«С-300» та «С-400»: як росія обстрілює українські міста з комплексів ППО

Для обстрілів України росія використовує увесь наявний спектр ракетного озброєння — крилаті, балістичні, авіаційні керовані та навіть зенітні ракети. Так, ще у липні ворог почав завдавати удари по Миколаєву із ЗРК «С-300».

Згодом під прицілом цих комплексів ППО опинилися Запоріжжя, Харків та Краматорськ. А 14 січня вперше під ударом опинився Київ.

Chas News розповідає, як росія використовує ЗРК «С-300» та їх новітній аналог «С-400» для обстрілів українських міст.

ЗРК «С-300» та «С-400»: історія створення та призначення

«С-300» — це розроблений в СРСР наприкінці 1960-х років зенітно-ракетний комплекс. Він створювався для боротьби з літаками стратегічної і тактичної авіації, крилатими, оперативно-тактичними та балістичними ракетами на висотах від 25 м до 27 км, та відстанях до 100 км в умовах інтенсивного радіопротидії.

Серійне виробництво «С-300» розпочали у 1975 році. За чотири роки перші комплекси стали на бойове чергування і до самого розпаду СРСР вони складали основу радянської ППО.

ЗРК також активно експортувався за кордон — переважно до країн, у яких тоді при владі перебували комуністичні режими. «С-300» і досі (або ще нещодавно) експлуатували 16 країн. Три з них навіть належать до НАТО — Болгарія, Греція та Словаччина. Щоправда остання передала свої комплекси Україні у квітні 2022 року.

За останні десятиліття «С-300» неодноразово модифікувався, а уже у сучасній росії на його базі було створено новітній ЗРК «С-400» (експортна версія має назву «Тріумф»). При цьому розробники заявляють, що комплекс може збивати навіть гіперзвукові ракети.

В рф «С-400» прийняли на озброєння у 2007 році. Крім того, комплекси продавалися Туреччині, Індії та Китаю.

Удари з «С-300» та «С-400» по наземним цілям

«С-300» та «С-400» — це в першу чергу комплекси протиповітряної оборони. Проте розробники передбачили можливість наносити удари окремими видами зенітних ракет по наземним цілям по заданим координатам.

Однак в СРСР таке їх застосування вважалося малоефективним. При застосуванні на малих відстанях існували інші засоби ураження, артилерія та РСЗВ, а на великих відстанях точність «С-300» у режимі «земля-земля» різко падала. У зв'язку з цим використання дороговартісних зенітних ракет для ударів по наземним цілям вважалось недоцільним.

Проте останніми місяцями «С-300» активно використовуються для ударів по Україні. Як пояснюють українські офіційні особи, це пов'язано із поступовим вичерпанням у росії запасів крилатих та балістичних ракет.

Водночас ще з радянських часів залишилися величезні запаси зенітних ракет, які у зв'язку із закінченням терміну придатності все дорожче обслуговувати. І тепер російські війська їх «утилізують», запускаючи по українським містам.

Яка дальність стрільби «С-300» та «С-400» по наземним цілям

Дальність ураження при стрільби із комплексів ППО по наземним цілям залежить від виду зенітних ракет. Розроблені ще в СРСР ракети 5В55К та 5В55Р оснащені осколково-фугасними боєголовками. У спорядженому варіанті вони важать у 1,6-1,8 т та несуть уламкову бойову частину вагою близько 130 кг.

Дальність знищення повітряних цілей для 5В55К та 5В55Р складає 75 км. Точна дальність при запуску по балістичній траєкторії для ураження наземних цілей невідома. За різними оцінками, вона може складати до 110-120 км.

Вже після розпаду СРСР у росії розробили нові зенітні ракети 48Н6 та 40Н6, які використовують ЗРК «С-400».

48Н6 в залежності від версії може знищувати повітряні цілі на відстанях від 150 км до 250 км. Вага бойової частини відповідно коливається від 140 до 180 кг.

Для 40Н6 виробник, концерн «Алмаз-Антей», заявляє відстань ураження до 380 км. Проте це дуже дороговартісна ракета, яку прийняли на озброєння лише у 2018 році та ще не запустили у серійне масове виробництво. Тож її використання для ударів по Україні малоімовірне.

