Путін стягує до кордону з Україною війська. Бойовики ЛДНР відновили обстріли наших позицій з важкої зброї і оголосили «призов в армію». Всі ще сподіваються, що завдяки дипломатичним зусиллям і посередництву Заходу загострення на фронті вдасться уладнати мирним шляхом. Але як стверджує старе прислів’я – «хочеш миру – готуйся до війни».
Володимир Зеленський в одному зі своїх інтерв’ю сказав, що у випадку повномаштабної війни з Росією до війська будуть призивати усіх – і чоловіків і жінок. Chas News поспілкувався з ветеранами, які пережили пекло війни на Донбасі у 2014 – 2016 роках та запитав їх, чи готові вони у разі потреби знову відправитися на фронт.
Леонід Остальцев, ветеран (30-а ОМБр), засновник бренду Pizza Veterano
На війну Леонід пішов добровольцем, повернувся у 2015 році. Часто у своїх інтерв’ю стверджує, що після участі у бойових діях вже не боїться ні труднощів у веденні власної справи, ні ймовірного повернення на фронт
Він говорить, що не розглядає варіантів йти чи не йти до війська у випадку відкритої російської агресії, бо для нього відповідь очевидна: «Я себе зжеру, якщо не піду». «Я завжди готовий повернутися в армію у разі такої необхідності. Як би це не звучало банально, — говорить Леонід. — У ветеранському двіжі так само: всі готові, проводяться вишколи. Рух ветеранів України нещодавно збирав ветеранів з усієї країни. Приїхали понад три тисячі чоловік у різних регіонах».
«Єдине, чого я хотів би, якщо доведеться повертатися у військо, — щоб у підрозділі був хоч один з тих, з ким я воював разом. Це було б дуже круто!», — додає він. І зауважує, що насправді не має особливих варіантів, оскільки сам перебуває в оперативному резерві першої черги.
Галина Клемпоуз, ветеран (54-а ОМБр, 46-й батальйон «Донбас-Україна»)
У 2014—2015 роках Галина була волонтеркою. У 2016 році підписала контракт. Зараз вона, як і більшість ветеранів та ветеранок, в оперативному резерві першої черги. «Я поки що звільнена в запас. Всім кажу «поки що», — кілька років тому так говорила Галина
Сьогодні вона, не дослухавши запитання про моральну готовність до війни, випалює: «Ветерани до війни готові!». «У наших ветеранських чатах ми спілкуємося: «Патрони вже купувати чи можна ще пожити?», — сміється Галина. Вона розповідає, що ветерани діляться між собою оглядамами техніки і зброї, проводять перегляд стану машин. Почали більше виїжджати на полігони.
«Я моніторю ситуацію по дронах, замовляю комплектуючі, які мені потрібні для роботи аеророзвідниці», — говорить Клемпоуз. І додає: «Ті, хто повернувся з війни, чудово розуміли, що, налагоджуючи життя заново, рано чи пізно змушені будуть знову повернутися на фронт. З цими думками люди живуть, працюють».
Вона вважає, що росіяни зараз на кордоні і в морі проводять навмисні провокативні дії. Але називає це економічним нападом на Україну. «Те, що РФ розповідає своїм солдатам, мотивуючи їх до агресії, — мовляв, Україна нападатиме першою чи оголосить війну Росії — це говорить про те, що загроза є. Тактично і стратегічно перед нападом ніхто не махає зброєю, нападають завжди зненацька, але не варто забувати, що тією країною править божевільний», — розмірковує ветеранка.
«До того ж такий шантаж використовується і на геополітичній арені. Щоправда, ми не знаємо наслідків», — додає вона.
Олександр Морозов, ветеран (95-а ОДШБр), засновник компанії Сlean shot та бренду «Гостина»
Олександр говорить, що від початку бойових дій на сході України розумів, що буде задіяний в цьому, що без нього не обійдеться. Демобілізувався у 2015 році
«Стиць-п**диць, завжди готовий!», — відповідає на запитання, чи готовий повернутися до війська у випадку агресивніших дій РФ. «Всі, хто був на війні в перші роки, мають незакритий гештальт. Ми всі йшли на війну для чогось — перемогти, дати п**ди загарбнику і відправити його у невідомому напрямку. Цього не сталося. Більшості людей, які брали у цьому участь, воно болить — сім років б’ємося і ніяк не виб’ємо. У будь-якому випадку війна негативно впливає на економіку країни, на населення. І для того, щоб почати щось нове, порібно завершити старе», — говорить Олександр.
Він зауважує, що для нього не буде важко удруге залишити налагоджене цивільне життя, оскільки людина завжди намагається будувати комфортні для себе умови. Але додає військове гасло десантників: «Ніхто, крім нас!».
«Кожен рік одне й те саме — «Путін нападе!» — давай вже або нападай, або не задовбуй. Вважаю, що стягування російських військ до наших кордонів — показуха. У 2014-му такого не було, вони зайшли миттєво і «без палєва». Якщо ти маєш на когось напасти, ти не розминаєшся, не відтискаєшся, ти береш і б’єш, якщо вирішив», — говорить ветеран.
Він переконаний, що коли країна його потребуватиме, йому про це дадуть знати. «Якщо нам не потрібна підтримка артилерії, значить, ми її не викликаємо. Якщо нам не потрібні вертольоти, ми працюємо без них. Якщо мене там не треба, значить, мене не кличуть».
