Фредерік Бенджамін «Бен» Ходжес — відставний генерал армії Сполучених Штатів, який виконував обов'язки командуючого армії Сполучених Штатів у Європі. Зараз він працює дослідником кафедри стратегічних досліджень в Центрі аналізу європейської політики. Chas News попросив військового проаналізувати шанси України на перемогу та оцінити можливу тривалість війни.
— Генерале Ходжесе, ви передбачали цю війну з Росією?
— Ні, не передбачав. Я не передбачав, що росіяни почнуть руйнувати міста. Я чув попередження про широкомасштабну війну з Україною, але багато людей говорили — та годі, якщо вони зроблять це, вони зруйнують свою економіку.
Я завжди був переконаний, що продовженням того, що почалося у 2014-му, буде чергова атака на узбережжя Азова і висадка біля Херсону. Я не передбачав такої військової сили з півночі. Я думав, що Росія хоче задушити Україну, як удав, спричинити колапс економіки, колапс уряду і привести своїх до влади. Але повноцінного вторгнення я ніколи не передбачав.
Мрії та реальність
— Як ви загалом оцінюєте цю війну?
— Українська армія смілива і здатна боротися. Я не маю сумніву, що Україна переможе врешті-решт.
Російські війська точно не увійдуть у Київ, не матимуть можливості його захопити. Українці борються надто сильно. Крім того, Київ — величезне місто. Російських військ недостатньо для того, аби повністю оточити його, увійти і почати війну за кожен будинок.
Я думаю, у росіян виникнуть складнощі. Вони зависнуть під Херсоном. Якщо вони і захоплять Харків і Маріуполь, втратять надто багато, намагаючись їх втримати. Я не бачу, як вони можуть успішно діяти у Києві.
Територіальна оборона, як на мене, працює дуже добре. Її дії є великою проблемою для росіян,. Кожен конвой у небезпеці, кожен їхній штаб у небезпеці, у тилу всі також в небезпеці. Їм знадобиться дуже багато людей. І я не думаю, що у них є можливості зробити все це.
Та й проблем з логістикою у росіян ставатиме все більше. У них закінчуються ракети і бомби. А в той час логістика українських військових сил стає все кращою кожного дня, оскільки Захід організується і Україна отримує все більше і більше озброєння. Ви могли чути заяви Держсекретаря Блінкена, що якщо Польща дасть свої літаки МіГ-29, то отримає від США винищувачі F-16.
— Як ви вважаєте, скільки триватиме ця війна?
— Я думаю, вона триватиме багато тижнів, а, можливо, і місяці. І нам потрібно уже зараз робити кроки, аби розібратися із ситуацією на даний момент, треба думати, що ми будемо робити у довготривалій перспективі. Наприклад, це можуть бути навчання українців використовувати ЗРК Patriot чи інші системи. Можливо, навчання операторів дронів, аби забезпечити безпеку з повітря.
Нам треба перехопити ініціативу не тільки на фронті. Наприклад, піти у Севастополь і знищити там російську військово-морську базу. Це створило б реальні проблеми для командування Чорноморського флоту і для великого мосту над Керченською протокою. Знищити той міст — ось що дійсно мало б вплив.
— Думаю, наш уряд боїться, що це може спровокувати ще більший конфлікт...
Зараз Україна не думає ні про що, окрім фронту. Але дивіться. Зараз росіяни набирають війська для відправки в Україну із Південного та Східного військових округів, — значить. вони вразливі в інших місцях. Нам треба створювати їм проблеми там. Це комбінація боротьби, санкцій, посилення логістики для України.
Мої погляди зараз змінюються. Я думаю, прийшов час переосмислити безпольотну зону. Я був проти закриття неба над Україною з відомих усім причин, а потім я пригадав Сребреницю і 1995 рік, де понад 8 тис. боснійців загинули внаслідок різанини, вчиненої Республікою Сербською. І я не хочу, аби ми дозволили цьому повторитися знову.
Україна — не Сирія
— Чи вважаєте ви можливим в Україні сирійський сценарій — тривалу і кровопролитну війну з тотальним руйнуванням великих міст?
— Так, росіяни продовжать руйнувати міста. Але навряд чи Росія матиме можливість воювати тут тривалий час. Україна набагато більш вигідно розташована, ніж Сирія. У вас кордони із Польщею, Словаччиною і Румунією і у вас є можливості поставок з-за кордону обладнання для армії.
