Війни і територіальні конфлікти, на жаль, не рідкість для світу. І деякі з них так і не отримали остаточного розв'язання, а перейшли у стадію «замороження».
Це означає, що збройна фаза там завершилась, проте мирні угоди так і не підписали. Жодна зі сторін не оголосила себе переможцем і не визнала поразки, а також не погодилась з тим, що війна офіційно закінчилась.
Щодо війни росії в Україні також періодично лунають заяви про можливість замороження конфлікту. А 7 грудня 2024 року це питання обговорювали Володимир Зеленський, Дональд Трамп і Еммануель Макрон під час зустрічі у Парижі.
Chas News згадує війни, які перейшли у стадію замороженого конфлікту.
Заморожені конфлікти на пострадянському просторі
До і після розпаду СРСР нерідко виникали труднощі з розмежуванням кордонів. Велику роль у розпалюванні цих конфліктів відіграла росія з її імперськими апетитами.
Кремль не втрачав можливості підтримати сепаратистські рухи, говорячи про «утиски російськомовного населення» та нагадуючи про право націй на самовизначення. Метою москви у цих конфліктах було розширення її сфери впливу.
Саме за таким сценарієм розгорталися конфлікти у Придністров’ї, Південній Осетії й Абхазії, а згодом — у Криму та на Донбасі.
Грузино-абхазький конфлікт
Конфлікт навколо Абхазії розпочався у 1989 році. Уряд Грузії кілька разів пропонував Абхазії значну автономію. Однак і абхазький уряд і опозиція в Абхазії відмовляються від будь-яких форм співіснуівання у складі Грузії.
Війна між грузинським урядом та абхазькими сепаратистами почалася у серпні 1992 року. Вона тривала більше року. У вересні 1993 року абхази захопили Сухумі і змусили грузинські війська залишити Абхазію. Разом з ними регіон залишили і більшість етнічних грузинів.
Абхази вважають свою незалежність результатом визвольної війни від Грузії, а грузини вважають, що історично Абхазія завжди входила до складу Грузії.
У травні 1994 року за посередництва росії уклали угоду про припинення вогню, проте перемир'я все одно час від часу порушувалося.
Конфлікт продовжився у серпні 2008 року, коли під час російсько-грузинської війни рф захопила всю територію Абхазії та визнала її незалежність. Грузія оголосила регіон окупованим росіює. Та своєю чергою офіційно визнала Південну Осетію незалежною державою. Більшість країн світу вважають Абхазію частиною Грузії.
Тривалість: 1989—1994, серпень 2008.
Грузино-південноосетинський конфлікт
Ще один регіон Грузії, у відокремленні якого відіграла роль росія, це Південна Осетія. Перші заворушення почалися там 1989 року після того, як Південноосетинська обласна рада ухвалила рішення про перетворення Автономної області на Автономну республіку у складі Грузії.
Коли учасників мирного маршу на захист грузинського населення агресивно зупинили на підході до Цхінвалі, влада Грузії ввела до міста підрозділи МВС. Натомість осетини створили власні озброєні структури. Зрештою почалися бойові дії, у яких також брали участь так звані російські добровольці.
Фактичне заморожування конфлікту між Грузією і Південною Осетією відбулося після підписання 14 червня 1992 року Дагомиських угод. У зону конфлікту ввели миротворчі сили, що складалися з росіян, грузинів та осетинів. На певний час це заспокоїло ситуацію.
Як і в Абхазії конфлікт продовжився у серпні 2008 року, коли рф захопила всю територію Південної Осетії та визнала її незалежність. Грузія оголосила регіон окупованим рф. Більшість країн світу вважають Південну Осетію частиною Грузії і не визнають її незалежності.
Тривалість: 1989—1992, серпень 2008.
.svg.jpg "Рожевим позначені окуповані росією території. Ліворуч — Абхазія, праворуч — Південна Осетія")
Придністровський конфлікт
Ще один конфлікт після розвалу СРСР спалахнув у Молдові. 25 серпня 1991 року так звана Придністровська Молдавська Республіка (ПМР) проголосила незалежність, яку Молдова звісно не визнала.
Керманичі ПМР були зацікавлені у продовженні співпраці з росією, тоді як Кишинів бачив майбутнє в розвитку відносин із Румунією і Євросозом.
У 1992 році це призвело до збройного протистояння. Тоді на користь ПМР зіграла наявність на її території добре оснащеної 14-ї російської армії.
21 липня 1992 року Молдова та росія підписали Угоду про принципи врегулювання конфлікту в Придністров'ї.
Офіційно росія не визнає Придністровську Молдавську Республіку, однак неофіційно надає їй військову, економічну, політичну і дипломатичну підтримку.
У 2006 році у ПМР провели «референдум», за результатами якого нібито 98% виборців проголосували за незалежність і майбутнє обʼєднання з росією. На міжнародному рівні результати референдуму не визнали.
15 березня 2022 року Парламентська асамблея Ради Європи визнала Придністров'я територією Молдови. Станом на зараз конфлікт заморожено.
Тривалість: 1990—1992.
Заморожені військові конфлікти у світі
Окрім пострадянських заморожених конфліктів у світі є країни, де суперечки між народами не вирішуються десятками років.
Кіпрський конфлікт
На острові Кіпр заморожений конфлікт існує уже кілька десятків років. Його причиною стали етнічні розбіжності між греко-кіпріотами та турко-кіпріотами. Протилежними були і політичні цілі громад: перша прагнула об'єднатися з Грецією, друга — розділити острів між грецькою та турецькою громадами.
