Паспорти Швейцарії, Росії, Таіланду, Чилі, України та Канади
Getty Images

«Подвійне громадянство має бути. Це посилить нас», сказав днями Денис Шмигаль, прем'єр-міністр. Його заяві передував виступ Володимира Зеленського у Стенфорді на початку вересня, де президент сказав: «Так, я виступаю за подвійне громадянство. Розглядається це питання серед парламентарів України. Але тут дуже важливо, чи це дійсно на часі саме сьогодні… Ви знаєте правду, що є паспортизація… була довгою впродовж більше як 20 років російськими паспортами громадян України на території Криму». Ще раніше, в лютому 2021 року, РНБОУ доручила Кабміну розробити за два місяці законопроєкт про подвійне громадянство. Документ мав на меті заборонити доступ громадян інших країн до управління державою. Крім того, РНБОУ наказала особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларувати інформацію про відсутність громадянства іншої країни.

В Європі подвійне громадянство поза законом лише в Білорусі, Естонії, Боснії та Герцеговині, Чорногорії й Македонії. У решті країн воно дозволене або дозволене з обмеженнями. З юридичної точки зору подвійне громадянство не заборонене і в Україні. Конституція визначає єдине громадянство, підстави набуття якого регламентовані відповідним законом. А ось закон визначає, що навіть у випадку набуття українцем громадянства іншої держави у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Тому більшість власників другого паспорту і живуть за принципом «Не питають — не кажи».

Я виступаю за подвійне громадянство. Розглядається це питання серед парламентарів України. Але тут дуже важливо, чи це дійсно на часі саме сьогодні

Жодних санкцій за подвійне громадянство у вітчизняному законодавстві немає. Більше того, закони, що обмежують можливість для біпатридів займати державні чи виборні посади, написані вкрай нечітко. Наприклад, народним депутатом може стати громадянин України, але про наявність ще одного громадянства закон нічого не говорить — тому не забороняє.

Власне, це ми побачили під час виборчої кампанії 2019 року. Майбутній народний депутат Олександр Куницький («Слуга народу»), який раніше публічно заявляв про паспорт Ізраїлю, через рішення суду отримав право балотуватися до Ради. На довиборах у березні цього року перемогу в Донецькій області отримав Андрій Аксьонов, що мав на той час ще й російський паспорт. Голова партії «Голос», що намагається позиціонувати себе як найбільш ліберальна та відкрита політична сила, Кіра Рудик, теж потрапила в скандал через ймовірний американський паспорт.

Що ж заважає?

За неофіційними підрахунками, в Україні близько 4 млн громадян, тобто більш ніж 10% населення країни, мають подвійне громадянство. Такі цифри наводить на своїй сторінці у Facebook народний депутат Олег Дунда, що є одним з співавторів законопроєкту про подвійне громадянство. Документ зареєстровано в парламенті ще в січні 2021 року. Згідно з ініціативою, пропонується легалізувати біпатризм, але всі громадяни, що мають два паспорти, повинні обов’язково це задекларувати. Також, поки Крим та частина Донбасу окуповані РФ, українські громадяни з паспортами РФ позбавлені права обиратися і бути обраними, а також займати державні посади.

Вони могли оцінити кількість подвійних паспортів у політичного керівництва. Не треба забувати, що більшість з них прийшли у владу з бізнесу

Соломія Бобровська («Голос»), секретар парламентського комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, зазначає: ймовірність того, що законопроєкт ухвалять ближчим часом, мінімальна. Крім того, в парламенті досі не бачили урядовий проєкт, який доручала розробити РНБОУ. «В Раді немає консенсусу щодо цього питання, ні в залі, ні у самих фракціях. Цей законопроєкт навіть не включено до плану роботи Ради на 21-й рік. Зараз вистачає питань, над якими працюватимемо: бюджет; реформа судочинства, СБУ. На мою думку, про подвійне громадянство згадали, тому що тема почала затихати в інформаційному просторі», — пояснює Бобровська.

В Раді немає консенсусу щодо цього питання, ні в залі, ні в самих фракціях. Зараз вистачає питань, над якими працюватимемо: бюджет; реформа судочинства, СБУ

Народний депутат попередніх скликань політичний аналітик Ігор Попов припускає, що чинна влада могла отримати більш точні дані про кількість біпатридів в країні, ніж було названо. «Вони могли оцінити кількість подвійних паспортів у політичного керівництва. Не треба забувати, що більшість з них прийшли у владу з бізнесу. Тому, з огляду на жорсткі обмеження для політиків з подвійним громадянством, тему легалізації вирішили пригальмувати», — говорить Попов.

Всі на референдум!

Крім того, фахівці з конституційного права неодноразово попереджали, що запровадження в Україні інституту подвійного громадянства неможливе без внесення змін до Конституції. Стаття 4 Основного закону чітко вказує, що в Україні існує лише єдине громадянство. Але ця стаття відноситься до першого розділу, змінювати її потрібно за так званим ускладненим варіантом: конституційна більшість (300 голосів) та всеукраїнський референдум.

«Я спеціально вивчав стенограму засідання Верховної Ради 1996 року, на якому приймався Основний закон. До статті 4 було подано поправки про можливість визнання громадянства інших держав на основі міждержавних договорів. Всі вони були відхилені. Більшість поправок ініціювали комуністи, щоб залишити можливість мати паспорти України та РФ», — розповідає Chas News Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ.

До статті 4 було подано поправки про можливість визнання громадянства інших держав на основі міждержавних договорів. Всі вони були відхилені. Більшість поправок ініціювали комуністи, щоб залишити можливість мати паспорти України та РФ

Крім того, за його словами, ініціювавши подвійне громадянство, влада має подумати про подальші наслідки для законодавства. Зокрема, законодавства про землю, адже іноземці не мають права її купувати; про військовий обов'язок, особливо з огляду на агресивну поведінку РФ.

Андрій Аксьонов у 2014-му проводив референдум про відділення Донбасу, а зараз стане народним депутатом
Фото чи гроші? Як українські президенти зустрічалися з техногігантами