Точність обстрілів з «С-300» та «С-400»

Алгоритм пуску у режимі «земля-земля» передбачає радіокомандне керування ракети, відповідно до настанов, його можливо здійснювати на дальності до радіогоризонту, тобто близько 40 км.

При веденні вогню на більші дистанції по балістичній траєкторії точність буде стрімко падати.

Тому росія здебільшого завдає удари з «С-300» по українським містам у прифронтових регіонах. Зокрема, регулярно під обстріли потрапляють Запоріжжя (приблизно 35-40 км до фронту), Харків (45-50 км до кордону з рф), Костянтинівка (35 км до фронту), Слов’янськ, Краматорськ (45 км до фронту) та навколишні населені пункти.

Проте навіть на відносно невеликих дистанціях обстріли з «С-300» демонструють низьку точність. Наприклад, пізно ввечері 7 січня росія завдала удару з цих ЗРК по двом навчальним закладам у Краматорську, який знаходиться приблизно за 40 км від лінії фронту.

Міноборони рф цей обстріл гордо назвали «ударом відплати» за знищених російських мобілізованих у Макіївці та поширили маючню про вбивство 600 українських військових точним ракетним ударом у двох гуртожитках.

Але насправді жодна з ракет не влучила у ціль. Одна ракета впала на дорозі біля учбового корпусу. У ньому повибивало вікна, гуртожиток за кілька десятків метрів майже не постраждав.

Другий снаряд впав у грунт біля гаражів та спричинив ще менші пошкодження.

У Краматорську тоді на щастя ніхто не постраждав. Але часто удари з «С-300» забирають життя цивільних громадян. Вранці 9 січня з Бєлгородської області випустили ракети по селищу Шевченково на Харківщині. Одна з них впала на місцевих ринок. Загинули дві жінки і ще шість осіб отримали поранення.

Яку небезпеку становлять для Києва «С-400»

Вперше російські війська обстріляли північні регіони України із ЗРК «С-300» / «С-400 28 липня 2022 року. Тоді зафіксували понад 20 «прильотів» на території Гончарівської територіальної громади Чернігівського району. За даними Оперативного комадування «Північ» обстріл вівся з білоруського аеродрому «Зябрівка», який російські війська перетворили на свою базу. Супунтник неодноразово фіксував на його території ЗРК «С-300» та «С-400».

Відстань «Зябрівки» від Гончарівського становить близько 100 км, а до Києва — вже майже 200 км. За таким умов обстріл столиці стандартними зенітними ракетами 5В55 виглядає малоймовірним, хіба що ЗРК привезли б у притул до білорусько-українського кордону (найменша відстань до Києва — 85 км).

Проте у разі використання ракет 48Н6 столиця вже знаходиться у зоні небезпеки. І саме їх, за даними Defense Express, застосував ворог під час обстрілу 14 січня. Видання опублікувало уламки ракети 48Н6ДМ для ЗРК «С-400». Ця модифікація здатна уражати цілі на відстанях до 230 км (як мінімум).

Тобто ці ракети можуть дістати Київ і з «Зябровки» та прикордонних районів Брянської області рф (відстань до столиці близько 200 км). А у разі переміщення їх упритул до білорусько-українського кордону — тримати під прицілом Житомир, Рівне, Луцьк та Львів.

Чому Україна не може збивати ракети з «С-300» та «С-400»

Обстріл із «С-300» та «С-400» по наземним цілям може вестися по балістичній траєкторії. Якщо дуже спрощено, ракета на великій відстані піднімається високо угору і потім по дузі з ще більшою швидкістю падає униз. У результаті від пострілу до ураження проходить лише кілька хвилин.

«Швидкість ракети С-400 — понад 4000 км/год, С-300 — понад 3000 км/год. Був обстріл саме цими ракетами — С-400 або С-300. Було одна-дві хвилини від пуску до вибухів», — розповідав Юрій Ігнат, речник Повітряних сил ЗСУ, про обстріл столиці 14 січня.

Для знищення ракет, які летять по балістичній траєкторії, необхідні спеціалізовані комплекси протиракетної оборони — наприклад, американські ЗРК Patriot чи французько-італійські SAMP-T. Передачу перших Україні вже анонсували США та Німеччина. Щодо других ще тривають переговори з Італією.