Пізно ввечері 13 квітня на флагмані чорноморського флоту рф, ракетному крейсері «Москва», спалахнула пожежа. У ЗСУ повідомляють, що атакували корабель двома протикорабельними ракетами «Нептун».
За неофіційними даними, було вирішено атакувати одразу двома ракетами, щоб впевнитись, що одна з них влучить у ціль, навіть коли іншу перехопить ППО противника. До того ж, увагу ППО відволікали за допомогою «Байрактару», який вдавав, що збирається атакувати крейсер, у той час як з іншого боку підлітали ракети.
Як результат, обидві ракети влучили у лівий борт. На кораблі почалася пожежа і крейсер нахилився на лівий борт. Торгові судна, які у той час перебували в Чорному морі, близько першої години ночі 14 квітня прийняли з «Москви» сигнал SOS. За даними турецьких ЗМІ, частину екіпажу, близько 50 осіб, врятувало з палаючого корабля турецьке торгове судно, яке знаходилося неподалік від місця катастрофи. Решту забрали інші військові кораблі росії.
Подальша доля «Москви» достеменно невідома. У міноборони рф стверджують, що пожежа локалізована, ракетне обладнання залишилося цілим, а зараз вживають заходів щодо його буксирування до порту. Втім, турецькі ЗМІ повідомляють, що крейсер сильно нахилився на лівий борт і затонув 14 квітня вранці.
Як би там не було, через пожежу росія втратила 16 ракет, якими обстрілювала українські міста. Сумарний залп крилатих ракет чф рф у Чорному морі зменшився з 72 до 56 одиниць.
ЗСУ можуть похвалитися сотнями одиниць ворожої техніки, яку вони знищили, або захопили у вигляді трофеїв — від новітніх літаків і вертольотів, і до унікальних комплексів зв’язку та управління.
Але знищення ракетного крейсера з символічною назвою «Москва» є одною з найбільших перемог української армії. Його втрата означатиме для кремля суттєве послаблення корабельного угрупування та його захисту.
Chas News розповідає про зброю, яка відправила «Москву» на дно Чорного моря.
«Луч» надії
У 2014 році, коли російська федерація анексувала Крим та вторглася на Донбас, в Україні дали старт власній ракетній програмі. Її мета — створити зброю стримування, якої Україна не мала від моменту відмови від ядерної зброї у 1994 році.
На кінець 2021-го задіяні в ракетній програмі підприємства встигли створити тактичний ракетний комплекс з керованою ракетою «Вільха» та протикорабельну ракету РК-360 «Нептун». Обидві встигли пройти держвипробування.
Виходячи з назви, «Нептун» призначений для знищення морських цілей за будь-яких метеорологічних умов, у будь-який час доби і року, при активній вогневій та радіоелектронній протидії противника.
РК-360 «Нептун» розроблена конструкторським бюро «Луч», тим самим, що випускає протитанкові комплекси «Стугна», які палять ворожі танки нарівні з американськими Javelin.
Ракета має можливість розміщення на наземних, морських та повітряних платформах. Простіше кажучи, її пуск можливий з літаків, кораблів чи безпосередньо з суші.
До війни встигли створити лише наземну платформу — береговий комплекс отримав схожу назву: РК-360 МЦ «Нептун». У квітні на бойове чергування мав заступити перший дивізіон «Нептунів».
На 2022 рік було заплановано передачу Збройним силам України ще двох дивізіонів РК-360 МЦ «Нептун». Втім, війна внесла свої корективи у терміни здачі. В який саме бік — зараз важко відповісти.
Анатомія морського бога
Протикорабельний дивізон складається з шести батарей, кожна має по чотири пускові установки. Також до його складу входять шість заряджальних машин та шість транспортних машин, по чотири ракети на кожну. Керування здійснюється з командного пункту.
Тобто на озброєнні кожного дивізіону знаходиться одразу 72 ракети, а за один залп можна випустити одразу 24 з них. Комплекс РК-360 МЦ «Нептун» мобільний, здатний швидко залишати позицію після проведення стрільб. Для розгортання на новій позиції потрібно менше 15 хвилин.
Щодо характеристик безпосередньо ракети РК-360 «Нептун», то вона здатна вражати цілі на відстані від 7 км до 280 км, при цьому ракета здатна летіти на наднизьких висотах: 3 — 10 м над рівнем моря. Це зменшує можливості її перехоплення ворожою ППО.
Для кожного наступного пуску потрібно менше 5 секунд.
Москва сльозам не вірить
Флагман (тобто головний корабель) чорноморського флоту рф — ракетний крейсер «Москва», встиг взяти участь у війнах в Грузії у 2008 році та Сирії у 2015-му. Також він блокував вихід українських кораблів з озера Донузлав під час анексії Криму в 2014 році.
Ракетні крейсери проєкту 1164, до якого належить «Москва», є найновішими на російському флоті. У путіна було лише три подібних крейсери на всі п’ять флотів – «Маршал Устинов», «Варяг» (який до 1995 року мав назву «Червона Україна») та потопельник «Москва».
Робота над створенням кораблів цього проєкту розпочалася наприкінці 70-х років минулого століття, а в період з 1982 по 1989 рік вони увійшли в стрій флоту. Всі збудовані на Миколаївському суднобудівному заводі.
Ракетні крейсери проєкту 1164 називають «вбивцями авіаносців». Того озброєння, що він несе на борту, вистачило б для ППО якоїсь маленької країни.
Отже, «Москва» мала на озброєнні дві пускові установки по вісім контейнерів протикорабельних ракет «Вулкан» (боєзапас 16 ракет); багатоканальний комплекс протиповітряної оборони С-300Ф «Форт» (64 ракети у 8 пускових установках); дві установки зенітно-ракетного комплексу «Оса-МА» (боєкомплект 48 ракет) для боротьби з повітряними цілями; дві 130-мм гармати АК-130 та шість по шість спарених 30 мм автоматичних гармат АК-630.
Крім того, за боротьбу з підводними човнами відповідали два п'ятитрубні 533-мм торпедні апарати по 10 торпед кожен.
На борту крейсера також розміщується гелікоптер Ка-25.
Кількість кулеметів та менш руйнівного озброєння перераховувати не будемо.
Екіпаж становить 485 осіб, з них понад 120 — це офіцери та мічмани.
За всю історію після Другої світової війни рф не втрачала в ході бойових дій жодного зі своїх крейсерів. Як мінімум, це стане холодним душем для кремлівського керівництва.
Якщо ж говорити про суто військовий ефект, відтепер рф суттєво втратить в можливості прикриття свого угрупування кораблів в Чорному морі та здатності завдавати ракетних ударів по території України з моря. Своєю чергою, це частково знизить військову напругу в південному регіоні.