«Якщо треба, протягом 24-х годин я буду в частині», — додає Сашко. Ветеран зазначає, що боятися — це нормально, але людині, в якої є бойовий досвід, простіше ще раз прибути до війська, ніж тій, яка не має такого досвіду. Хоча робота в армії знайдеся для будь-кого.
Тарас Гривул, ветеран (24 ОМБр), історик, бандурист
Мобілізований під час третьої хвилі Тарас — пластун. Його курінь пропагував самовишкіл у військовій службі. За це його критикували, мовляв, «немає потреби у такій підготовці, Україна захищена Меморандумом про гарантії безпеки, хто «хоче бавитися в армію», можуть йти до «української радянської армії»
«Відомий театральний закон такий: якщо на сцені висить рушниця, рано чи пізно вона вистрілить. Рушниця висить», — так характеризує історик дії росіян на кордонах України та в морі зараз. Проте зазначає, що Росія не може собі дозволити витрачати величезний ресурс на стягування військ. «Можливості для наступу з’являються з певними погодними умовами — підсохне земля, зазеленіє посадка… До того ж, як би це не було сумно визнавати, — Україна є об’єктом геополітики, між Росією, Європою і США. Ми так і не стали суб’єктом».
Він називає війну неминучою, проте невідомо, у якій формі це відбуватиметься — бойові дії, теракти, інформаційні вкиди… «Ми маємо ворога, який не заспокоїться, і ця ситуація не згине, як роса на сонці», — говорить Тарас.
Він мовчки хитає головою на знак згоди, мовляв, доведеться знову повернутися до війська у випадку відкритої повномасштабної війни. «Так більшість буде поводитися — день поматюкаються, але зберуться і поїдуть до військкоматів. Треба, то треба», — переконаний ветеран.
Юлія Кіріллова, ветеранка (25-а ОМПБ «Київська Русь»), координаторка соціально-психологічного напрямку Жіночого ветеранського руху
До ЗСУ Юля потрапила у 2015 році, перед цим займалася волонтерством. Повернулася додому у грудні 2017 року
«Я не впадаю у паніку від того, що росіяни зараз знову збирають війська на нашому кордоні. Це вже не вперше. Щороку у нас кричать, що Путін нападе. Я знаю і розумію, що в нас в країні йде війна. Я там була. В мене немає істерії, що в нас є поранені і загиблі, бо змирилася з цим. На війні такою була моя буденність. Це ненормально, що в нас гинуть люди, але треба тримати розум холодним», — наголошує Юля.
Зараз ветеранка є в оперативному резерві першої черги і говорить, що її обов’язок у випадку відкритої військової агресії РФ — з’явитися до військкомату. «Наші жінки всі доброволиці. І якщо відбудеться відкрита війна, я обов’язково піду. Хоча я вже і не той гранатометник, що була, та постараюся. Скажуть копати — копатиму, скажуть стріляти — стрілятиму», — говорить дівчина. «Дівчата — мультифункціональні. Треба саджати дерева і квіти — ми саджаємо. Коли приходить час брати в руки зброю і стріляти, ми візьмемо і стрілятимемо», — підсумовує Кіріллова.
Юрій Руденко, ветеран (зенітно-артилерійський взвод 101-ї бригади)
До війни був інженером, після повернення написав три книги про російсько-українську війну
«Якщо чесно, величезного бажання повертатися до війська немає. Мені там не сподобалося ще першого разу. Але, зважаючи на те, що контракт підписаний — оперативний резерв першої черги — відповідно, якщо, чи коли, держава знову попросить, — то «повний вперед», — говорить Юрій.
Він вважає, що з боку РФ зараз відбуваються демонстративні дії, ймовірно, на дипломатичному рівні йдуть перемовини і тиск на нашу владу щодо Криму. «Якщо ми хочемо атакувати противника, то накопичуємо війська приховано. Росія ж все робить навпаки. Але, певно, росіяни мають розрахунок на те, що їхні дії складно спрогнозувати. До того ж вони можуть спровокувати або підлаштувати обстріл. Чи здійснити самостійно, звинувативши ЗСУ», — говорить Юрій.
На його думку, нервова ситуація для України з можливими провокаціями протримається до осені. І у разі повномасштабної війни ситуація навколо Донбасу отримає розвиток. «Якщо велика війна почнеться, то ігри в «Их там нет» припиняться і почнеться «Хто кого», — говорить ветеран.
«Станом на зараз у моєму оточенні валізи зібрані, мінімальні плани дій розроблені, — говорить він. — Моє оточення розуміє, що цього разу не буде «русской весны», «ополченцев», не виникатиме запитань «Стріляти чи не стріляти?», «Брати чи вороги?», все буде серйозно — з ракетами і артилерією. Бар’єрів, мовляв, що робити, якщо цивільні блокують рух, зараз немає. Відповідно, пережити це і бути корисним більше є шансів у складі офіційних структур».
Він навіть говорить, що неспокійність на кордонах може вплинути на інші цивільні міста. Проте зазначає, що, на відміну від 2014 року, зараз ситуація з правоохоронними органами в Україні краща. І попри певні мінуси, які є в армії, Україна має протриматися певний час, поки НАТО не надасть підтримку. «Країнам НАТО повоювати на чужій території з РФ цікаво. Вони все життя готувалися до війни з Росією».
