У понеділок, 21 лютого 2022 року, президент РФ Володимир Путін визнав незалежність так званих «ДНР» та «ЛНР». Одразу після цього російський лідер наказав ввести на щойно визнану сепаратистську територію регулярні війська РФ.
Це рішення засудили представники західних демократій, назвавши його посяганням на територіальну цілісність України. Зокрема глави США, Великої Британії, країн ЄС та генеральні секретарі: ООН — Антоніо Гутерріш, НАТО — Єнс Столтенберг, Ради Європи — Марія Пейчинович-Бурич.
Деякі країни почали вводити нові санкції щодо РФ. Але чи будуть вони «пекельними», як обіцяв Байден? І головне — чого чекати українцям?
Chas News поговорив з західними експертами про можливий розвиток ситуації.
«Тривожним є аргумент Путіна, що Україна не має національного суверенітету»
Джеймс Бінденагель, професор Боннського університету, посол США в Німеччині за президентства Білла Клінтона:
— Незаконне визнання сепаратистських регіонів порушує територіальну цілісність суверенної країни. Але для мене більш тривожним є аргумент Путіна в його промові, що Україна не має національного суверенітету. Ця заява свідчить про те, що Росія може розцінювати розміщення своїх військових сил в Україні як так звану «внутрішню інтервенцію». Це дало б змогу Кремлю виправдати військову присутність в Україні чи агресію проти України, а потім перекласти провину за будь-яке насильство на українців.
Чи має шанс дипломатія після Мінська? Я не бачу інтересу у росіян вирішити питання законним шляхом. Цей конфлікт відбувається між демократією і законністю з одного боку і авторитарним правом сили — з іншого.
«Хоча Росії не вдасться уникнути санкцій, є ризик нової агресії проти України»
Якоб Хеденског, аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень Шведського інституту міжнародних справ:
— Москва «вбила» «Мінськ» в односторонньому порядку. Але відтепер Росії буде не просто складніше заперечувати свою причетність. Тепер, коли Росія не хоче, аби ці території повернулися до складу України, їй також буде важче змусити Україну та західні держави відбудувати там інфраструктуру. Тепер Росія має дбати про це сама.
Щодо міжнародних переговорів, не думаю, що Росія зацікавлена в новому форматі. Вона вважає, що вирішила конфлікт у власний спосіб, визнавши незалежність «республік».
Хоча Росії не вдасться уникнути міжнародних санкцій, є ризик нової агресії проти України. Навіть якщо це буде «заморожений конфлікт», Росія зможе укладати угоди про співпрацю із «республіками», відкривати військові бази, як вона робить в Абхазії чи Південній Осетії.
Другий варіант — широкий конфлікт і напад на решту території України. В такому разі визнання територій є частиною плану із «захисту» їх від атаки з боку України. Росії погрожують санкціями на випадок вторгнення в Україну. Думаю, що після вторгнення введуть нові санкції.
«Кремль шукатиме будь-який привід, аби спровокувати Україну і виправдати подальше військове вторгнення»
Ульріх Буна, дослідник Католицького інституту в Парижі:
— Думаю, Кремль просто зрозумів, що він не може домогтися від України поступок через «Мінськ», тож вирішив спробувати інший спосіб.
В якомусь сенсі це добре для України, бо прояснить ситуацію. Росія більше не зможе прикидатися, що вона не сторона конфлікту. І про інтеграцію «ЛНР» і «ДНР» назад в Україну більше не йтиметься.
Зараз всі зрозуміли, що Росія хоче перевернути з ніг на голову європейську систему безпеки. Не думаю, що найближчим часом хтось шукатиме новий формат для обговорення війни на Донбасі. Зараз Кремль розмістить війська у визнаних нею «республіках».
А що далі? Ясно, що Росія втратила важіль впливу на долю України. РФ спробує поновити хватку, використавши якісь точки напруги, — на лінії зіткнення або на кордоні між Україною та Росією. Кремль шукатиме будь-який привід, аби спровокувати Україну і виправдати подальше військове вторгнення. Надмірно дратівна і жорстока промова Путіна, в якій він заперечив будь-яке право України на існування, не залишає сумніву, що він хоче якимось чином встановити контроль над нею.
Відповідно до заяв президентів Байдена і Макрона, а також європейських чиновників, як то Урсули фон дер Ляєн, якісь санкції накладуть. Але я припускаю, що вони будуть м’якими, бо Росія все ж не розпочала повномасштабну операцію проти України. Але я вважаю, що було б в інтересах Заходу послати Росії чіткий меседж: досить займатись ревізіонізмом і пригнічувати сусідні країни. Зараз настав визначний момент для майбутнього європейської безпеки. Якщо Захід зараз не відповість твердо, невдовзі він зустрінеться із ще агресивнішою Росією.
«Абсолютно ймовірною лишається нова агресія Росії проти України»
Ден Хамільтон, професор Австрійського фонду плану Маршалла, колишній виконавчий директор Центру трансатлантичних відносин:
— Мінські угоди уже якийсь до цього час були у стані зомбі. До «Мінська» були прив’язані санкції, пов’язані з дипломатичним вирішенням конфлікту, — і домогтися дипломатичного вирішення тепер буде ще важче. Але тепер Росії буде складно заявляти, що вона не є стороною конфлікту. Очікуймо нових санкцій проти неї. Однак визнання «республік» може також прокласти шлях для Кремля, аби посунути більш важку техніку ближче до українських позицій.
Абсолютно ймовірною лишається нова агресія Росії проти України. Нинішня ситуація може посилити зміни, які призведуть до неї.
Від Заходу ми можемо очікувати публічний осуд дій Кремля, спроби осудити Росію в ООН. Україні нададуть додаткову військову, політичну, економічну та кіберпідтримку, проти Москви посилять санкції. Буде також підтримка дипломатичного каналу, аби запобігти більш насильницьким сценаріям.
«Припускаю, що Путін розуміє: війна йому не вигідна»
Девід Саттер, ад’юнкт-професор університету Джона Хопкінса (США), колишній кореспондент Financial Times у Москві
— Я думаю, що мета визнання «ДНР» і «ЛНР» — зробити загрозу російського вторгнення більш суттєвою. Якщо ви шантажуєте когось, що Росія зараз і робить із Заходом, ви хочете, щоб ваші погрози звучали якомога більш реалістично. Захід навряд чи накладе широкі санкції у відповідь на визнання «ДНР» і «ЛНР». Найвищий пріоритет — це позбутися ризику вторгнення. Якщо санкції і запровадять, то лише як відповідь на широке вторгнення в Україну.
Питання війни та миру залежить від того, чи вважає Путін і його оточення, що війна в їхніх інтересах. Я впевнений, що вона не вигідна. І припускаю, що вони це розуміють.
