404

Сторінку не знайдено

Chas.News not found
Зламай мене, якщо зможеш. Хто такі біохакери і чому в них легко заплутатися

Просто неймовірно, скільки подій відбувається в світі, поки ми спостерігаємо за бігом стрілок на годиннику. Наприклад, кожні 98 хвилин англійська мова стає багатшою на одне слово. Деякі новотвори перекочовують в інші мови, осідаючи якщо не в словниках, то принаймні в головах людей. «Біохакінг» — одне з таких слів. Але що воно означає?

Дерево біохакінгу

Вперше його почувши, можна подумати, що мова йде про злам біологічних систем, за аналогією з комп'ютерними. Та реальний зміст не настільки однозначний і багато людей, знайомих з біохакінгом, трактуватимуть його по-різному. «Термін походить з цивільної науки», — розповідає Chas News Олександр Коляда, науковий співробітник лабораторії епігенетики НАМН України. За його словами, спершу біохакерами називалися вчені, які проводили біологічні експерименти у себе вдома — просто як хобі.

У 1988-му році біологи-аматори привернули увагу ЗМІ і у The Washington Post вийшла стаття із заголовком «Гра в Бога у своєму підвалі». В ній нове явище коментував Еверетт Роджерс, професор соціології з Південно-Каліфорнійського університету. По службі професор Еверетт вивчав хакерів, котрі на зорі своєї появи вважалися не зловмисниками, а ентузіастами комп'ютерних технологій — людьми, які експериментували з розробкою програмного та апаратного забезпечення. Він указав, що з огляду на розвиток біотехнологій навколо них може сформуватися відповідна субкультура. Безпосередньо слова «біохакери» він не вживав — цю сміливість взяв на себе автор матеріалу Майкл Шраге, — але термін прижився.

Пізніше, розповідає Коляда, у слова виникли і нові значення. До біохакерів стали зараховувати людей, які імплантують собі електронні пристрої на кшталт NFC/RFID-чіпів. Про цю гілку «біологічних зломщиків» ми розповідали докладно кілька місяців тому. А потім, у 2017 році, в світ вийшла стаття Сергія Фаге, підприємця російського походження з Кремнієвої долини, і це ще більше розширило кордони терміну. Автор стверджував: він витратив на біохакінг $200 тис. і це добре позначилося на його фізичній формі й самопочутті.

Захоплення Фаге багатьом здалося б екстремальним. Підприємець, який поставив собі за мету жити вічно, носив слуховий апарат, незважаючи на те, що проблем зі слухом не мав, імплантував пристрій для відстеження рівня глюкози, щодня робив ін'єкції соматотропіну і ковтав по 60 таблеток, в тому числі антидепресантів, яких за станом здоровя не потребував. І це ще не повний перелік його активностей.

Мартін Креммер, цифровий архітектор компанії EY Global Markets з Данії, проводить вебінари з біохакінгу, під час яких демонструє шкалу. На одному її кінці «розташовуються» люди, які за допомогою простих ґаджетів вимірюють серцевий ритм, кількість кроків і інші базові параметри. «Це теж біохакінг», — пояснює він Chas News.

Мартін Креммер

На іншому кінці — ті, хто звертається до більш радикальних методів, і Фаге опинився б ближче саме до цього полюсу.

Мартін Креммер також біохакер, і у нього власне розуміння цього терміну. Розуміння, яке виходить за межі одних лише практик, спрямованих на поліпшення самопочуття і розумових здібностей.

Довго і щасливо

Креммер, на відміну від Фаге, не прагне до вічного життя. Радше до довгого і щасливого. «Я хочу прожити довге здорове життя, аби в похилому віці насолоджуватися ним так само, як зараз, і не хворіти», — описує він свою довгострокову мету, до якої планує прийти через біохакінг.

У Мартіна є і більш короткострокові завдання. За його словами, він не з тих, хто може спокійно всидіти на одному місці і звик вести активний спосіб життя. Наприклад, влітку планує пішки перетнути Ісландію з півночі на південь. А це маршрут довжиною в 350 км. Для цих та інших активностей Креммеру потрібно багато енергії. Приблизно 9 років тому саме її нестача підштовхнула його до лав біохакерів. Тоді він відчув сильне фізичне вигорання і тепер намагається не допустити подібного. З того часу ретельно підібрав собі дієту, з'ясував, до яких захворювань схильний і як їх уникати, а також склав програму нехитрих вправ для підтримки бадьорості.

«Багатьом мої заняття здадуться досить нудними», — зізнається Мартін.

Справді, в них не помітно біологічного хай-теку. Чоловік намагається не засиджуватися за роботою і періодично розминається, практикує ходьбу босоніж і дихальну гімнастику. Близько трьох раз на тиждень проходить світлотерапію — опромінення червоним світлом, що в електромагнітному спектрі знаходиться близько до інфрачервоного, для поліпшення стану шкіри. Крім того, Мартін займається йогою, робить силові вправи і приблизно раз на 10 днів виходить на пробіжку.

