Андрей Шептицький

1 листопада 1944 року у Львові помер митрополит Андрей Шептицький, багаторічний предстоятель Української греко-католицької церкви та один з найбільших моральних авторитетів ХХ століття.

Він походив з давнього графського роду і міг обрати будь-яку кар'єру. Так, його молодший брат Станіслав дослужився до звання генерал-майора в австро-угорській армії, а в міжвоєнній Польщі кілька місяців займав посаду міністра оборони. Проте Андрей Шептицький вирішив пов'язати своє життя з церквою, пройшовши шлях від простого священника до митрополита Галицького.

Андрей Шептицький

44 роки він очолював УГКЦ. За цей час Галичина входила до складу різних держав — Австро-Угорщини, Західноукраїнської народної республіки, Польщі, СРСР та нацистської Німеччини, а Шептицький майже постійно перебував у Львові, відстоював права українців, закликав їх до єдності та любові до ближніх.

За своє життя він став автором понад 250 пастирських послань до духовенства і вірян, написав сотні листів, виголосив сотні промов. Цитувати митрополита можна дуже довго, тож Chas News подає кілька його висловів, що не втратили доречність.

Цитати Андрея Шептицького про любов та ненависть

Любов на ділах, а не на словах полягає. Хто на своєму становищі працює для добра народу, сповняючи сумлінно свої обов’язки, — той є ліпшим патріотом, ніж той, що багато говорить, а мало робить. Любіть всі своє, свого тримайтеся і про своє дбайте, але стережіться ненависті, бо ненависть це почуття нехристиянське. (Пастирське послання «Перше слово пастиря», 1899 р.)

Спільне добро чинить із людей одне тіло, а якраз те спільне добро є основою всякої любови. Почуття й свідомість цього спільного добра, яке лучить людей, веде людину до зрозуміння, що загальне добро – то її власне добро, а ближні її – то наче вона сама! І тому тією самою любов’ю, якою людина сама себе любить, мусить вона любити й ціле людство. (Пастирське послання «Найбільша заповідь», 1901)

Андрей Шептицький

Чи то ненависть класова, чи народна, чи прикрита виглядом ревності й патріотизму, чи умотивована справжніми або уявними кривдами, завжди і кожна ненависть є нехристиянською, завжди відводить від Бога і від правди, завжди є справжнім злом і нещастям, завжди більше шкодить тому, хто ненавидить, хоч і несвідомо, ніж тому, кого ненавидять. Ненависть лише нищить — ніколи нічого не збудувала і не збудує.  (Пастирське послання «О квестії соціальній» («Про соціальні питання»), 1902 р.)

Цитати Андрея Шептицького про працю, лінь та приватну власність

Праця у світлі християнської доктрини приносить людині честь, бо є засобом для чесного забезпечення власного життя і не принижує людину. Праця людини – це частина її життя, не товар, ціна якого зростає чи зменшується залежно від попиту. Нелюдяно і злочинно зловживати людською працею, а затримування робітникові його заслуженої платні – то є гріх, що кличе про помсту до неба. Не годиться прирівнювати людину до предметів зиску й оцінювати за вартістю її сили. Оплата праці має бути справедливою. (Пастирське послання «О квестії соціальній» («Про соціальні питання»), 1902 р.)

Андрей Шептицький

Стережіться лінивства; у всіх станах лінивство є заразою, є марнуванням свого добра. […] Чоловік працьовитий не має часу грішити, є добрим мужем для дружини, добрим батьком для дітей, а для сусіда є поміччю, добрим приміром; є у нього що дати убогому, і дітей ліпше зможе виховати; і в господарстві його порядок, а з часом достаток. Противно чоловік лінивий, до праці тяжкий, буде тягарем і для родини, і для цілої громади; не лишень маєток змарнує, але через лінивство стане з часом нездатним до праці, бо за лінивством увійде в його душу всяка гниль і всяка нечистота моральна. (Пастирське послання «Перше слово пастиря», 1899 р.)

Якби людині не дозволялось нічого капіталізувати, вона не мала би жодної змоги забезпечити собі утримання в разі хвороби або у старості. А це її природне право, бо так, як має право на життя, – так має право й до того, без чого її життя є непевним. І таке забезпечення людина може зреалізувати лише через приватну власність на засоби виробництва, а передовсім на землю. (Пастирське послання «О квестії соціальній» («Про соціальні питання»), 1902 р.)

