На початок 2024 року в українській армії служило 45 587 жінок. Вони разом з чоловіками-військовими боронять Україну від російської агресії.
Міністерство оборони навіть звітувало про те, що за останні роки зробило для впровадження гендерної рівноправності у ЗСУ.
Раніше, у жовтні 2022-го, Верховна Рада ухвалила закон про добровільний порядок взяття жінок на військовий облік. Він передбачає, що українки певних професій зможуть стати на військовий облік за власним бажанням.
Жінки служать в арміях і інших країн світу. Тобто, жінка в армії не є чимось унікальним, хоча на сьогодні залишається швидше винятком, аніж правилом.
Chas News розповідає про умови служби жінок в арміях у різних державах та показує, як виглядає їхня форма.
Ізраїль
Перша країна, яка спадає на думку при словах «призов жінок в армію» — це Ізраїль. З 1948 року держава взяла участь у вісьмох визнаних війнах та низці конфліктів, тому мобілізація всього населення не видається дивною.
Військова служба для ізраїльтянок є обов’язковою та триває два роки (для чоловіків — два з половиною). Однак громадянам залишають право відмовитись від неї з релігійних причин.
В ізраїльську армію жінок призивають з року заснування держави — 1948-го. Спочатку вони служили в тилу на посадах медсестер, вчителів тощо. Однак у 1995 році Верховний суд дозволив жінкам вступати у бойові підрозділи.
Станом на 2021 рік жінки складали 40% призовників Армії оборони Ізраїлю та обіймали 25% офіцерських посад. Кількість позицій, відкритих для ізраїльтянок, також зростає. У 80-х жінкам були доступні 55% військових посад, у 1995 — 73%, а з 2012 року — 86%.
Статистика показує, що кількість жінок-піхотинців зросла на 350% з 2013 по 2017 рік, а загальна кількість військовослужбовиць збільшилась всемеро з 2005-го.
Норвегія
У Норвегії жінки мають право виконувати військові функції з 1938 року. Під час Другої світової війни жінки-рядові та жінки-офіцери служили в усіх родах Збройних сил. У 1947-му їх перевели на тилові позиції, однак в 1985 році парламент ухвалив законодавство про рівні можливості для жінок та чоловіків у військах.
У 2015 році Норвегія стала першою країною-членом НАТО, яка зробила службу в армії обов’язковою для обох статей. Вже у 2020-му жінки становили 33% від загальної кількості людей, які пройшли обов’язкову військову службу.
Громадян Норвегії призивають в армію у віці 19 років. Чоловіки та жінки зобов'язані з'явитись у місця збору, але лише 15% з них відбирають на службу, яка триває 12-16 місяців.
Тільки невеликий відсоток жінок-призовників у Норвегії прагне зробити кар'єру в Збройних силах, зокрема, через сексуальні домагання. Станом на 2017 рік в армії країни було 12% військовослужбовиць.
Швеція
З 1989 року у Швеції немає гендерних обмежень на доступ до військової підготовки або посад у Збройних силах. Жінки мають право служити у всіх родах військ та на всіх позиціях, у тому числі й бойових.
Систему призову в армію як для чоловіків, так і для жінок у Швеції запустили у 2017 році. Служба у війську триває 11 місяців. Перед цим вона не була обов’язковою для громадян протягом семи років, оскільки в армії вистачало добровольців.
У 2018-му жінки складали 15% від загальної кількості солдатів, які проходили навчання у шведській армії та обіймали менше 7% офіцерських посад.
США
У Штатах служба в армії є добровільною, останній призов у країні був під час війни у В’єтнамі в 70-х роках. При цьому громадяни та іммігранти чоловічої статі зобов’язані реєструватись у системі воєнної повинності.
Жінки у США не стають на військовий облік, але можуть служити в американській армії. У 2020 році 17% від загальної чисельності війська Сполучених Штатів становили жінки (224 тис. осіб).
У 2021-му у Палаті представників США пропонували внести поправку до закону та зобов’язати жінок також ставати на військовий облік, але її не підтримали.
Велика Британія
Італія
Індонезія
Іспанія
Бразилія
Нідерланди
