У вівторок, 16 листопада, збірна України з футболу грає останній матч своєї групи у кваліфікації до чемпіонату світу 2022 року.
Поки що такий екзотичний і бажаний Катар, який прийматиме турнір у себе, залишається для нас дуже далеким. У матчі проти команди Боснії та Герцеговини в Сараєво (початок о 21:45) українцям потрібна лише перемога, але й вона нічого не гарантує.
Сhas News подивився на шанси України крізь призму мотивації суперників, скандалів у нашій збірній та її «проклятої» історії у відборах на ЧС.
Розклад перед матчем з Боснією
З групи відбору напряму на мундіаль виходить лише переможець. В нашій групі він вже відомий — це Франція.
Друге місце дозволяє потрапити до плей-офф кваліфікації. У ньому 12 збірних (10 з кваліфікації, 2 з Ліги Націй) розіграють три додаткові путівки в Катар. Тобто щоб потрапити на чемпіонат світу, треба буде виграти по черзі ще у двох суперників.
Поки що друге місце в групі D посідає Фінляндія, а Україна відстає від неї на два очки.
У вівторок Україна грає в гостях з Боснією, фіни прийматимуть в себе Францію.
Щоб посісти друге місце, Україні потрібно лише перемагати. Але ще має бути виконана одна з додаткових умов:
- Фінляндія програє Франції;
- Фінляндія грає внічию, а Україна перемагає з різницею у два чи більше м’ячів;
- Фінляндія грає внічию, Україна перемагає в один м’яч, але забиває боснійцям на гол більше, ніж фіни французам.
І Боснія, і Франція втратили турнірну мотивацію. Питання лише — хто з них більше викладатиметься за свою гідність.
Про можливості збірної України можна міркувати довго і ні до чого не прийти. Адже вона у цьому відборі примудрилась двічі зіграти внічию як з чинними чемпіонами світу французами, так і з відвертими аутсайдерами казахстанцями.
За іронією долі, випередити у боротьбі за друге місце наших може Фінляндія — єдина команда, яку «синьо-жовті» поки що обіграли. Решту матчів — шість з семи — Україна завершила нічиєю!
Букмекери шанси України на перемогу в Сараєво оцінюють обережно — на 54%. Шанси Фінляндії не програти Франції — 43%. Простою мовою це звучить так: баба ворожила і надвоє положила.
Головне, що треба розуміти: доля України не лише в її руках.
А що боснійці, сильні?
Держава Боснія і Герцеговина — така ж молода, як і Україна. Боснійці отримали незалежність у квітні 1992 року. З тих пір збірні зіграли між собою лише раз. Місяць тому українці у Львові втратили свою перевагу і зіграли з БіГ внічию 1:1.
Боснія — країна маленька, її населення співставно з населенням Києва — 3,5 млн осіб (читайте, як Кличко це вираховував). Набрати футболістів на боєздатну команду Боснія спроможна, але великих досягнень її збірна поки що не має. Навіть не великих, а хоча б таких, які є в України.
Наші вже доходили до 1/4 фіналу на чемпіонатах світу і Європи (цього літа, не забули?). А от боснійці до великих турнірів пробивались лише раз — на ЧС-2014, де вони не вийшли з групи.
У чинному рейтингу ФІФА Україна — на 26-му місці, Боснія — на 56-му. Хоча знову ж таки, для окремо взятого матчу це нічого не означає. Он Фінляндія — лише 60-а у світі, а в таблиці відбору вище і нас, і боснійців.
Що справді важливо, це те, що головна зірка Боснії — форвард італійського «Інтера» Едвін Джеко — против України не зіграє через травму.
Боснійці у цьому відборі не пропустили лише в одній грі з семи. Вони також багато грали внічию — чотири рази. І неодмінно забивали в останніх шести іграх.
Тобто суперник у нас непоступливий. Та ще й гратиме вдома. Напевне, боснійці захочуть реабілітуватися перед своїми вболівальниками за суботню поразку від Фінляндії (1:3), яка позбавила їх шансів поїхати у Катар. Ну а в разі перемоги вони ще й отримають невеличку втіху від того, що випередять Україну в таблиці.