Терапія червоним світлом застосовується для покращення шкіри

Нічого надприродного, але у свої заняття Креммер вкладає глибший сенс. «Я бачу в собі людину, яка виходить з рівняння і визначає власну норму, що підходить особисто мені, а не просто дотримується загальноприйнятих рекомендацій», — каже він, додаючи, що біохакінг став для нього відповіддю в пошуках цієї норми. Допоміг зрозуміти, які конкретно дії і практики забезпечують гарне самопочуття і розробити власну програму, щоб підтримувати цей стан і не турбуватися про те, чи вистачить завтра сил дотягнути до вечора.

«Я точно знаю, що значить для мене хороший день, і знаю, як його влаштувати», — говорить він.

Мартін аж ніяк не самотній. Він очолює датське співтовариство біохакерів, котре заснував кілька років тому. Сьогодні воно налічує близько 2000 членів. І подібні співтовариства є не лише в Данії.

До зламу — через шлунок

«Гадаю, людей, які вважають себе біохакерами, у нас менше 2000, але не набагато», — ділиться з нами підрахунками Каспарс Венделіс, приватний підприємець і біохакер з Латвії, чий шлях до цієї спільноти пролягав через шлунок. Венделіс багато років цікавився здоровою їжею і це стало для нього відправною точкою. Це і низка невдач і лих, головне місце в якій посіла втрата батька.

Каспарс Венделіс довго цікавився здоровим харчуванням і це підштовхнуло його до біохакінгу

У той час Венделіс слухав подкасти Дейва Аспрі, американського дієтолога і біохакера. «Аспрі багато говорив про довголіття, і тоді у мене з'явилася мета: дожити до 120 років. Мені стало цікаво, як цього досягти», — каже Венделіс.

У мене з'явилася мета: дожити до 120 років

Враховуючи, що він довго захоплювався питаннями харчування, та, до того ж, нарікав на невеликий надлишок ваги, одним з перших кроків стала дієта. Точніше, кетодіета. За словами Венделіса, звернення до неї — це взагалі правильна ознака початківця-біохакера. Наприклад, Мартін Креммер теж починав з неї.

«Я спробував і помітив, що моя вага почала знижуватися, а крім того, мислення стало чіткішим»,— ділиться спогадами латвійський біохакер.

З тих пір, як і Креммер, він почав вдаватись до нехитрих дій: правильно харчуватися і часом поститися, загартовуватися, а також стежити за якістю сну за допомогою смарт-кільця Oura. Крім того, він популяризує біохакінг у своєму блозі і на тематичних конференціях.

Він не асоціює це явище зі зламами, хоч і визнає, що в основі його назви це слово спливає. «У того ж Дейва Аспрі йдеться не про злам, а про те, щоб взяти під контроль свій організм, розум і емоції», — вважає він. На думку нашого співрозмовника, суть біохакінгу полягає в тому, щоб зрозуміти таку складну біологічну систему, як людина, а не вторгнутись у неї.

А чи був хакінг?

До теперішнього моменту ви, можливо, питаєтесь: до чого тут хакери, якщо йдеться про дієти і дихальну гімнастику? В такому випадку ви не самотні. Євгенові Найштетіку, засновнику Lorton Investments, інвестиційної компанії в галузі медичних і біологічних стартапів, близька паралель з комп'ютерними хакерами, на яку вказує термін.

«Хакінг — це спроба зламу біологічної системи поза існуючими канонами і регуляторним середовищем», — вважає він.

Євген Найштетік

У такому контексті є лише один біохакер, чия діяльність варта уваги. Це Джозайя Зайнер — американський біофізик, який колись працював в NASA і став відомим досить провокаційними трюками — від створення пива, що світиться в темряві, і до трансплантації фекальної мікробіоти в готельному номері. Минулого року він навіть копіював одну з вакцин від COVID-19, яку до нього встигли випробувати лише на мавпах, і ввів її собі. Протягом декількох місяців він демонстрував відеозвіти про ефект, який справив на нього цей препарат. Зрештою Зайнер визнав, що судити про ефективність вакцини в експерименті з одним учасником — неефективно. Та крок був, м’яко кажучи, сміливим.

Хакінг — це спроба зламу біологічної системи поза існуючими канонами і регуляторним середовищем

«Це справжній хакінг, тому що він зламав чинний регламент створення і виробництва лікарських засобів», — відзначає Євген Найштетік, додаючи, що шанобливо ставиться до Зайнера, оскільки «він постійно виходить за межі». Так далеко, що ризикує провалитися в прірву.

Та, як видно, не для всіх слово «біохакінг» має настільки радикальне забарвлення. Для тисяч людей по всьому світу це радше елемент життєвої філософії і спроба поліпшити самопочуття. Так, можливо, це звучить не круто, і про таких хакерів не зніматимуть захоплюючі фільми, як про комп'ютерних зломщиків. А, з іншого боку, для багатьох вміння щодня підтримувати бадьорість і гарний настрій важливіше за примарну романтику небезпеки і пригод. Як при цьому себе називати, не так вже й важливо.