У п’ятницю, 26 листопада, збірна України з футболу дізнається, хто стане її суперниками у плей-офф кваліфікації ЧС-2022.
Щоб поїхати в Катар, треба буде по черзі перемогти двох противників. Такий цього разу формат. Хоча пройти навіть одного в стикових іграх завжди було для нашої команди великою проблемою.
Напередодні вирішального матчу групи проти Боснії і Герцеговини Сhas News вже згадував про прокляття плей-офф для України. Команда Олександра Петракова боснійців здолала, до плей-офф потрапила — отже, як і обіцяли, тепер докладніше пригадуємо історії українських походеньок у стикових іграх.
Там наша команда грала вже шість разів. І лише раз — успішно. Зате цей раз був в останньому нашому плей-офф.
ЧС-1998: сильні хорвати і «сліпий» Педерсен
Відбір до чемпіонату світу 1998 року у Франції став лише другим в історії збірної незалежної України. Після провалу у кваліфікації Євро-96 українські футболісти нарешті почали частіше радувати. Загальному підйому нашого футболу сприяло повернення до київського «Динамо» Валерія Лобановського.
У групі відбору ЧС-98 наші спромоглися випередити Португалію та посісти друге місце слідом за Німеччиною. Воно відправило команду Йожефа Сабо у плей-офф, де нашим суперником стала Хорватія.
У хорватів на той момент була дуже сильна команда — Шукер, Бобан, Просінечки, Ярні... Забігаючи наперед, скажемо: потрапивши на ЧС-98, хорвати посіли там третє місце!
Але перед тими стиками восени 1997 року українці не сильно й боялися хорватів. Адже у той же часовий відтінок київське «Динамо», яке було базовою командою збірної, двічі ефектно розбило «Барселону» в Лізі чемпіонів. І боятися починали вже українців.
Першу гру в Загребі наші програли 0:2. Але був ще матч у відповідь в Києві. За шаленої підтримки 77 500 глядачів Андрій Шевченко вже на 5-й хвилині забив один м’яч. А на 8-й Віталій Косовський вдруге відправив м’яч у сітку! Здавалось, все — відставання відігране, і далі українці на цій атакуючій хвилі доб’ють суперника.
Але боковий арбітр вгледів у Косовського офсайд, і головний рефері Руне Педерсен з ним погодився. Хоча повтори засвідчили, що гол був чистим.
Далі наші як не старалися, забити не змогли. А прикрий гол Бокшича після рикошету остаточно поховав наші надії.
Прізвище Педерсен на кілька років стало загальним іменем у середовищі українських вболівальників — ним стали називати упереджених чи просто «сліпих» арбітрів.
Євро-2000: «прогулянка» Шовковського і «пташиний» рикошет
Відбір на Євро-2000 — найдраматичніший для України. Перед розповіддю безпосередньо про плей-офф варто згадати, що у групі жереб звів нашу збірну з Росією.
З росіянами нас тоді не розводили, напруга і інтрига протистояння були божевільними. Доля обох команд у відборі вирішувалась в їхній очній зустрічі у Москві. Та гра стала класикою.
Збірна Росії вигравала, але в самому кінці, на 87-й хвилині, їхній воротар Філімонов неймовірним чином примудрився закинути у власні ворота м’яч, пущений Шевою від бокової лінії.
Росіяни залишились ні з чим, а натхненна Україна відправилась у плей-офф. О, як же там фортуна повернула собі боржок...
Грати випало зі Словенією, чи не найзручнішим суперником з можливих. Її швидко почали закидати шапками, і записувати Україну в учасники мундіалю.
В першому матчі в Любляні все почалось добре — Шева відкрив рахунок, забивши важливий м’яч на виїзді. Пропущений гол у відповідь від Заховича не здавався трагедією. А далі знову в долю збірної України втрутився шалений воротарський ляп, але вже не на нашу користь.
Олександр Шовковський вибіг зі штрафного майданчика аж до бокової лінії, вибив м’яч у поле — вийшло на словенця Ачимовича. Той ударив майже з центра поля, і м’яч по зрадницькій дузі закрутився від нашого воротаря просто у кут воріт.
«Сашко, де ти гуляв?!», — у розпачі вигукнув коментатор разом з усією країною.
Виправити ситуацію ще можна було вдома. Але та сама фортуна рішуче лишалась проти нас. В день гри у Києві пішов сніг. На засніженому полі наші ледве змогли вимучити потрібний гол з пенальті. Але знову рикошет — 1:1, і на Євро їде Словенія, а ми лишаємось вдома.
