії влада повинна була б здійснити ще пів року тому, саме тоді ми мали побачити готову програму з чіткими графіками та критеріями щодо першочергових груп. А вже сьогодні Україна мусила б переходити до другого етапу вакцинальної кампанії. Але маємо, що маємо. 

Валерій Димов

От поглянемо на досвід Британії. Тамтешній прем’єр-міністр Борис Джонсон каже, що британцям одночасно потрібні по два ПЛР-тести щотижня і вакцинація. Так, це програма, розуміння і стратегія: Джонсон не просто вакцинує країну, а ще й створює необхідні умови для утворення колективного імунітету, адже йде визначення хворих на COVID-19 та їхня швидка локалізація. У підсумку, ледь не всі джерела захворювання «перекриті», а це, у свою чергу, нівелює можливості розповсюдження нових штамів.

А у нас тим часом — РНБО, яка скликається президентом і складається з призначених ним же людей. І у нинішніх умовах український Радбез подекуди нагадує навіть сумнозвісну ВЧК, адже лишень імітує діяльність, за яку вже були призначені відповідальні. 

На противагу українській владі відповідальність чудово видно на прикладі дій уряду Фінляндії, який вирішив не забороняти громадянам буквально виходити з дому. Але повертаючись до нашого РНБО та президентських указів, слід зазначити, що саме по собі рішення Радбезу — чи не єдиний у своєму роді механізм, який може знайти логічне втілення і продовження в указі президента. І у цьому плані, можливо, Зеленський звертає увагу і на рейтингову складову: якщо і не вдасться відновити довіру населення, то, може, бодай вийде уповільнити падіння. Втім, наскільки така стратегія буде вдалою у довгостроковій перспективі — питання, адже навряд чи урядовцям, на яких звалили тягар відповідальності, сподобається бути такими собі цапами-відбувайлами.

До слова, у контексті різних підходів до боротьби з COVID-19 у Британії та Україні навряд чи влада має кивати на іноземних виробників та постачальників вакцин. Зрозуміло, що у настільки неординарній ситуації, яку ми спостерігаємо наразі у світі, кожна країна прагне  першочергово забезпечити вакцинами власних громадян. І це справедливо, погодьтеся. Тобто шукати винних за кордоном, у той час, коли вони контрактували вакцини, а ми будували дороги — не зовсім доречно, як на мене. Призначити винною Індію, яка відмовилася постачати вакцини всьому світу через зростання внутрішнього попиту, — недержавницька політика.

«Указ президента — це «підсилювач» уваги до боротьби з COVID-19»  

Костянтин Косяченко, голова Спілки працівників фармації:  

— Давайте поглянемо на такі країни, як Ізраїль та США, у яких повним ходом йде вакцинальна кампанія і які вже поступово навіть виходять з локдауну. Можливо, навіть поставимо їх собі за взірець та рухатимемось приблизно у тому ж напрямі. Наразі не можна сказати, що вакцинальна кампанія у нас провалена. Вона є, ведеться дуже багато роботи. Але все впирається у зрив строків поставки вакцин, та, як наслідок, їхню відсутність в Україні.

Костянтин Косяченко

Одне з найважливіших питань, яке прямо впливає на поставку вакцин до України, — питання безпосередньо логістики. Це дуже важливий момент. Звісно, є складнощі з логістикою у відношенні вакцини Comirnaty виробництва Pfizer/BioNTech, яку треба зберігати при -80 ℃, але з тими препаратами, до яких у нас поки є доступ, працювати значно легше. Не думаю, що будуть якісь проблеми з їх доставкою до місць проведення вакцинації. 

У цьому плані, ймовірно, варто було б нарешті серйозно задуматися стосовно виробництва власної вакцини. Це ж про нацбезпеку країни, врешті-решт. Обов'язково повинен бути певний перелік вакцин, які ми можемо випускати самі, аби не залежати від обставин, на які не можемо вплинути.

Зрештою, ситуація з національною вакциною від COVID-19 відображає ситуацію і з вакцинами проти грипу, до прикладу, і навіть з виробництвом деяких ліків. Не забуваймо, що компоненти та різного роду складові багатьох препаратів Україна теж купує за кордоном, наприклад у тієї ж Індії та Китаю. Тобто, говорячи про виробництво вакцини від COVID-19, ми говоримо у тому числі і про необхідність пожвавлення всієї фармацевтичної галузі України. А для такого «пожвавлення», у свою чергу, необхідна відповідна політика, яка б спрямовувалась на захист вітчизняного виробника. 

Як я випадково прищепився проти COVID-19