Сумнівів у тому, що розвиток штучного інтелекту вплине на ландшафт зайнятості, немає. Питання лише в силі цього впливу. Аналітики складають різні прогнози — від обережних, де йдеться про автоматизовані магазини без касирів та безпілотні авто — до більш сміливих, а саме про роботизованих юристів, лікарів та вчителів. Наприклад, вже зараз У Китаї штучний інтелект навчили виявляти COVID-19 за знімками КТ. У майбутньому система зможе діагностувати рак, пневмонію та різні легеневі інфекції.
Більш за це, нещодавно у Піднебесній дівчина-штучний інтелект стала студенткою університету.
А наречена Ілона Маска, канадська співачка Граймс взагалі вважає, що нейромережі допоможуть побудувати комунізм — бо здатен вирішити проблему економічного зростання та боротьби з корупцією краще за живих чиновників.
Втім, розповсюдження штучного інтелекту покличе до життя і нові професії та спеціалізації. І серед них напевно будуть люди, яких сьогодні називають сlickworkers — клік-працівники. Вони допомагають штучному інтелекту ставати розумнішим. А їхню роботу називають microtasking — мікрозадачі, дрібні завдання, на виконання яких потрібно лише декілька хвилин. І їх може виконувати людина без освіти та спеціальних навичок.
Як працює штучний інтелект
Нейромережа «оживляє» людей на старих фото. Штучний інтелект повертає пошкодженій картині Рембрандта первісний вигляд. В цьому нема жодної магії, лише алгоритми, які аналізують велику кількість неочевидних параметрів, та «вгадують» те, що потрібно людині.
Головна проблема, що такі параметри чітко запрограмувати дуже важко, або взагалі неможливо. Наприклад, як навчити безпілотне авто відрізняти реальну людину на дорозі від її картонної копії в натуральну величину? Або як допомогти безпілотникам відрізняти об’єкти на землі, які вони «бачать» під час польоту? Штучний інтелект потрібно навчити цього — в буквальному розумінні.
Навчання нейромереж дуже схоже на навчання дітей. Нейромережі потрібно показати людину і сказати, що це людина, і так само — картонну фігуру і сказати, що це не людина. Нейромережі вчаться розпізнавати подібні об’єкти за рахунок певних малопомітних критеріїв.
Частіше за все, спочатку нейромережі вчать за допомогою автоматизованих наборів даних. Чим більше даних отримає нейромережа, тим краще вона навчиться виконувати поставлені перед нею завдання. Але при цьому іноді виникають помилки — запропонований штучному інтелекту об’єкт виявляється настільки складним, що нейромережа не може дійти висновку, чим він є насправді. І ось тут на допомогу приходять живі люди, які виправляють результати навчання, або вручну помічають об’єкти, які алгоритм не зміг ідентифікувати.
Під час пандемії праця клікворкерів у багатьох випадках залишилась єдиною можливістю заробити хоч якісь гроші для людей, що втратили роботу в результаті локдауна. Мова йде про прекриотизм: ситуацію, коли працездатні люди не можуть знайти постійну роботу і вимушені існувати за рахунок нерегулярних підроботок, які не потребують особливої кваліфікації. Цей феномен, нажаль, з кожним роком стає все більш розповсюдженим у світі.
Лише дрібниця
Сама назва «клікворкер» пояснює принципи роботи цих людей — працівникам зазвичай взагалі не потрібно мати особливих навичок, досить дивитись на екран і вибирати один із запропонованих варіантів, клікаючи по ньому. Лише виконання невеликої кількості найбільш складних завдань вимагає навчання — щоправда, нетривалого й недорогого, яке можна оплатити з майбутнього заробітку.
Ось приблизний перелік найпоширеніших завдань, які виконують клікворкери:
— розмітка даних для безпілотних автомобілів
На microtasking-платформах пропонують вказувати на картинках зображення об’єктів, які заважають безпілотним автомобілям їхати по дорозі, або ті, на які не варто зважати. Наприклад, клікворкери можуть розмічати краплі дощу, вирізняючи їх як об’єкти, які не заважають руху машини без водія. Так само серед завдань може бути пропозиція відрізнити дерево від дорожнього знаку.
