Урядовий расизм. Олександр Ткаченко вляпався у скандал, який може зашкодити не стільки йому, скільки усій країні

Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики, потрапив у репутаційний скандал. Телеведуча Кароліна Ашіон, яка має африканське походження, написала у себе на Facebook, що кілька років тому Ткаченко, котрий на той час займав посаду генерального продюсера «1+1», нібито відмовив їй в участі у кастингу через темний колір шкіри.

Як повідомила Ашіон, минулого тижня вона зустрілася з Ткаченком у Львові на фестивалі Leopolis Jazz і пригадала міністрові цей інцидент. За словами ведучої, Ткаченко так і не вибачився за свої слова та навіть нахамив у відповідь.

В коментарях під її постом Ткаченко відповів, що проведення кастингів не входило до його обов'язків, і йому «прикро, що через не отримання позиції» у жінки склалося таке образливе враження. Жодних офіційних заяв ані Ткаченко, ані його міністерство не зробили.

Втім, коли стало зрозуміло, що расистська історія за участю Ткаченка набирає обертів, міністр дав бліц-інтерв'ю виданню «Гордон». У ньому він все заперечує та пояснює інцидент інтригами Петра Порошенка. «Використовувати момент того, що когось оцінюють за гендером, кольором шкіри і ще чимось, звісно, можна. І це такий собі хайп. Але також можна звернути увагу, що зараз Кароліна працює на каналах, які належать Порошенку і де завжди своєрідно трактують мою позицію», — сказав Ткаченко.

Зазначимо, що Ашіон звільнилася з каналу «Прямий» ще на початку цього року.

Неактуальна тема

В Офісі президента ситуацію коментувати відмовилися. «Міністр дав розгорнутий коментар одному з видань. Я не думаю, що Офісу президента доречно коментувати подібні вислови. На сьогодні в інформаційному порядку денному ринок землі та закон проти олігархів», — сказала у коментарі Chas News Ірина Побєдоносцева, генеральний директор директорату з питань інформаційної політики Офісу президента.

І саме це найбільш дивує, враховуючи близькість Ткаченка до лідерів «Слуги народу» і той факт, що він належить до вузького кола людей, які безпосередньо привели Володимира Зеленського до влади. «Він мій товариш, але я не відношусь до розряду його близьких друзів», — сказав Ткаченко про відносини с Зеленським в одному з інтерв'ю.

Нагадаємо, Олександр Ткаченко прийшов в політику на хвилі всенародної любові до Володимира Зеленського та його команди. На момент обрання депутатом Ткаченко займав посаду генерального директора «Студія 1+1» — головного медіа майданчика «Зе команди», тому потрапив у першу десятку виборчого списку партії «Слуга народу» — під дев'ятим номером.

У Верховній Раді Ткаченко очолив парламентський комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики, де теж потрапив у скандал через ініціативу перегляду закону про державну мову.

Одного часу його також називали головним претендентом на місце голови КМДА. Тодішній голова Офісу президента Андрій Богдан розпочав війну проти Віталія Кличка і хотів розділити посади мера Києва і голови КМДА. Він планував залишити меру суто представницькі функції, а Ткаченкові віддати реальну владу у столиці. Втім, у лютому 2020-го Богдана замінили на Андрія Єрмака, у якого хороші відносини з Кличком. Тому від цієї ідеї відмовилися. Натомість, у червні 2020 року Ткаченка призначили міністром культури та інформаційної політики в уряді Дениса Шмигаля.

Втім, ані сам Ткаченко, ані Денис Шмигаль, ані Офіс президента не спромігся зробити публічну заяву. Щонайменше, вона могла б зняти приводи для подальших спекуляцій та критики опозиції.

Власне, опозиція вже ініціювала питання звільнення Ткаченка з посади міністра. Як розповів Chas News Микола Княжицький, народний депутат від ЄС (до речі, колишній колега Ткаченка по медійному бізнесу) в Раді вже зареєстрували проєкт постанови про звільнення міністра культури. «Зараз питання за комітетом, він має підтримати документ для розгляду сесійній залі. Щось прогнозувати важко», — сказав виданню Княжицький.

Микита Потураєв, голова профільного парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, повідомив Chas News, що наступне засідання комітету заплановано на 14 липня. «Комітет буде вирішувати, чи рекомендувати цю постанову до розгляду в сесійній залі. Я не можу прогнозувати, все вирішується голосуванням», — говорить Потураєв.

Втім, 16 липня в парламенті — останнє пленарне засідання перед закриттям сесії на літні канікули. Тому з високою ймовірністю постанова залишиться без руху як мінімум до вересня.

Ще пригадають

Втім, опитані виданням політологи стверджують, що Ткаченку і «Слугам», які й привели нинішнього міністра до влади, розслаблятися зарано — расистський скандал може негативно відобразитись на міжнародній репутації України. Ігнорування ситуації з боку вищого керівництва держави суттєво контрастує з заявленим курсом на євроатлантичну інтеграцію. Вже не кажучи про те, що скандал, у який потрапив Ткаченко, — чудовий матеріал для російської пропаганди.

«В демократичних країнах є червоні лінії, які не можна перетинати, в першу чергу політикам та державним діячам. Міністрам можуть пробачити некомпетентність чи неефективність. Але питання раси, національності, кольору шкіри чи статі — завжди є табу. Ніхто не має права акцентувати на цьому увагу, якщо ми демократична країна та прагнемо членства в ЄС та НАТО. По-доброму, міністр вже мав би піти у відставку», — говорить Олексій Кошель, голова Комітету виборців України. За його словами, на фоні постійних скандалів в українському політикумі всередині країни ситуація може забутися, але до неї обовʼязково колись повернуться.

Більш за те, на думку Євгена Магди, політолога, заяви про сплановану провокацію проти Ткаченка з боку опозиції нелогічні — Міністерство культури не є ресурсним, як і посада міністра. «Ми бачимо скандал за участю двох публічних осіб, одна з яких працює в органах державної влади. При цьому ні міністр, ні підконтрольне йому відомство навіть не намагаються адекватно пояснити ситуацію. Ми досі нічого офіційного не почули. В будь-якій цивілізованій країні навіть звинувачення в подібних речах є моветоном, виходить, що ми не цивілізовані!», — вигукує Магда.

Нагадаємо, в 2012 році, напередодні чемпіонату Європи з футболу, ВВС випустила фільм про прояви расизму та антисемітизму на українських стадіонах. Ще раніше Amnesty International опублікувала заяву, у якій закликала футбольних вболівальників з Англії, які планують приїхати до України, остерігатися «расизму та міліції». Тодішній владі та організаторам турніру довелося витратити дуже багато сил, щоб врятувати репутацію країни. Зараз ситуація подібна. Проте чинна влада цього не помічає.