Ангела Меркель, федеральний канцлер Німеччини, прямує до України, але попередньо завітає до Путіна. Про це повідомив Штеффен Зайберт, офіційний речник уряду Німеччини. У п'ятницю канцлер відвідає Москву, а в неділю — Київ.
«Цілком очевидно, що вона зустрінеться з президентом», — зазначив Зайберт на запитання, чи планується зустріч з Володимиром Путіним.
Повідомлення про зустріч з Путіним напередодні візиту до України стало для Києва несподіванкою. Принаймні якщо вірити публічній риториці. Втім, за словами Павла Клімкіна, міністра закордонних справ у 2014-2019 рр., у дипломатичних колах було заздалегідь відомо про ймовірність візиту Меркель до Москви перед відвідуванням Києва. «З нами говорять за залишковим принципом. Ймовірно, обговорюватимуть (з Путіним) «Північний потік-2», Меркель спробує якось розблокувати питання Донбасу. Для неї це остання спроба. Треба зрозуміти, що спочатку домовляються в тій спільноті, що приймає рішення або впливає на його прийняття, а потім вже справа доходить до нас», — пояснює дипломат.
Втім, навіть до оголошення про зустріч з Путіним до візиту Меркель багато аналітиків поставилися з пересторогою. Одна з гіпотез — канцлер буде лобіювати «формулу Штайнмаєра», яку українська сторона погодила ще 2019 року на рівні «нормандського формату». Нагадаємо, документ закріплює надання тимчасового особливого статусу окремим територіям Донбасу. Це має відбутися після проведення на цих територіях виборів, легітимність яких підтвердять спостерігачі ОБСЄ.
Сергій Галака, професор Інституту міжнародних відносин КНУ, вважає, що попередній візит до Кремля на шляху в Київ є політичним та репутаційним програшем для української влади. Адже з Зеленським розмовлятимуть вже по факту проведених перемовин з президентом США Джо Байденом та російським лідером Путіним. «Нам невідомо,
які будуть наслідки візиту до Києва. Але все виглядає так, що Меркель їде вислуховувати ультиматуми Путіна, щоб передати їх Києву. Думаю, що поїздка до Москви після зустрічей в Києві мала б сильніший міжнародний політичний ефект», — говорить Галака.
За словами експерта, гарантії для української ГТС після запуску «Північного потоку-2» — лише усна обіцянка російського президента. Крім гнівних коментарів та емоційних заяв українського політикуму, ми досі не почули жодних раціональних пропозицій, як бути після 2024 року, коли спливе термін договору про транзит російського газу.
Що робити з газом?
Схоже, Банкова розраховує, що всі питання мають вирішити США та Німеччина. Згідно з поясненнями Сергія Никифорова, прессекретаря президента, Ангела Меркель і Володимир Зеленський говоритимуть про те, як конкретно Німеччина буде гарантувати виконання тих зобов’язань, які вона взяла на випадок, якщо Росія після запуску «Північного потоку – 2» спробує якимось чином зловживати своїм монопольним становищем.
Втім, Андрій Веселовський, колишній представник України в ЄС, звертає увагу на нещодавню статтю американських високопосадовців в Atlantic Council. У матеріалі викладені рекомендації, яким Україна мала б слідувати вже найближчим часом. Зокрема, вже до 1 вересня вжити заходів для підтримки безпеки і модернізації енергетичного сектора України, включаючи зобов'язання Німеччини (за підтримки США) домагатися продовження на десять років угоди про транзит газу. «Меркель хоче почути, як українська сторона ставиться до рамкової декларації, що була озвучена під час її візиту у Вашингтон. Зрозуміти конкретні бажання і вимоги України», — говорить Веселовський.
Одним словом, «зради» саме в тому, що Меркель спочатку зустрінеться з Путіним, а вже потім з Зеленським, — немає. «Для Заходу ми з РФ є частиною одного регіону, Східної Європи, тому все будується виходячи з інтересів в регіоні. В України немає такого сильного представництва інтересів, як у Німеччини, яка змогла навіть США дотиснути в питанні «Північного потоку-2», — пояснює політолог Ярослав Божко.
Робота над помилками
Інша справа, що візит Меркель варто розглядати в комплексі зовнішньополітичних відносин України з західними партнерами в цілому. І ось тут «зраду» вже можна знайти. Бо вони останній рік зовсім невтішні.
До прикладу, адміністрація Джо Байдена до останнього не повідомляла дату ймовірного візиту Зеленського до Вашингтону. Ба більше, американський лідер вже навіть встиг зустрітися з білоруською опозиціонеркою Світланою Тихановською, а Зеленському довелося чекати 30 серпня.
Нагадаємо, що саме на цей період припадають американські політичні канікули, тому очікувати на потужне політичне представництво навряд чи доведеться. Саме тому оточення президента готується подати великим політичним тріумфом заплановану зустріч Зеленського з Ілоном Маском, засновником Tesla, та Тімом Куком, генеральним директором компанії Apple.
На першому саміті «Кримської платформи» також не варто очікувати високих представників від США, Франції та Німеччини. До прикладу, Вашингтон вирішив відрядити туди Пітера Буттіджеджа, міністра транспорту. Меркель також не залишиться на захід, Німеччину представлятиме Гайко Маас, міністр закордонних справ. А Францію — Жан-Ів Ле Дріан, міністр закордонних справ.
Два роки роботи команди Зеленського показали неспроможність побудови сильної дипломатичної позиції України силами «95 кварталу». Ще один приклад: на початку року в дипломатичних колах робили натяки, мовляв, ви хочете до НАТО, але не говорите про це відкрито, додайте інформативності. Схоже, що на Банковій цю тезу вирішили навіть перевиконати.
У квітні Зеленський вимагав у Емманюеля Макрона, президента Франції, підписати декларацію про вступ України до ЄС. З того часу від президента Франції нічого не чути. Та й і у Зеленського про офіційний Париж намагаються не згадувати. Навіть візит Меркель в Офісі президента назвали продовженням контактів Зеленського у форматі «Вашингтон — Брюссель —- Берлін — Київ».
«Головна наша проблема — це те, що ми перестаємо бути прогнозованими для Заходу. Дивні заяви офіційних осіб про розміщення американських сил протиповітряної оборони, чи погрози ядерною зброєю вказують саме на непрогнозованість. Ми не виконуємо ті зобов'язання та реформи, що взяли на себе. У нас немає майданчиків, де ми могли б доносити свою позицію. Чудова ідея та комунікаційний майданчик «Кримської платформи» ще до початку запороли. В уряді заявили, що у держави немає коштів для його щорічного проведення», — говорить Божко.
«Як казав той же Путін, слабкого б'ють. Ми знаходимося в заручниках власного небажання закінчувати почате. Подібні заходи потрібно готувати роками, прораховувати наперед державну стратегію зовнішньополітичних відносин, а не придумувати ідею і носитися з нею, намагаючись втілити», — погоджується Галака.
До того ж не варто відкидати фактор майбутніх виборів президента Франції та вибори до Конгресу США в 2022 році. Макрон демонструє підтримку України, але власне політичне майбутнє на фоні нової хвилі коронавірусу у Франції для нього більш актуальне. У свою чергу провал політики США в Україні сильно відобразиться на позиціях демократів, що вже похитнулися після наступу ісламістів в Афганістані. Тобто ситуація для вітчизняної дипломатії важка, але не катастрофічна.
