Володимир Курпіта — один з найвідоміших вітчизняних епідеміологів. У першій частині інтерв’ю з ним Chas.news йшлося про те, чому неможливо прогнозувати розвиток пандемії та навіщо заговорили про відродження СЕС.
Друга частина нашої розмови присвячена появі вакцини від COVID-19 та готовності України до масової імунізації, ініціативам Зеленського з розробки вітчизняного препарату та його намірам створити мобільні госпіталі.
— Зараз влада активно просуває ідею створення вітчизняної вакцини від COVID-19. Це піар чи справді існує необхідність у вакцині і є підґрунтя для її створення?
— В цілому ідея хороша. Звичайно, ніхто не дасть гарантії, що нам вдасться розробити вакцину. Але питання навіть не в тому. Україна зараз не має сучасної науки. Тому навіть натяки на появу осередку, який би зайнявся розробкою вакцини «з нуля», означатиме прорив у цій ситуації. Наші вчені зрозуміють правила розробки вакцин та можливі складнощі, спланують та проведуть відповідні дослідження, навчаться презентувати і обговорювати з науковою спільнотою їхні результати... На жаль, нинішня епідемія не остання і вивчені уроки знадобляться Україні у майбутньому, навіть якщо результату не досягнуть на 100%.
Ще плюс: для проведення клінічних досліджень (дослідження на добровольцях — Прим. ред.) вакцини-кандидата потрібен виробничий майданчик, на якому виготовлятимуть препарат. Це поштовх для української фармпромисловості. Наразі в Україні не існує повного циклу виробництва вакцин. Єдине підприємство, яке виробляло імунобіологічні препарати, — харківський «Біолік», насправді лише розфасовувало російські та кубинські препарати. Ще був завод компанії «Фармекс Груп» у Борисполі, де планували розфасовувати вакцини виробництва західних компаній. Проте до обох підприємств постійно виникали зауваження Держлікслужби.
— Але у світі декілька вакцин-кандидатів вже на останньому етапі клінічних досліджень. Навіщо витрачати кошти на розробку вакцини, якщо ми безнадійно відстаємо?
— Поки що незрозуміло, чи вакцину від COVID-19 достатньо використати разово, як від кору, чи щеплення знадобиться робити щороку, як від грипу. Якщо це щорічна вакцинація, наявність власної вакцини допоможе диверсифікувати ресурси, гарантувати, що ми не будемо, умовно, 90-ми у списку, а отримаємо її вчасно.
Плюс якщо ми розробимо технологію повного циклу виробництва вакцин, її можна застосувати стосовно інших інфекцій, того ж грипу. Наприклад, угорці у себе випускають вакцину від грипу. Вона не така відома, як продукція великих концернів, але вона є. Це питання державної безпеки.
До того ж, інвестиції, які просять розробники прототипу вакцини — 150 млн грн — дрібниця за світовими мірками. Якщо 35 млрд закатали в асфальт, то 150 млн на потенційну інновацію знайти вже можна.
Але те, як влада подала меседж щодо створення цієї вакцини, — вже інша історія. Це неприкритий президентський піар. Достатньо пригадати, що цю тему свідомо розганяли перед виборами. Перетворення професійної дискусії у політичний хайп може зіграти з Україною злий жарт. Якщо ми стоїмо у черзі по вакцину і тут починаємо робити гучні заяви про створення власного препарату, нас можуть в цій черзі посунути і сказати: «Чудово, розробляйте, є бідніші за вас країни, які власну вакцину розробити не в змозі, їм і будемо допомагати».
До речі, Олексій Соловйов, колишній очільник Держлікслужби, зараз працює в РНБО. Він це все має добре розуміти.
— Гаразд, але у нас взагалі є можливість створити повний цикл розробки вакцини? Є лабораторії відповідного класу, в яких можна працювати з дикими штамами збудника? Є секвенатори, обладнання, за допомогою якого можна розшифровувати геном?
— Є секвенатори у приватних лабораторіях. В державному секторі є секвенатори в Інституті мікробіології та імунології ім. Мечникова (зараз прилад не працює) і в Центрі громадського здоров’я, закуплений за американські гроші в рамках програми боротьби з «пташиним грипом». У 2018 році ми спробували запустити прилад, але він морально застарів, цю серію вже не випускають, немає комплектуючих. Взагалі з секвенатором в ЦГЗ складна ситуація: занесли, а потім встановили двері, через які його навіть винести не можна. Щоби витягти обладнання з кімнати, потрібно розбирати стіну або виймати вікно.
Загалом є декілька потужних приватних лабораторій, проте я не чув про їхні наукові напрацювання саме в частині вакцин.
Зараз для генотипування вірусів біологічний матеріал передають за кордон, але певні властивості патогенів можна досліджувати і в Україні. Для цього у нас є хороші лабораторні центри в Києві, Львові, Одесі, Харкові, Дніпрі, Тернополі. Лабораторну службу суттєво підтягнули за час цієї епідемії, проте переважно вони виконують прикладні дослідження, не наукові.
Але я б радив посилити управлінську ланку. Якщо немає адекватного менеджменту, будь-яка техніка за кілька років перетворюється на брухт. Зараз через епідемію COVID-19 уряд закупив сучасні ПЛР-аналізатори. Але що з ними станеться через 4 -5 років. Те ж саме, що і з секвенатором у ЦГЗ?
Довгоочікувана вакцина
— Давайте повернемося до більш прагматичних питань. Коли можна очікувати на появу вакцини від COVID-19 і початок масової вакцинації? Американські медіа «злили» переговори чиновників Білого дому з асоціацією Санта-Клаусів США. Згідно з цією інформацією, вже на День подяки вакцина мала би бути зареєстрована, а Санта-Клауси почали би пропагувати вакцинування. Це реалістично?