— розпізнавання відео чи аудіо
Клікворкери перевіряють та виправляють роботу систем розпізнавання відео. Вони працюють з різними даними — відеороликами, в тому числі з контентом для дорослих, з нечіткими зображеннями чи аудіофайлами з перешкодами чи словами з акцентом, які вимовляють не носії мови.
— модерування контенту
Завдання розпізнавання тісно пов’язана із потребою модерування контенту. Клікворкери допомагають нейромережі зрозуміти: конкретне фото чи відео варто заблокувати на платформі чи воно допустиме.
— класифікація об’єктів
Подібні проблеми часто виникають на e-commerce-ресурсах, яким потрібно показувати товари у відповідь на складно сформульовані запити користувачів, наприклад, «зелений пластиковий вішак» чи «ланцюжок з горизонтальною підвіскою».
— покращення роботи пошукових систем
Клікворкери допомагають пошуковим системам зрозуміти контекст запиту, наприклад, сформульованого природною мовою, як то «літні концерти сучасної музики у Києві».
— розуміння голосових запитів
Смарт-колонкам та голосовим помічникам потрібно розуміти голосові запити користувачів, які може сказати людина з акцентом чи нечіткою вимовою. Для навчання нейромереж, що відповідають за обробку та реакцію на такі запити, клікворкери стали справжньою знахідкою.
Роботі не позаздриш
Заробітки клікворкерів не особливо вражають. Щоб заробити гроші, яких вистачало б на життя, їм доводиться працювати багато годин без перерв.
У матеріалі видання Rest of World про роботу сlickworkers згадуються заробітки в $1 за годину та 12-годинні зміни без вихідних.
При цьому досягнення високої точності в розмітці даних вимагає уважного вивчення зображень чи текстів. Зрозуміло, що в результаті багатогодинної монотонної праці уважність знижується. Тому роботу клікворкерів після перевірки супервізором часто повертають виконавцям на виправлення.
Не рідкістю є професійні травми кистей рук, ліктів, пов’язані з тривалим використанням мишки. Зазвичай у таких травмах немає нічого серйозного — достатньо відпочити декілька днів. Проблема лише в тому, що для більшості клікворкерів це означає залишитися без засобів для існування. Тому доводиться працювати через біль.
Найдешевше платять за завдання, пов’язані із розпізнаванням мовлення — приблизно $0,01–$0,15, проте їхнє виконання вимагає буквально декількох хвилин. Складнішими є завдання розпізнавання тривимірних об’єктів, вони оплачуються краще, але вимагають більше часу.
Тому найскладніше у професії клікворкера — випробувати всі задачі та знайти проєкти, в яких найменша кількість затраченого часу принесе максимальний заробіток.
За даними платформи для клікворкерів Remotasks, найвищий заробіток, який вдалося досягнути завдяки цьому сервісу, це $400 на місяць. Втім, такі випадки поодинокі. Середній заробіток клікворкерів на Remotasks складає менше $120 на місяць.
Окрема проблема — тривожність і стан паніки. Вони пов’язані з тим, що сайти, які дають клікворкерам роботу (найстарішим з них є Amazon Mechanical Turk, який працює з 2005 року), пропонують виконання певного завдання одразу великій кількості працівників — хто перший погодиться, той і отримує роботу. Зазвичай таких —тисячі.
Що ж до кар’єри, то для клікворкера її вершина — стати супервізором, тобто консультувати інших працівників чи перевіряти зроблену ними роботу.
Одним словом, існування клікворкерів та Microtasking-платформ доводить, що автоматизація не залишить людей без роботи. Замість робочих місць, що щезнуть, будуть створені нові. Інше питання — якою буде ця робота. І чи не виявиться врешті-решт, що людство намагалося створити роботів, щоби позбутися некваліфікованої монотонної праці, а вийшло все навпаки?