Крім того, хоча в Україні є певні протиріччя, але у вас немає такого ідеологічного і релігійного розшарування, як було у Сирії.
— Зараз Путін висуває до України відверто нереальні вимоги. Чи можливо Україні провести мирні переговори з ним найближчим часом?
— Вести переговори можливо. Але треба тверезо дивитися на те, про що будемо говорити. Знаєте, у вас є певний важіль і прозорість. Думаю, український уряд і громадяни не хочуть ні від чого відмовлятися.
Коли Росія вторглася в Грузію, Захід не зробив нічого. Коли Росія вторглася в Україну в 2014-му, Захід не зробив нічого. Тепер нам треба бути впевненими, що якщо Росія скаже «Гаразд, припиняємо війну», то ми не втратимо інтересу, не забудемо про те, що відбувалося в минулому. Треба дати зрозуміти, що ми не втікаємо з поля бою. Це їх треба примусити втікати.
Немає причини здаватися і погоджуватися на російські вимоги.
Для США і Заходу загалом зараз час посилити заходи щодо Росії і влаштувати їй щось типу блокади Західного Берліну.
Зараз Захід все ще намагається говорити з Путіним дуже акуратно, як з агресивним психічно хворим. Але мені здається, що в такій риториці Путін бачить слабкість.
Думаю, Путін припускав, що ми спочатку будемо реагувати слабкіше і для нього стало сюрпризом, як західні союзники зараз об’єдналися і сильна реакція навіть Німеччини.
Тому, думаю, Путін продовжить тиснути, очікуючи, що ми зламаємося. Ми зрозуміли те, що вже й так знали. Що умиротворення не працює. Якщо ти хочеш запобігти війні, ти маєш бути до неї готовим. Треба інвестувати в оборону. І це була дурість з боку багатьох людей — не лише в Європі, а навіть у США — очікувати і вірити, що Путін — державний діяч і ми можемо ставитися до нього як до нормального європейського лідера. Очевидно, що це не так.
Я думаю, зараз час для президента Байдена бути дуже сильним і дуже чітким. І я по-доброму вражений тим, що робить держсекретар Блінкен.
Але я дійсно хотів би побачити, що Франція і Німеччина роблять більше. Вони теж важливі, не тільки США. Вони підтримують санкції. Але є й інші речі, які вони могли б зробити. Думаю, пан Макрон вважає, що він може бути великим дипломатом. Але у нього президентські вибори через місяць, тож він міг би проявити більшу рішучість.
Після війни
— Один із американських «яструбів» Дебра Кейган говорила мені, що треба розмістити сотні тисяч військових НАТО на кордоні з Росією — у Польщі та країнах Балтії. Я не бачу, щоб зараз це відбувалося...
— Я з вами не погоджуся. Є війська, які знаходяться на кордоні з Росією. У Польщі, країнах Балтії і Румунії. І вони будуть там тривалий час. Я б’юся об заклад, ми створимо набагато більше військових баз у цих країнах у найближчому майбутньому. Має бути ефективне стримування. І це не про те, щоб лякати Росію. Це для уникнення інцидентів, коли російські війська перетнуть чийсь кордон.
В американському уряді та Конгресі є багато людей, які стараються допомогти Україні. Так, ми почали пізно, але не занадто. Я можу собі уявити, що Білий дім вирішить розмістити людей в Україні, я б такі дії вітав, але президенту Байдену доведеться це якось пояснити Конгресу і союзникам. Тож ми поки до цього не дійшли. Тож робимо те, що можемо — авіація, ППО, протитанкова зброя, військове спорядження. І ми будемо продовжувати працювати над цим.
— Як вважаєте, чи варто Україні після закінчення війни подавати заявку на вступ до НАТО?
— Звісно. Я завжди хотів, щоб Україна і Грузія були частиною НАТО. Але все по порядку. Зараз ми маємо сфокусуватися на тому, щоб допомогти Україні стати сильнішою. Допомогти їй із економічним відновлення і з очищенням від снарядів, які не вибухнули. Допомогти Україні з відновленням експорту — багато людей за кордоном залежать від українських продуктів.
Думаю, США розробить стратегію щодо чорноморського регіону, який буде включати Україну і Грузію. Та, на мою думку, встановлення ефективних двосторонніх відносин між Україною та НАТО — це є найвищим пріоритетом.