— Скоріше, це передвиборчий піар Трампа. На сьогоднішній день три компанії оголосили, що вони завершили польовий етап досліджень вакцини, тобто вакцинували кілька десятків тисяч людей. Те, що FDA надала дозвіл на масштабні дослідження, саме по собі значить, що вакцини-кандидати ефективні. Питання у безпеці.
Щоби довести безпечність препарату, дослідникам потрібно простежити за вакцинованими, подивитися, чи немає віддалених побічних ефектів, а потім отримані дані систематизувати і проаналізувати. Перші результати таких досліджень мають бути опубліковані в листопаді.
Потім регулятор оцінює достовірність даних, і якщо все нормально, в грудні FDA чи ВООЗ зможуть зробити висновок про безпечність вакцини — про те, що ризики вакцинації низькі, користь висока. І прийняти рішення про умови реєстрації вакцини.
Якщо у грудні регулятор її зареєструє, дозволить промислове виробництво, в кінці січня — лютому на глобальному ринку з’являться її перші партії. До України вакцина в найкращому випадку потрапить в кінці квітня, найреалістичніше — у червні-липні.
Тобто масова вакцинація в Україні може розпочатися перед наступним епідсезоном. При цьому потрібно розуміти, що вакцина, найімовірніше, послаблюватиме симптоми та наслідки інфекції, але не попереджуватиме саме інфікування.
— Наступне питання: чи зможемо ми швидко провести масову вакцинацію?
— Наскільки я розумію, міжнародні партнери просять надати чіткий план з логістики вакцини. У 2018 році ми провели дослідження «Ефективне управління вакцинацією» із залученням експертів ВООЗ і ЮНІСЕФ. Експерти досліджували всі ланки постачання вакцин — від митниці до сільської лікарні. Дослідження показало, що на кожному рівні (національному, обласному, районному) є певні проблеми. Наприклад, машина з національного складу до обласного центру може їхати до шести годин, при цьому автомобіль не обладнаний моніторингом температури. В контейнерах з вакциною можуть знаходиться спеціальні апарати, які вказують на відхилення від температурного режиму, але рутинного моніторингу температури поки немає. І таких нюансів дуже багато.
Паніка та її ціна
— Проблема ще в тому, чи погодяться українці вакцинуватися?
— Антивакцинальні настрої не унікальні для Україні, вони зростають в усьому світі. На жаль, сприяє цьому погана комунікація з населенням. Все, що я чую про COVID-19 зараз, це — новий антирекорд, всі вмирають, лікарні переповнені, кисню не вистачає. Це створює паніку. Частина пацієнтів в інфекційних відділеннях не потребують госпіталізації. Але пацієнти налякані і хочуть бути ближче до «рятувального круга».
Втім, повсякденну поведінку людей страшилки не змінюють. Не спонукають навіть надягти маску у трамваї, не те що піти вакцинуватися.
Потрібно чітко виділити цільові групи, які ми хочемо переконати. Потім — для кожної з цих груп сформувати відповідні меседжі і знайти лідерів суспільної думки, які могли б ці меседжі донести. Наприклад, по епідемії кору ми зрозуміли, що багато людей стають противниками вакцинації в результаті спілкування з медичними працівниками. Частина медиків не вірить в вакцинацію і інколи навіть агітує проти неї. Тобто, необхідно переконати більшість з медиків першими зробити щеплення. Інакше проблем не уникнути.
— Що, на вашу, думку, у нинішній ситуації повинен робити МОЗ?
— У МОЗ вже усвідомили, що швидкого вирішення проблеми немає. Пандемія затягнеться на два - три роки, і це за наявності вакцини. Якщо ж ефективної вакцини не буде, з COVID-19 доведеться жити завжди.
Тому потрібно починати перебудовувати систему охорони здоров’я. Наприклад, COVID-19 повинні лікувати лише у інфекційних лікарнях чи ні? На мою думку — ні. Ми маємо підготувати лікарні таким чином, щоби будь-яка з них могла приймати інфікованих хворих, оскільки інші хвороби не зникають під час епідемії.
— Щодо довгострокових планів. Президент заявив, що у разі збільшення кількості хворих розгортатимуть польові шпиталі. Це має медичний сенс?
—Польові госпіталі доцільні, коли одномоментно надходить велика кількість хворих під час надзвичайних ситуацій — аварій, вибухів, хімічних отруєнь...
Ситуація з COVID-19 геть інша. Перше — це заразна хвороба. Не можна в одне місце класти підозру і підтверджений випадок, тому що коли підозра навіть не підтвердиться, пацієнт заразиться вже у госпіталі.
Але головна проблема — кисень. Безпечне розведення кисню у польовому госпіталі зробити можливо, проте досить дорого. В чому тоді сенс? Можливо, є плани щодо встановлення у таких госпіталях персональних концентраторів? Адже у нас дефіцит саме ліжок з підведеним киснем. В цілому фонд ліжок по країні заповнений лише приблизно на 15%. Якщо ми кладемо хворого у лікарню не для того, щоб дати йому кисень, а щоб він просто там лежав, можна використати будь-яку лікарню. Уже зараз в терапевтичних стаціонарах перебуває багато хворих з пневмоніями, але з не підтвердженим COVID-19.
Ну і додатково багато адміністративних питань — як це юридично оформити, де знайти персонал, як налагодити логістику з лабораторіями, куди дівати відходи? На мою думку, це не працюватиме.
— Але що робити вже зараз, якщо у нас через місяць закінчаться ліжка з киснем?
Курпіта розгублено посміхається
— Це буде ціна, яку ми змушені будемо заплатити, на жаль.