Чим зараз дихає збірна України?
Наша команда нині — непевна й незрозуміла. Інакше не скажеш. Потенціал великий, а з реалізацією проблеми.
Цей відбір Україна починала навесні, ще з Андрієм Шевченком. І одразу підхопила «нічийну болячку». Після обнадійливих 1:1 у Парижі против Франції (про які навіть президент Зеленський сказав «not bad») українці вдома подарували нічиї Фінляндії і Казахстану. Ну як так можна? Незрозуміло.
Далі було літнє Євро і тріумфальна хода до чвертьфіналу. Після якого зі збірної несподівано пішов Шевченко. Чому — досі остаточно не зрозуміло (ось тут після контракту Шеви з «Дженоа» ми намагались розібратися).
Збірну отримав переможець молодіжного ЧС-2019 Олександр Петраков, але з непевним статусом «виконуючий обов’язки». Зарплата нового тренера в рази менша, ніж у провідних гравців команди, але, кажуть, йому пообіцяли бонуси за вихід на ЧС.
Від Шевченка Петраков наслідував звичку тринькати очки там де не варто. Але, на жаль, не наслідував всього авторитету володаря «Золотого м’яча».
Гравці прямо про це не говорять. Але це читається між рядків.
Петраков починав зі слів про те, що його команда не контролюватиме м’яч «заради контролю». Журналісти почали закидати наставнику примітивну тактику «бий вперед — гра прийде». Тренер парирував, що гравцям його філософія подобається. Але після прикрої нічиєї вдома з тією-таки Боснією Андрій Ярмоленко мимохідь зазначив, що команді треба більше володіти м’ячем, щоб не давати шансів супернику.
А з іншою зіркою — Русланом Малиновським — Петраков вже встиг побити горщики. І на минулі ігри легіонера італійської «Аталанти» не викликав.
На щастя, тренер і гравець наче порозумілися, і Малиновський до Боснії готується разом з іншими найсильнішими.
Але тут вже нервовості перед вирішальною грою тренеру (а заодно і усім нам) додав президент УАФ Андрій Павелко. Президент української асоціації наче й підтримав на словах Петракова, але водночас прямим текстом заявив, що наступним тренером збірної бачить Сергія Реброва.
А що там з прокляттям у відборах мундіалей?
Щоб не робити тренеру збірної «зайвих нервів», тут варто поставити спойлер: пане коуч, далі вам краще не читати.
Справа в тім, що у збірної України справді не складається з кваліфікацією до чемпіонатів світу. Іноді здається, що їй пороблено.
З шести спроб «синьо-жовті» пробились на мундіаль лише одного разу. Причому без додаткових матчів плей-офф, а з першого місця. Героєм нації став тренер Олег Блохін, який вивів команду у фінальну частину ЧС-2006, де вона дійшла до 1/4 фіналу.
Ще чотири рази збірна України посідала друге місце у групі відбору і далі не проходила додатковий раунд плей-офф.
У 97-му суддя Педерсен не розгледів чистий гол Косовського хорватам. У 2001-му збірній Лобановського дісталась непрохідна Німеччина. У 2009-му здавалось, що Греція-то нам цілком до снаги, але наші програли на нефартовій «Донбас Арені». Нарешті, у 2013-му Україна не змогла пройти Францію після домашньої перемоги 2:0 — у гостях трапились безнадійні 0:3.
Бонусом ще згадується словенська трагедія Шовковського у 1999-му, але то був відбір на «Європу».
Ну а в кваліфікації на ЧС-2018 Україна просто посіла третє місце у групі. Тоді заспокоювали, що, мовляв, команда «навмисно» не захотіла їхати на турнір до Росії.
Тепер самий час навмисно захотіти. А з приводу прокляття плей-офф будемо переживати, коли збірна до нього потрапить.
