Сер Річард Шірреф — відставний британський генерал з досить пересічною для англійського аристократа біографією. Народився в Кенії, став офіцером, дослужився до генеральського звання, брав участь у війні в Іраку, займав посаду заступника Верховного головнокомандувача збройними силами НАТО в Європі, у 2014 році вийшов у відставку.
Втім, у його біографії є вельми цікавий для українців епізод. 2016 року Шірреф опублікував політичний триллер «2017: Війна з Росією: термінове попередження від старшого військового командування». У книзі він прогнозував, що росія найближчими роками вторгнеться в Україну і країни Балтії... і окупує їх за лічені дні. Тобто — описав план путінського бліцкригу.
Chas News поспілкувався з генералом про те, чому деякі з його прогнозів збулися, але інші — ні.
— Україні таки довелося здати Маріуполь. Як, на вашу думку, це вплине на ситуацію на фронті?
— Перше, що я хочу сказати: оборона Маріуполя протягом трьох місяців стала історією, що вражає. Оборону Маріуполя можна порівняти хіба що з битвою спартанців під Фермопілами. Завдяки тому, що росіяни були прикуті до Маріуполя три місяці, вони витрачали надзвичайну кількість ресурсів, аби захопити його. Українські захисники міста завдали надзвичайно великих втрат росіянам.
Хоча Маріуполь таки захопили, він став величезною стратегічною перемогою для України, адже завдав росіянам надзвичайно багато клопоту і відтягнув у них надзвичайно багато ресурсів.
Тепер, коли місто в руках російських військових, звісно, вони зможуть залучити підрозділи звідти до атак на інших ділянках фронту. Але це займе певний час — підрозділи треба переобладнати, перегрупувати, доукомплектувати, оскільки вони понесли великі втрати. І це дає Україні найважливіший актив у розумінні військових — час. Час на підготовку до застосування західного озброєння і амуніції.
Що станеться з оборонцями Маріуполя, зараз сказати важко. Добре, що їхньою долею опікуються Червоний Хрест і ООН, — це означає, що за поводженням росіян з полоненими будуть ретельно спостерігати. Але, чесно кажучи, після тієї різанини, яку вчинили росіяни, ми нічого не можемо сприймати як належне. На жаль, вже чуємо про те, що в росії для оборонців Маріуполя розглядають якісь «надзвичайні заходи».
Жодних компромісів!
— Останніми днями на Заході все частіше говорять про те, що заради досягнення миру Україні доведеться поступитися деякими територіями. Наприклад, подібний план урегулювання конфлікту запропонувала Італія. Багато галасу наробила і редакційна колонка New York Times, у якій йдеться про неможливість повного звільнення української території. На вашу думку, подібні побоювання мають під собою раціональне підґрунтя чи це чергова спроба умиротворити путіна?
— Українські генерали проявили відмінну здатність керувати військами. Ми побачили це в тому, як вони розбили росіян під час битви за Київ. Україна також отримала перемогу у битві за Харків і відкинула російські війська північніше від міста. Тож продовжувати війну, аби повернути Донбас повністю, — це повністю реалістично.
Однак битва за Донбас вимагає масовості для створення вирішальної переваги на вразливих точках ворога. Ми бачимо, наскільки великі тактичні втрати завдає Україна Росії. Бачимо, що російська армія просувається дуже, дуже повільно. Українці завдали неймовірних втрат росіянам при їхніх спробах форсувати річку Сіверський Донець — річки завжди були серйозною перепоною. Але ключовою є артилерія, здатна бити у глибину ворожих позицій.
Тож важливо продовжувати боротьбу за уми людей, аби вони допомогали вибудовувати оборону України. Переконувати західних політиків, що надана ними зброя дає можливість скористатись слабкостями росіян.
Тож я думаю, що будь-які оманливі заяви з-за кордону про те, що Україні треба піти на перемир’я, треба відкидати. Захід не повинен втручатися у внутрішні справи України, лише надавати допомогу. Мені приємно, що британський уряд зробив правильну заяву — він підтримує завершення війни, але вона має закінчитися повним відновлення території України. Це абсолютний імператив для Заходу — надавати Україні зброю, яка потрібна їй для виконання поставлених завдань.
— Українські генерали та багато західних аналітиків впевнені, що Україна вже влітку може перейти у контрнаступ. А в Луганській області він може початися вже в червні. Як ви вважаєте, у нас є шанси звільнити Донбас у цьому році?
— Все залежить від того, як швидко Україна зможе поставити нове озброєння та амуніцію із Заходу, навчить своїх солдатів використовувати цю зброю ефективно та скільки у солдатів буде часу на практику.
Росія весь цей час, звісно, буде продовжувати атаку на Донбасі. Але, з іншого боку, ви не може розпочати наступ, допоки не будете готові. Тож я думаю, що Україна буде готова в середині або наприкінці літа.
Проте у мене є відчуття, що баланс сил поступово зміщується у бік України. Україні допомагатимуть у цьому як тільки можна.
У будь-якому разі Україна має вигнати російських солдатів усіх до одного — із Донбасу і, можливо, також із Криму. Адже будь-який інший варіант дасть путіну можливість «ухопитися за щось».
— Західні країни передають ЗСУ багато озброєння різних типів. Широкий спектр моделей озброєння — це позитивний чи негативний фактор на війні?
— Звісно, необхідність доставляти амуніцію під багато різних видів зброї спричиняє логістичні проблеми. Але проблеми з логістикою — це краще, ніж відсутність будь-якої зброї взагалі.
Приниження путіна
— Щодо звільнення Криму, про яке ви згадували. Росія вважає півострів своєю територію. Тобто у випадку української атаки, згідно зі своєю оборонною доктриною, може використати ядерну зброю. Як вважаєте, путін наважиться на такий крок?
— Так, це можливо. Але, на мою думку, — малоймовірно, що путін вдасться до ескалації аж такого рівня.
Він уже здійснив низку ескалацій. Руйнування Маріуполя, різанина цивільних, масові зґвалтування — це все ескалація.
Якби путін хотів подальшої ескалації, він міг би під час параду 9 травня оголосити війну і початок масової мобілізації. Але він цього не зробив, відступив від краю.
Путін відмовився від оголошення мобілізації через те, що це викличе незадоволення всередині росії. Багато росіян, поки стоять осторонь від війни, підтримують дії російської армії. Але як тільки їх примусять взяти до рук зброю і піти в атаку, вони відмовляться це робити. Провал мобілізації став би надзвичайним приниженням для путіна.
Застосування ядерної зброї створить для росії низку набагато серйозніших проблем, ніж створила б загальна мобілізація. Тому путін не зважиться на це.
— Вже зараз серед російських силовиків почалися «чистки». Як ви оцінюєте вірогідність внутрішнього конфлікту у кремлі, який би вивів росію із війни?
— Мені здається, дестабілізувати росію зсередини дуже важко. Насамперед через просочення вглиб суспільства отруйної путінської пропаганди.
Однак все одно треба запускати інформаційні кампанії у медіа і соцмережах, намагатися достукатися до росіян — показати їм, що їхні війська роблять в Україні. Це непросто, але ми маємо старатися.
Щодо процесів усередині самого кремля, то у мене немає інсайдерської інформації про це. Ми можемо хіба що сподіватися, що там відбувається якась боротьба. І якщо там ще є носії розуму, то вони отримають перевагу, дестабілізують і скинуть путінський режим. Але не варто будувати повітряні замки. Треба вірити у краще, але готуватися до того, що путін лишиться на посту.