Цитати Андрея Шептицького про багатство, бідність та мудрість  

Багатших треба схиляти до любові та милосердя щодо убогіших, а убогіших слід остерігати перед пожаданням чужого добра. (Пастирське послання «Наша програма», 1899 р.)

Коли допомагаєте вбогому, пам’ятайте, що він не лише вашого гроша потребує, але часом ще більше помочі дієвої, поради, потіхи. Помагайте убогому не лиш з дня на день, а як можете, так поможіть, щоб він міг вийти з біди та стояти на своїх власних ногах. Давайте убогому можливість заробку – научіть його, покажіть йому, як би він сам міг свою долю поправити. (Пастирське послання «Перше слово пастиря», 1899 р.)

Андрей Шептицький

Ані багатство, ані влада, ані могутність і сила не окупить глупоти й не заступить мудрости; без мудрости сила чи значення буде в найліпшім разі робити враження якогось фізичного рідкісного явища, а лише мудрість буде імпонуючим духовним людським явищем. (Трактат «Божа мудрість», 1932 р.)

Цитати Андрея Шептицького про патріотизм 

Після любові до Бога й родини повинна бути любов до свого українського народу й Батьківщини. Зі своїм народом та Батьківщиною ти зв’язаний не тільки спільною вірою, що її вважаємо найбільшим добром, і святим обрядом, яким дорожимо, – але ще і спільною мовою та звичаями. І тією землицею святою, на якій разом проживаємо… І цілою віковою минувшиною, і спільною українською кров'ю, і спільним добром, і спільною майбутністю… І спільним бажанням та потребами, і спільними терпіннями і злиднями. (Пастирське послання «Найбільша заповідь», 1901)

Нехай молодь розуміє, що любов до ворогів, яка міститься в заповіді любові до ближнього, не противиться любові до Батьківщини. Можна ненавидіти кривди, що їх вороги завдають нашому народові, одначе людей завжди треба любити. Можна й треба свій нарід перед тими кривдами боронити, але осуджувати усяку помсту і ненависть. (Декрет «Про виховання молоді», 1942 р.)

Андрей Шептицький

Злочин, скоєний в ім’я патріотизму, є тим більшим злочином проти народу, чим більше може подобатися, чим більше може бути приводом до похвалювання, до втіхи з того, що є злом. Кожний злочин патріотичний, чим більше може подобатися погано зрозумілому патріотизмові, є спокусою, силою, котра бодай веде народ до такого стану, в котрім поняття добра і зла затираються, мішаються і заступаються взаємно. Дорогою тою, що низькому, погано зрозумілому і чуттєвому патріотизмові подобається, шириться зараза, що пожирає найліпші, бо найблагородніші народні сили. (Пастирське послання з приводу вбивства намісника Анджея Потоцького, 1909 р.)

Цитати Андрея Шептицького про Україну та українців

Не треба Україні інших ворогів, коли самі українці українцям ворогами, що себе взаємно ненавидять і навіть не стидаються вже тої ненависті! [...]Як довго не буде між нами християнської єдності, так довго й найслабший противник буде від нас сильніший! Як довго у національних справах більше пам’ятати будуть українці про власне індивідуальне добро, так довго загальна справа не буде могти успішно розвиватися. Бо тої загальної справи просто не буде, бо не буде її в свідомості і в совісті людей. (Пастирське послання «Не убий», 1942 р.)

Андрей Шептицький

Є в душі українця глибока й сильна воля мати свою державу, — та, попри ту волю, знайдеться, може, однаково сильна і глибока воля, щоб та держава була обов’язково такою, якою хоче її мати партія, чи кліка, чи група, чи навіть одна особа. Бо як же пояснити те фатальне ділення між собою, ті спори, роздори, сварні, ту партійність, яка нищить кожну національну справу?! (Трактат «Як будувати рідну хату», 1941 р.)

В нашій суспільності трапляються найчастіше гріхи обмови (і обсуджування), гріхи сварки (ненависті), гріхи нарікання (на всякі життєві труди та прикрощі), гріхи неправди. Було б може добре порадити душам, що хочуть совершенно жити, щоб обітом зобов'язалися не обмовляти, не сваритися, не нарікати, не говорити неправди. (Декрет «Про тих, що живуть за Євангельськими радами», 1940 р.)

Спецоперація «Ліквідація». Як більшовики довели до самогубства Українську автокефальну церкву
Куля проти нот. Як чекіст застрелив автора «Щедрика»