Цікаво, що після першої гри тренер збірної Йожеф Сабо жалівся: «У наші ворота якісь незрозумілі голи залітають. Тільки ще не було, щоб пташка, що пролітає над стадіоном, нам у ворота забила!».
Наврочив Сабо чи ні, але вирішальний м’яч у Києві нам забив гравець на прізвище Павлин, що перекладається зі словенської так само, як з російської — «павич».
ЧС-2002: помилка з Лобановським і тремтячі коліна
Після всіх невдач керівництво українського футболу звільнило Сабо і зайшло з козиря. Очолити збірну вмовили Валерія Лобановського.
Метр мав поєднувати роботу в національній команді і в «Динамо». Але дива не трапилось. Збірна знову вийшла в плей-офф, де натрапила на Німеччину.
Квінтесенцією того протистояння стала фраза форварда Андрія Вороб'я після першої гри у Києві: «Я вийшов віч-на-віч, приготувався бити, а там — Олівер Кан! У мене коліна затремтіли і я промахнувся».
Після домашніх 1:1 українці отримали безнадійні 1:4 в Німеччині. Президент федерації Григорій Суркіс визнав рішення про сумісництво Лобановського помилкою.
Той залишив збірну і зосередився на «Динамо». Втім, є думка, що роботою на два фронти Лобановський остаточно підірвав своє здоров’я.
До ЧС-2002 легендарний наставник не дожив. Ще восени 2001-го він переніс інфаркт. А у травні 2002-го на тренерській лавці у Лобановського стався інсульт і через шість днів він помер у лікарні.
ЧС-2010: «пігулки» від пенальті і сльози Шеви
Наступного разу в плей-офф кваліфікації збірній України довелось грати аж через вісім років. На той час вона нарешті побувала на великому турнірі — чемпіонаті світу 2006 року в Німеччині, де сходу дійшла до чвертьфіналу.
Здавалось, новий досвід і віра у власні можливості допоможуть збірній подолати прокляття стикових ігор. Але не цього разу.
Суперник — збірна Греції — не була грандом, але, на хвилиночку, у 2004 році завдяки залізній дисципліні спромоглась виграти Євро.
На виїзді були 0:0. Перед грою у відповідь ЗМІ запитали у тренера збірної Олексія Михайличенка, чи тренує наша команда пенальті на випадок післяматчевої серії.
Відповідь була образною.
«Наша збірна не тренуватиме післяматчеві пенальті, щоб не накликати їх на себе. Як кажуть, доки таблетки не купуєш, у тебе й голова не болить», — пояснив Михайличенко.
І додав, що команда добре розібрала суперника — він грає від оборони і сподівається на контратаки.
Тренеру треба віддати належне, він все передбачив. В Донецьку наші забити не змогли, а пропустили саме після грецької контратаки. Пенальті не знадобились — 0:1. «Донбас Арена» почала набувати імідж нефартової для української збірної.
Після гри Андрій Шевченко не стримав сліз, а просто на полі його втішав один з вболівальників.
ЧС-2014: Фоменко і відібраний рецепт
І ще одного тренера збірної України потягнуло на медичні метафори. Цього разу — Михайла Фоменка.
Його команда тільки-но перемогла у першому стиковому матчі грізну Францію — 2:0. Ейфорія! Наставника питають про рецепт перемоги на гру у відповідь.
«Коли приходиш в аптеку з рецептом, його забирають. Доведеться звертатися за новим», — філософствував Фоменко.
У Парижі у збірної України рецепта успіху не знайшлось — 0:3. З рецептом у нас відібрали й путівку на мундіаль до Бразилії.
Євро-2016: прокляття зняте!
Однак саме Михайло Фоменко став тим тренером, з яким Україна подолала прокляття плей-офф!
До Євро-2016 УЄФА вперше розширив кількість учасників фінального турніру до 24. Тому не друге, а навіть третє місце у відбірковій групі вивело українців у стики.
Там нам знову протистояла збірна Словенії, одна згадка про яку викликала в українських вболівальників нервові посмішки.
І знову Фоменко заробив вдома гандикап у два м’ячі. Невже і цього разу Україні щось завадить пройти цей клятий плей-офф?
У Словенії «синьо-жовті» пропустили ще швидше, ніж два роки до того від французів, — вже на 11-й хвилині. І почалися нерви. Лише гол Ярмоленка на сьомій компенсованій до матча хвилині зняв усі питання.
Ну і одночасно зняв прокляття плей-офф!
Підтвердити це Україна зможе навесні 2022 року. Стикові матчі відбудуться 24-25 та 28-29 березня.
