Колись Ленін сказав, що навіть куховарка може керувати державою. Вчора парламентська монобільшість остаточно довела, що ні. Не може.
23 вересня Верховна Рада проголосувала за президентський законопроєкт про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним з надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів). Одразу по засобах масової інформації розігнали бравурне повідомлення, що епоха олігархату в Україні закінчилася.
Скандальний документ, який ще більше поглибив політичні розбіжності між «Слугою народу» та Дмитром Разумковим, головою Верховної Ради, ухвалювали з порушенням процедур. Монобільшість підтримала пропозицію свого колеги, депутата Федора Веніславського («СН») про розгляд документа за скороченою процедурою. Простіше кажучи: парламентарі розглянули лише 13 з більш ніж 1 тис. поправок. Причому ні сам Веніславський, ні головуючий на засіданні Руслан Стефанчук, перший заступник глави парламенту, за цю пропозицію не голосували. Пізніше Веніславський виправдувався, що, можливо, його картка не спрацювала. Але письмового звернення з проханням зарахувати його голос так і не зробив.
Як Рада підтримала спікера, навіть не здогадуючись про це
«Слуга народу» мала запас голосів для ухвалення закону самостійно, 229 з 279 голосів «за» дала монобільшість. Парламентська опозиція байдуже спостерігала, навіть не намагаючись зірвати засідання чи заблокувати президію. Але й тут «слуги народу» не змогли не зафейлити — в ухваленому законі виявилися одразу три взаємовиключні поправки.
Йдеться про державний орган, який має визначати статус олігарха та вести відповідні реєстри. В ухваленому документі такі повноваження покладено одразу на Раду національної безпеки та оборони і Національне агентство запобігання корупції.
24 вересня профільний парламентський комітет помітив помилку та звернувся до глави парламенту Разумкова з пропозицією усунути неузгодженості. Нагадаємо, спікер участі в засіданні Ради не брав, оскільки знаходиться на лікарняному — у нього COVID-19.
Згідно регламенту, у разі виявлення у поданому на підпис тексті закону редакційних неточностей або явних неузгодженостей між його положеннями спікер може внести на розгляд пропозицію щодо їхнього усунення. Але може і не виносити, в законі немає чіткої вимоги.
Пікантності ситуації додає й той факт, що народні депутати монобільшості проголосували за законопроєкт саме з поправкою, на якій наполягав Разумков, і яка дуже не подобалася Офісу Президента — ця правка передавала повноваження «призначати» олігархів спеціальній комісії при НАЗК, а не РНБО, як хотів президент.
Виявлену помилку Разумков відзначив постом у Facebook, де «потролив» колег по парламенту.
І що тепер робити?
Леонід Ємець, народний депутат минулого скликання, перший заступник голови комітету з питань правової політики та правосуддя, пояснює, що взаємовиключні норми закону, які Рада ухвалила без розгляду, не є техніко-юридичними помилками. А ухвалення документу в той спосіб, як це відбулося, є порушенням закону про регламент та Конституції України. За його словами, парламентарям передусім варто задуматися над кримінальною відповідальністю, а не про виправлення закону про олігархів.
«Велике питання, чи можна вважати техніко-юридичною помилкою поправки, які не розглядалися на засіданні, але потрапили до кінцевого законопроєкту, що потім проголосували. Вони вирішили розглядати без поправок, що вже є перешкоджанням діяльності народного депутата та ставить під сумнів конституційність рішення. Для звернення в Конституційний Суд потрібно 45 підписів парламентарів, щоб оскаржити закон. А організатори та виконавці можуть понести кримінальну відповідальність», — пояснює Ємець.
До слова, ні Веніславський, ні Стефанчук не голосували за порушення процедури, ймовірно, розуміли юридичні наслідки для себе.
Фракція «Європейська солідарність» вже повідомила, що готує заяви до Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора та Національного антикорупційного бюро України через порушення конституційного права народних депутатів під час розгляду закону про олігархів.
Руслан Кошулинський, ексзаступник голови ВР (2012-2014 роки), говорить, що, не дивлячись на порушення, процедурно законопроєкт проведено з дотриманням всіх вимог — профільний комітет схвалив, головуючий вніс до порядку денного, а народні депутати його підтримали. За ініціативою документ розглядався спеціальною процедурою, що також була підтримана. Тому жодних виправлень в ухвалений законопроєкт вже не можна вносити.
«Зараз документ завис у Верховній Раді. Поки голова не підпише його, ніякі зміни вносити неможливо. Тільки після того, як спікер і президент його підпишуть, можна буде новим законопроєктом внести зміни до цього закону. Питання до Разумкова, чи захоче він, з огляду на все, його підписати. Хоча він на лікарняному, право підпису ніхто в нього не забирав», — пояснює Кошулинський.
Це вже було
За часів Леоніда Кучми була дуже популярною практика ховати ухвалені Радою закони «під сукно», місяцями не підписуючи їх. З огляду на суспільний резонанс та потужну медійну кампанію, що вже давно запустила чинна влада, закон про олігархів сховати не вийде. Згідно з Основним законом, глава парламенту зобов'язаний підписати ухвалений закон і передати його на підпис президентові.
Далі, глава держави повинен ветувати документ та повернути його на доопрацювання в Раду. Це найбільш логічний шлях виправити недогляд. Втім, у цьому разі «слуги народу» вчергове закріплять за собою реноме непрофесійності.
Та ще й питання, чи погодиться Разумков підписати скандальний документ, підпис на якому може навіть означати майбутні проблеми з законом.
Одним словом, олігархи можуть спати спокійно, а ось парламент наблизився до своєї першої політичної кризи.
