Аукціонний дім Christie's — один з найвпливовіших у світі. Він має торгові зали в 10 містах на різних континентах та щороку проводить у середньому 350 торгів у 80 категоріях. А починалося все з невеликого офісу на вулиці Пел-Мел у Лондоні, де 6 грудня 1766 року Джеймс Крісті організував перші торги.
Колишній моряк, завдячуючи ораторським здібностям та дружбі з відомими художниками, швидко став одним з найвпливовіших продавців культурних цінностей. Справу Крісті продовжили його сини й онуки. В 1973 році аукціонний дім став публічною компанією, а в 1998 році її придбав французький мільярдер та колекціонер Франсуа Піно.
Зараз Christie's разом зі своїм головним конкурентом Sotheby's контролюють 90% світового ринку аукціонних продажів антикваріату і витворів мистецтва. Для прикладу лише кілька цифр: минулого року попри викликаний пандемією спад попиту створена Джеймсом Крісті компанія продала предметів на $4,4 млрд, а за перше півріччя 2021 — на $3,5 млрд.
За часи існування Christie's виставляв дуже багато цікавих лотів. Тож Chas News розповідає про три з них, які не лише зіграли знакову роль в розвитку аукціонної справи, але й мають карколомну історію.
Christie's щороку продає дорогоцінності на сотні мільйонів доларів. Започаткували цю традицію ще 19 лютого 1795 року. Тоді Джеймс Крісті представив публіці «колекцію коштовностей найвищої якості, краси та досконалості, які належали графині мадам де Баррі». Аукціоніст вихваляв діаманти і перлини, однак не згадував про трагічну роль, яку вони зіграли у житті колишньої власниці.
Жанна дю Баррі в 1768-1774 роках була офіційною коханкою французького короля Людовіка ХV. У політику, на відміну від своїх попередниць, вона не втручалась, проте залюбки приймала коштовні подарунки — приблизно по одній прикрасі на тиждень.
Після смерті покровителя графиня продовжувала вести розкішне життя, аж поки в січні 1791 року злодії не викрали більшу частину її ювелірної колекції. Дю Баррі була в розпачі, однак вже за місяць отримала радісну звістку, що злодіїв затримали в Лондоні. Вона помчала до Англії, але забрати прикраси одразу не змогла — потрібно було дочекатися рішення суду, який розтягнувся на два роки. Коли 22 лютого 1793 року суддя нарешті повернув діаманти, ситуація на батьківщині дю Баррі докорінно змінилася.
У Франції вирувала революція, яка завершилася поваленням монархії та стратою короля. Нова влада вирішила конфіскувати майно усіх емігрантів, тож, отримавши цю звістку, дю Баррі передала свої діаманти лондонським банкірам, а сама помчала додому. Це виявилось фатальною помилкою. У Франції графиню звинуватили в фінансуванні ворогів революції, приводом до чого стали її зустрічі зі старими знайомими під час поїздок на судові засідання до Лондона. Дю Баррі заарештували та в грудні 1794 року стратили на гільйотині.
В результаті коштовна ювелірна колекція втратила власницю. Британський уряд вирішив конфіскувати прикраси та продати їх, щоб покрити борги дю Баррі перед кредиторами. Виконати цю місію доручили Джеймсу Крісті. На аукціон виставили 65 лотів, які включали 1000 перлин, 150 діамантів вагою від 1 до 12 каратів та ще 1200 каменів менших розмірів. Найбільший діамант продали за 910 фунтів ($135 тис. за сучасним курсом), а загалом за усю колекцію виручили майже 9 тис. фунтів ($1,1 млн) — набагато менше за її оціночну вартість.
6 травня 1876 року на аукціон Christie's виставили портрет Джорджіани, герцогині Девонширської, написаний художником Томасом Гейнсборо. Внаслідок запеклих торгів картину придбав лондонський арт-дилер Вільям Агню за $51 540. На той час це була рекордна сума, будь-коли сплачена на аукціоні.
За два дні Агню виставив портрет у своїй галереї, де ним могли помилуватися усі охочі. Однак вже за два тижні картина раптово зникла. Розслідування поліції не дало жодних результатів і лише за 25 років стало відомо, що її викрав Адам Ворт — найвідоміший крадій ХІХ століття. Спочатку він планував продати портрет, щоб за виручені гроші внести заставу за свого брата. А коли того звільнили з в'язниці через брак доказів, вирішив залишити витвір мистецтва собі на пам'ять.
Лише в 1901 році Ворт за посередництвом американського детективного агентства Пінкертона погодився повернути портрет сину законного власника за $25 тис. Проте на цьому подорожі «герцогині Девонширської» не зупинилися.
Ще в 1876 році її планував придбати банкір Джуліус Морган. Тож коли картина знайшлась, мрію батька вирішив здійснити його син Джон Морган, найвідоміший фінансист США на межі ХІХ-ХХ століть. В 1901 році за портрет він заплатив $150 тис. — суму, яку одразу не захотів розголошувати, заявляючи, що «якщо відкриється правда, мене вважатимуть кандидатом у будинок для божевільних».
За кілька тижнів після цієї угоди Ворт помер в Лондоні, а родина Морганів володіла картиною до 1994 року, коли виставила її на продаж — цього разу на аукціон Sotheby's. Там за $409 тис. портрет своєї прапра...бабусі купив 11-й герцог Девонширський, після чого картину повернули до родового маєтку.
15 листопада 2017 року надовго увійшло в історію світових аукціонів. Після 19-хвилинних напружених торгів картину «Спаситель світу» (Salvator Mundi) Леонардо да Вінчі продали за неймовірні $450,3 млн — майже втричі дорожче «Алжирських жінок» Пабло Пікассо, яким належав попередній рекорд з $179,4 млн.
Переможець вирішив зберегти анонімність, проте журналісти встановили, що ним був саудівський принц Бадер бін Абдулла, який, в свою чергу, діяв в інтересах спадкоємця саудівського престолу Мохаммеда бін Салмана. Проте пошуки реального покупця виявилися не найбільшою таємницею цієї роботи. Все через сумніви, що її насправді намалював да Вінчі.
За оголошеною на аукціоні версією, легендарний художник створив картину близько 1500 року на замовлення французького короля Людовіка ХІІ. Протягом наступних століть вона багато разів змінювала власників та періодично зникала з поля зору.
Востаннє її випадково відшукали два арт-дилери на розпродажі в одному з маєтків Нового Орлеану. Під час реставрації в майстрів виникли підозри, що це не копія, а справжня робота да Вінчі. Кілька експертиз підтвердили це припущення і в 2011 році картину представили в Національній галереї в Лондоні як оригінал, створений рукою Леонардо. Після цього ціна Salvator Mundi злетіла в рази. В 2013 році її продали за $80 млн, в 2014-му — за $127 і врешті в 2017-му — за рекордні $450 млн.
Проте ще під час аукціону в багатьох експертів виникали сумніви щодо її справжнього авторства. І з кожним роком вони тільки зростали. В 2021 році вийшли одразу два документальних фільми на цю тему. А в листопаді Національний музей Прадо (Мадрид) у каталозі до своєї виставки «Леонардо та копії Мони Лізи» зарахував продану за $450 млн картину не до числа оригіналів, а до списку «робіт, зроблених у майстерні або авторизованих і створених під контролем да Вінчі». На думку Ани Гонсалес Мозо, куратора виставки, це копія, намальована учнем майстра. При цьому ближчою до оригінала вона вважає іншу копію, яку продали на Sotheby's за $332 тис.
