У 2013 році Євромайдан почався з посту Мустафи Найєма у Facebook з закликом вийти на майдан Незалежності на знак протесту проти відмови уряду Азарова підписати угоду про асоціацію з ЄС. Зараз у Найєма з’явився акаунт і в новій соцмережі — Clubhouse. Щоправда, відповісти, чи може у ній пролунати подібний заклик та чи матиме він ефект ядерної бомби, як мав сім років тому, колишній журналіст і нардеп, а зараз заступник генерального директора «Укроборонпрому», вагається.
«Я не займаюся політикою, тому не розглядаю соціальні мережі як політичні інструменти. Дійсно, мав досвід спілкування в Clubhouse, варто відзначити, що аудиторія якісно відрізняється від інших соціальних мереж. Кожна людина ідентифікується, там немає випадкових людей чи ботів. Думаю, що в майбутньому це буде гарний майданчик для професійного обговорення актуальних тем та нагальних питань», — говорить Найєм.
Поговоримо про реформи?
Поки підприємливі ділки намагаються за 15 тис. грн продати на OLX запрошення до нової соцмережі — Clubhouse, в ній вже проводить дискусії спільнота під назвою Ukranian house. Її назву, вочевидь, позичили в «Українського дому», який щороку організовували на Всесвітньому економічному форумі в Давосі і який спонсорував Віктор Пінчук. Контингент ораторів в цих спільнотах схожий — реформатори, власники інноваційних бізнесів, лідери громадянського суспільства. Одним словом, люди, яких проросійські політики лагідно називають «соросятиною».
Та й говорять що там, що там здебільшого про те саме — підвищення інвестиційної привабливості країни, реформи та про те, чому їх немає. Одним словом — виступають за все хороше та проти всього поганого. В «Українських домах» схожа й публіка, яка слухає ораторів. Здебільшого це молоді люди, у яких немає особливого впливу чи великих грошей, але які мріють стати частиною еліти та «змінювати світ». Благо, нинішня закритість та недоступність Clubhouse подібному світосприйняттю сприяють.
Звичайно, великої політики на такий аудиторії не збудуєш. Але варто нагадати, що Олексій Навальний отримав впізнаваність саме на відео про корупцію; левова частка виборчої кампанії Володимира Зеленського пройшла в соціальних мережах; а в США заклики прихильників Дональда Трампа в мережі Parler призвели до масових заворушень. У наші часи, коли публічна політика остаточно перемістилася з площ у соцмережі, не замислюватися, як використати у боротьбі за електорат модну нову фішку, було би дивним. І про це вже думають. Хай не самі політики, але їхні технологи — так точно.
Підняти голос!
Не дивно, що серед парламентських партій першими зареєструвалися у Clubhouse представники «Голосу» — політсили, яка позиціонує себе як найбільш прогресивну у країні (хоч це і не завадило їй поринути у суцільні скандали).
На думку голови партії Кіри Рудик, популярність Clubhouse пов'язана з дефіцитом спілкування через карантинні обмеження. Але вона зауважує, що Clubhouse допомагає людям, для яких соціальні мережі є швидше роботою, аніж дозвіллям. «Щоб почути наших виборців і прибічників, їхні запитання та пропозиції, ми маємо намір скористатися соцмережею Clubhouse. Вже наступної неділі запустимо окрему «кімнату», де будемо спілкуватися з виборцями, бізнесом, журналістами... Нам дуже важливо почути їхні думки, щоб бути ще більш ефективними та ще ближчими до людей», — ділиться партійними планами Рудик.
Зарано базікати
Денис Богуш, експерт у сфері політичних технологій, вважає, що Clubhouse більш вигідний для впливу на так званих ЛСД — лідерів суспільної думки, а не широкого загалу. «Україну ще рано порівнювати з США, де під час виборів лише на одного кандидата заводять по сто сайтів позитивної та негативної направленості. Я активно вивчаю вплив соціальних мереж на виборах, як всеукраїнських, так і регіональних. Треба сказати, що є велика різниця між «лайк/репост» під постом і реальною галочкою в бюлетені», — говорить він. Втім, в цілому Богуш переконаний, що саме за соцмережами — майбутнє виборчих кампаній.
У свою чергу, Ярина Ключковська, консультант з стратегічних комунікацій, відзначає, що правила нової соціальної мережі поки що викликають багато запитань. Наприклад, не відома стратегія монетизації сервісу, а значить — можливості для просування певних ораторів.
«Та й з аудиторією незрозуміло — чи набере вона у нас користувачів, чи ні. Ось Twitter у нас не особливо прижився. Поки що Clubhouse — це дуже нішева історія, її можна пробувати і досліджувати, а будувати на ній цілу кар‘єру, мабуть, зарано», — вважає Ключковська.
З останнім важко не погодитися. Втім, і Facebook свого часу теж був обмежений виміром студентського кампусу. І може статися, що вже за пару років умовний Вадим Рабінович в умовній кімнаті Clubhouse «За мир и дружбу с Россией» заспіває: «Вставай, страна огромная, вставай на смертный бой!..»