Напруга на острові зростала поступово і протягом багатьох років, аж поки у 1963 році не почалися численні етнічні чистки з обох сторін. Для врегулювання ситуації ООН у 1964 році розмістила на острові миротворчий контингент, який перебував там десять років.
У 1974 році військова хунта, яка на той час була при владі у Греції, вчинила на Кіпрі переворот. У відповідь на це Туреччина ввела на острів свої війська.
У 1975 році Кіпр остаточно поділили на південну та північну частини — відповідно, грецьку й турецьку.
У 1983 році північна турецька громада проголосила себе Турецькою Республікою Північного Кіпру. Рада безпеки ООН засудила цей акт і визнала юридично недійсним. Досі самопроголошену державу визнала тільки Туреччина.
Тривалість: 1974—1983.
Арабо-ізраїльський конфлікт
Арабо-ізраїльський конфлікт має столітню історію. Все почалося з кінця XIX століття, коли був створений політичний сіоністський рух, який розпочав боротьбу євреїв за власну державу.
У другій чверті XX століття ситуація загострилась. У 1948 році сусідні арабські країни оголосили війну новоствореній єврейській державі.
Це поклало початок протистоянню між низкою арабських країн, а також арабськими воєнізованими радикальними угрупуваннями, що підтримуються арабами на палестинських територій, з одного боку, та сіоністським рухом, тобто державою Ізраїль, з іншого.
Таким чином конфлікт вийшов за межі Палестини і переріс у конфлікт між Ізраїлем та усіма арабськими державами.
Згодом з підписанням мирної угоди з Єгиптом (у 1979 році) і з Йорданією (у 1994 році) число ворожих Ізраїлю держав скоротилося, і суперечка фактично трансформувалася у ізраїльсько-палестинський конфлікт.
Тривалість: кінець XIX століття — теперішній час.
Ізраїльсько-палестинський конфлікт
Війна між Ізраєлем та Палестиною триває з середини минулого століття. Історично головна проблема полягає в тому, що Палестину вважають своєю батьківщиною обидва народи — і євреї, і араби.
29 листопада 1947 року Генасамблея ООН ухвалила резолюцію про створення на території Палестини арабської та єврейської держав.
Перша із низки масштабних арабо-ізраїльських воєн розпочалася 1948 року. Ізраїль зміг відстояти незалежність та збільшив територію, заплановану під створення єврейської держави, а палестинські території, запропоновані для арабської держави, поділили між собою її сусіди. Єрусалим розділили між Трансйорданією та Ізраїлем. Сектор Газа перейшов під контроль Єгипта, а весь Західний берег річки Йордан — Трансйорданії (нині — Йорданія)
З 1987 року на території сектору Газа сформувалася бойова група під назвою «ХАМАС». Тобто Сектор Гази зараз фактично контролюється бойовиками, а не Палестинською національною адміністрацією. Також у збройній агресії беруть участь бойовики Ісламського Джихаду.
Впродовж 75 років між Ізраїлем та Палестиною було чимало бойових сутичок. В останні роки саме цей довготривалий конфлікт є джерелом політичної напруги та відкритих збройних зіткнень в регіоні. У жовтні 2023 року конфлікт розгорівся з новою силою.
Тривалість: 1947 рік — теперішній час.
Конфлікт між КНДР та Південною Кореєю
Корейська війна тривала у 1950-1953 роках. Цей конфлікт розглядається як опосередкована війна між США і ООН з південного боку та Народно-визвольною армією Китаю і військово-повітряними силами СРСР з північного.
Мирний договір країни так і не підписали, тож зараз конфлікт між КНДР та Південною Кореєю заморожений.
Саме «корейський сценарій», як стверджують ЗМІ, на Заході розглядають як можливий для замороження війни рф проти України. Хоча, ураховуючи постійні погрози з боку КНДР, навряд можна сказати, що ситуація на Корейському півострові стабільна.
Тривалість: 1950—1953.
.jpg "Північна та Південна Кореї на карті")
Конфлікт — між Сербією та Косово
Розвал Югославії супроводжувався низкою війн між країнами, які входили до її складу.
Серія конфліктів на Балканах тривала понад десять років і призвела до створення шести незалежних визнаних світом держав та однієї частково визнаної.
Конфлікт між Сербією та Косово досі створює проблеми у регіоні. Він особливий тим, що суверенітет Косова визнають понад 100 держав-членів ООН, до того ж ця країна є потенційним кандидатом на вступ у ЄС.
Війна між тодішньою Югославією та Косово розпочалася у 1998 році. Численні військові злочини з боку югославських військових, репресії проти албанського населення та небажання Белграда йти на поступки зрештою призвели до того, що 24 березня 1999 року розпочалися бомбардування Югославії силами НАТО. Косово перейшло під контроль ООН.
У лютому 2008 року косовські албанці односторонньо проголосили незалежність Косова. Самопроголошену державу визнали далеко не всі держави світу, зокрема не визнала Україна.
Конфлікт зараз є замороженим, між Косово та Сербією періодично виникають озброєні протистояння. Одні із останніх виникли у регіоні у 2022 та 2023 році. Загострення між країнами сталося через рішення Косово штрафувати сербів, що проживають у країні, за використання сербських автомобільних номерів.
Тривалість: 1998—2008.
