Не так давно вчені знайшли потенційні сліди життя на Венері, чим, схоже, викликали заздрість у колег — дослідників Марса. Тож ті поквапились і видали нове гучне відкриття: виявили кілька озер, прихованих під товщею льоду на південному полюсі Марса. Вода в них може бути у рідкому стані, а це багатообіцяючий натяк на наявність життя.
Але навіть якщо його там немає, тепер на Червоній планеті з'явилася нова цікава точка, яку людство захоче побачити на власні очі. Щойно з'явиться така можливість. Втім, на Марсі і так вистачає цікавинок. І якщо коли-небудь туди полетять космічні туристи, їм точно закортить відвідати одне з місць, про які йтиметься далі.
Гора Олімп
Прадавні греки вважали гору Олімп (2,9 км) достатньо високою, щоби поселити на ній своїх богів. Та якби грецька культура народилася на Марсі, Зевс з родичами мешкали б значно вище. Адже марсіанський Олімп, розташований в регіоні Фарсида близько до екватора, височіє над навколишніми рівнинами приблизно на 25 км. До того ж, узвишшя займає площу майже в 300 тис кв. км. Це вдвічі більше за всю сучасну Грецію.
Марсіанський Олімп дуже пологий. Він сформувався завдяки багаторазовим виверженням. Після кожного з них лава виривалася на поверхню і застигала, додаючи новий шар і збільшуючи зріст Олімпу. Такі вулкани називають щитовими і на Землі вони також є. Однак настільки високих немає — зростанню перешкоджає рух тектонічних плит. На Марсі такі плити відсутні, тож вулкан міг спокійно здійматися вище і вище.
Це місце «привабить» не тільки любителів грандіозних пейзажів, а й туристів, які захоплюються альпінізмом. Тим паче, що підйом на Олімп не такий складний, як здається. Звісно, альпіністам знадобиться ціла система життєзабезпечення, щоби не залишитися без води, їжі і, звичайно, кисню. Але, як ми вже казали, вулкан дуже пологий. На думку Віль’яма Хартманна, вченого з Планетологічного інституту США, альпініст навіть не усвідомить того, що здійснює сходження, доки не опиниться на вершині.
Долини Марінер
Видершись на Олімп, слід спрямувати свій погляд на схід від Фарсиди. Туди, де простягнулася система каньйонів, іменована долинами Марінер. Її довжина становить 4 тис. км. Це в 5 разів більше, ніж у Гранд-Каньйону в США. Місцями глибина тут сягає 7 кілометрів — більшість земних гір зникли б тут разом з верхівкою.
Долина отримала назву на честь орбітального дослідницького апарату Mariner 9, що допоміг оцінити її масштаби в 1971-му році.
За минулі роки вчені пропонували різні теорії того, як з'явилася ця природна марсіанська пам'ятка. Сьогодні більшість схиляється до того, що в її формуванні допомогла Фарсида. Підйом сусіднього регіону призвів до виникнення тріщини в марсіанській корі, а подальша ерозія розширила цю тріщину.
Рівнина Еллада
Марс, — безумовно, батьківщина грандіозних природних пам’яток. Окрім високих вулканів і глибоких каньйонів, тут розташований другий за величиною ударний басейн — рівнина Еллада. По суті, це дуже великий кратер, що утворився внаслідок удару гігантського астероїда близько 4,1 млрд років тому. Рівнина налічує 2,2 км в діаметрі. Тільки басейн Південний полюс — Ейткен на Місяці має більші розміри.
Регіон вабить не тільки масштабами, а й «мешканцями» — піщаними дияволами. Ні, це не страшні марсіанські тварини і взагалі не живі істоти. Це піщані вихори, які виникають на Марсі здебільшого влітку. Так відбувається, коли Сонце нагріває повітря біля поверхні планети, змушуючи його підніматися вище. Дорогою воно зустрічає більш холодне повітря, що прагне вниз. А якщо в цей процес втрутиться горизонтальний потік вітру, з'явиться піщаний диявол. На рівнині Еллада вони нерідко гостюють, тож цілком можуть стати місцевим атракціоном.
Полярні шапки
На Землі ані Північний, ані Південний полюс не можна назвати популярними туристичними напрямками. На нашій планеті вдосталь більш теплих і комфортних місць. Інша справа — Марс. Це сувора планета, де температура може досягати -153°C, тож полюси не виглядають аж таким страшним місцем.
Тут розташовані величезні льодовики, що складаються з двох шарів. Нижній — з водяного льоду. Верхній — з твердого CO2. На Землі він відомий як сухий лід і використовується, наприклад, для охолодження їжі без холодильників.
На марсіанських полюсах він походить з багатої на вуглекислий газ атмосфери. Щозими накопичується на поверхні льодовиків, а з приходом весни сублімується — переходить з твердого стану в газоподібний, минаючи рідку стадію. Наша планета, звісно, не обділена дивами природи, але такого на ній точно не знайти.
Місце посадки Viking 1
Далеко не всі туристи очікують від подорожі споглядання мальовничих пейзажів. Деяким більше до душі рукотворні пам'ятки. На Марсі, звичайно, немає величних архітектурних споруд, проте є дослідницькі апарати. СРСР і США почали відправляти їх на поверхню Червоної планети ще в 70-х. У цій гонитві Радянський Союз виграв, проте перемога виявилася умовною. Посадковий апарат «Марс-3» вдало сів на поверхню в 1971-му, але працював лічені секунди.
NASA наздогнало СРСР тільки через 5 років, але її Viking 1 і сів м'яко, і працював довго. Він став першим апаратом, який провів тривалі дослідження на Марсі. Це досягнення достатньо значне, щоби зробити місце посадки Viking 1 — рівнину Хриса — туристичним об'єктом.
Більш того, цілком можливо, що «Вікінг» дочекається прибуття людей. Після загибелі марсоходу Opportunity в 2019-му декого зацікавило питання: а що буде з машиною далі? Джефф Мерш, планетолог з Університету Теннессі відповів: якщо людина прибуде на Марс протягом одного — двох століть, то апарат «виглядатиме приблизно так само, яким ми його залишили». Хіба що без деяких пластикових деталей та ще й присипаний пилом.
У 2006-му NASA впевнилось: Viking 1 нікуди не зник. За допомогою орбітального зонда Mars Reconnaissance Orbiter агентство сфотографувало і сам апарат, і навіть його парашут. Тож, схоже, людина вже розжилася першим пам'ятником на Марсі. Тепер потрібно вирішити складніше завдання — дістатися до галактичного сусіда у не надто далекому майбутньому.
