Місцеві вибори 2020 року пройдуть вже у ці вихідні. На найближчі чотири роки українці зможуть відпочити від політичної боротьби навколо і обіцянок «світлого майбутнього». Звісно, якщо не відбудеться позачергового голосування за кандидатури президента або народних депутатів.
Сьогодні пропонуємо дізнатись, звідки в агітації кандидатів стільки помилок і недолугості.
Молоде-зелене
Найбільше уваги прикуто до пропрезидентської партії «Слуга народу». І, варто відзначити, недарма. «Слуги» й далі не розчаровують, продовжуючи тішити публіку своїми помилками і провалами. До прикладу, на бордах Тетяни Руденької, кандидата в депутати Житомирської міськради від «СН», директора місцевої філармонії, в одному слові допущено одразу дві помилки — «освідченні люди». В агітації Максима Глухова, кандидата до Київради, пропонують «прибирати пробку». Ганна Іщенко хоче «підвищувати екологію Києва», а Євгеній Вандін — так взагалі зробити район Оболонь столицею Києва.
На початку року в «СН» вирішили, що процес виборів у регіонах куруватимуть народні депутати. Рівень фахової підготовки чинних нардепів від цієї партії ми вже добре знаємо.
Варто лише згадати навчальні тури до Трускавця, де експресом пояснювали прописні істини функціонування державного механізму. Та й сама виборча кампанія «Слуг народу» на позачергових парламентських виборах 2019 року мало чим запам'яталась.
Високими результатами політичний проєкт має завдячувати рейтингу особисто президента Володимира Зеленського. За рік при владі «СН» так і не зуміла стати повноцінною політичною партією: на сьогодні немає навіть партійного сайту, не кажучи про структуру та регіональні організації.
Тут можна закинути Chas News упередженість стосовно пропрезидентських кандидатів, але знайти аналогічну кількість «ляпів» у інших партій справді складно. Принаймні, в публічній площині. Можна згадати інтернет-мем «Дід Гарольд, що приховує біль» (Hide The Pain Harold), персонажа якого виборчий штаб кандидата в мери Києва Сергія Притули залучив до команди політика. Пізніше в партії виправдувалися — мовляв, то була перевірка виборців на уважність. Але «Гарольда» таки прибрали. Схоже, що штаб кандидата в депутати Гостомельської селищної ради від «Батьківщини» Наталі Семко не перевірив рекламний макет, бо на виході вона стала Натяля.
Неабияку радість у користувачів соцмереж викликали кандидат від «Нашого краю» Анатолій Дупа та від «СН» — Вадим Чекотило, прізвище якого нагадує про сумнозвісного маніяка Андрія Чикатило. До слова, Дупа має політичний бекграунд: в 2016 році його призначили головою Талалаївської райдержадміністрації Чернігівської області.
Ціна мандата
Політичний експерт Олексій Голобуцький пояснює, що центральним офісам партій важливо отримати загальний результат по кількості мандатів, а от боротьба за них — то вже особиста справа кандидатів. Мовляв, тебе висунули, підтримку бренду надали, далі крутися власними силами. Тому і виринають помилки в агітації та рекламі, адже для всіх кандидатів кваліфікованих політтехнологів та медіаконсультантів елементарно бракує.
«Тут все дуже просто — або ти «домовляєшся» про 2-4 місце, навіть в окружному списку, і далі нічого не робиш, або витрачаєш купу грошей на роботу з виборцями, шукаєш команду, фахівців. Кандидатів дуже багато, на всіх спеціалістів не вистачить», — розтлумачує політексперт.
За словами Олексія Кошеля, генерального директора Комітету виборців України, на цьогорічних місцевих виборах налічується більше 260 тис. кандидатів. Більшість делегована політичними партіями, що фактично є віртуальними, адже створені незадовго до виборів. Саме такі політичні проєкти витрачаються на рекламу задля своєї впізнаваності, а не вибудовують повноцінну структуру, що в майбутньому мало б забезпечити перемогу своєму кандидату.
Все ж таки це місцеві вибори, тут обирають «свого хлопця», котрий опікуватиметься проблемами міста чи громади, а не великою і незрозумілою політикою у Верховній Раді.
«Віртуальні партії не мають місцевих організацій, власних аналітиків, політичних технологів, пресслужб та піарників. Тому ми бачимо кампанії з купою помилок в агітаційній продукції або з гаслами, відірваними від реальності. Замість того, щоби обговорювати проблеми громади, пропонувати шляхи їхнього вирішення, кандидати ведуть беззмістовну кампанію на загальних лозунгах», — пояснює Кошель.
Реальну вартість виборчої кампанії визначити складно. За словами фахівців, вона залежить від багатьох факторів, як то упізнаваність кандидата, величина територіальної громади, де він планує балотуватися, обсяги агітаційної продукції, реклами в місцевій пресі та соціальних мережах. В середньому це від $5 тис для невеликих міст, до сотень тисяч доларів, якщо йдеться про Київ. Гонорар політичних консультантів обговорюється індивідуально.
Притаманне бажання зекономити на чому-небудь зазвичай виливається у політичні ляпи. Розігнана в соціальних мережах хвиля постів про кандидатів з незвичними прізвищами на кшталт Вадим Чекатило, Анатолій Дупа, Степан Панахида насправді зробила їм велику послугу, підвищивши упізнаваність. Сюди ж можна додати і вже згадані борди з помилками. Адже, як кажуть, все реклама, окрім некрологу.
«Не винні хлопці, що у них такі прізвища. Що їм тепер, не балотуватися? Тут може бути навпаки: виборець, як то кажуть, «по приколу» проголосує. Після децентралізації на місцях з'явилися гроші, що й стимулює витрачатися на мандат депутата», — каже Голобуцький.
Нагадаємо, депутати місцевих рад не отримують заробітної плати, їхня діяльність є громадською, а не професійною, як у Верховній Раді. Але зиск від вирішення проблем шляхом застосування схем чи розподілу бюджетних коштів можна отримати так само.
Коронна загроза
Що варто відзначити в ході цієї виборчої кампанії на місцях? В першу чергу — млявість. Небажання кандидатів працювати з виборцями, візуальна реклама, що майже не відрізняється у кандидатів, виборчі програми, однаково відірвані від реальності. Скромна агітаційна продукція, більше того, по одній в одні руки. Доводилося спостерігати, як сім'я пенсіонерів йшла разом до намету кандидата, щоби взяти дві газети. Це зрозуміло: кандидату зайва гривня кишеню не жме.
Політичні експерти це пояснюють обмеженнями, що спричинив коронавірус, та помилкою у Виборчому кодексі, яка дозволяє витрачати на агітацію не більше однієї гривні. Відверто кажучи, коли кандидатів зупиняли подібні обмеження? Стара добра «гречка» і придбання голосів працюватимуть ще довго. Але існує велика вірогідність, що стрімке поширення коронавірусу призведе до того, що виборець просто не з’явиться на дільницю.
«Низька явка не вплине на результати виборів. Але ті політичні партії і кандидати, що акцентують кампанії на певних вікових групах виборців, можуть просто не дочекатися їх на дільницях», — прогнозує Кошель.
Очевидно, що в Офісі президента розуміють це, тому вирішили провести своє опитування, щоби таким чином підтягнути явку. За припущенням Банкової, запропоновані питання цікаві всім верствам населення.
