14 вересня компанія Apple представить чергову порцію новинок, найочікуваніша з яких — iPhone 13. З цього приводу Сhas News згадує історію першого телефону й те, як завдяки йому постала справжня телефонна імперія, що існує і досі — у вигляді транснаціональної корпорації AT&T.
Дзвінок містеру Вотсону
10 березня 1876 року Александер Белл під час експериментів у майстерні пролив трохи рідини і вигукнув: «Містере Вотсон, йдіть сюди! Ви мені потрібні». І за дві секунди його помічник Томас Вотсон прийшов. Саме ці слова, занотовані у щоденнику Белла, увійшли в історію як перша телефонна розмова.
Однак зробити винахід — це лише пів справи, треба ще знайти інвесторів. І з цим Беллу пощастило. Взагалі-то він працював логопедом та мав у Бостоні школу для нечуючих. Серед її учнів були діти відомих бостонських фінансистів Гардінера Хаббарда та Томаса Сандерса. Вони й стали головними спонсорами наукових експериментів Белла. А донька Хаббарда — дружиною винахідника.
Майбутній тесть домовився про участь Белла у великій промисловій виставці у Філадельфії. Там на тоді ще недолугий телефон спочатку не звертали уваги, однак потім винахідника помітив бразильський імператор Педро ІІ, який відвідував його уроки в Бостоні. На демонстрацію апарату монарх відреагував словами «О Боже, він говорить!», чим привернув увагу інших поважних гостей. У результаті Белл отримав золоту медаль виставки та поїхав додому вже у статусі зірки.
Телефонний стартап
Протягом року він вдосконалив свій апарат і в 1877-му разом з Сандерсом і Хаббардом заснував Bell Telephone Company. Кожен з них отримав по 1497 акцій, ще 500 надали Вотсону. Щоправда, Белл бізнесом не цікавився, майже усі акції — за винятком десяти — передав як весільний подарунок нареченій, а та — по довіреності батьку. Тож головою компанії став саме Хаббард.
Запропонована тестем Белла бізнес-модель передбачала два ключові моменти. По-перше, компанія не продавала телефони, а здавала їх в оренду. Таким чином вона прив'язувала клієнтів до фірми та боролася з конкурентами. Спочатку по телефону могли говорити лише два абоненти, зв'язані одним проводом. Однак невдовзі винайшли комутатор, який дозволяв поєднувати кілька телефонних ліній. Лізинг у свою чергу дозволяв відстежувати власників законних телефонів — абонентів, які купили апарати на стороні, просто не підключали до мережі. По-друге, Хаббард залучив до пошуку клієнтів незалежних агентів, які отримували відсоток від орендних платежів за телефони.
Bell Telephone Company успішно розвивалася і за рік здала в оренду 3 тис. телефонів. Однак лізингова модель не приносила швидких прибутків, а випуск нових телефонів потребував багато грошей одразу. До того ж у компанії швидко з'явилися конкуренти — зараз на ринку можна знайти сотні клонів iPhone, а перші телефони копіювати було ще легше. Крім невеличких фірм, які ігнорували патент Белла, у компанії з'явився і великий конкурент — Western Union, тогочасний лідер на телеграфному ринку США.
Свого часу Хаббард пропонував Western Union купити за $100 тис. усі права на телефон, однак отримав відмову. За два роки там зрозуміли, що профукали чудову можливість і вирішили самостійно вийти на новий ринок. А щоб все було законно, домовилися з Ілайшою Греєм та Томасом Едісоном, які розробили вдосконалену модель апарату. В Western Union заявили, що мають оригінальний телефон і тому з патентом Белла рахуватися не будуть.
Для розширення мережі та боротьби з конкурентами Bell Telephone Company потребувала все більше коштів. Самостійно заробляти їх вона не встигала, а потенційні інвестори не поспішали долучатися до бізнесу та й ставили умову замінити Хаббарда найманим менеджером. Той спочатку пручався, однак в 1878 році все ж таки погодився і привів собі на заміну Теодора Вейла, який до цього очолював державну залізничну пошту.
Шлях до монополії
Вейл одразу розгорнув бурхливу діяльність. Колишні незалежні агенти стали акціонерами і тепер замість відсотка з орендних платежів отримували дивіденди. А в 1879 році компанію реорганізували в National Bell Telephone Company з капіталом у $850 тис., при цьому $430 тис. склали нові інвестиції. Одночасно Вейл розпочав війну з конкурентами. 1878 року він подав позов про порушення патентних прав проти Western Union, і вже за кілька місяців, розуміючи неминучість програшу у суді, її керівництво запропонувало мирову угоду. Western Union виходила з телефонного бізнесу, продала Bell Company 56 тис. апаратів у 55 містах та контрольний пакет акцій Western Electric — на той час найбільшого виробника електротехніки у США.
Після укладання мирової угоди в листопаді 1879 року акції Bell Company порівняно з березнем виросли на 2000% — з $50 до $1000. А вже наступного року після чергової реорганізації утворилася American Bell Telephone Company з капіталізацією в $7,35 млн. Так усього за чотири роки невеличкий стартап перетворився на величезну компанію, а її батьки-засновники стали мільйонерами, хоч і втратили вплив на прийняття рішень.
Протягом наступних років компанія подала ще 600 позовів проти конкурентів і усі виграла. Це дозволило Bell Company закріпити монопольне становище на ринку і стрімко розвиватися. Вона навіть почала експансію за океан. Своє відділення компанія відкрила і в Російській імперії. Щоправда, у Києві їй проводити телефони заборонили, а от в Одесі перші телефонні дзвінки обслуговували саме американці. Однак потім Bell Company вирішила покинути Європу та зосередитися на внутрішньому ринку, в першу чергу на проведенні міжміських телефонних ліній, для чого в 1895 році створили дочірню компанію American Telephone and Telegraph Company, скорочено AT&T.
Друге пришестя Вейла
У 1887 році Вейл розсварився з акціонерами та покинув компанію. Але тільки щоб повернутися назад через 20 років. Щоправда, тоді вона вже називалася AT&T. У 1899 році, щоби обійти обмеження на максимальну капіталізацію штату Массачусетс, де була зареєстрована Bell Company, її контрольний пакет акцій викупила AT&T з центральним офісом у Нью-Йорку, де діяло більш лояльне законодавство. Після цього її статутний капітал склав $100 млн.
В 1906 році контрольний пакет акцій AT&T придбала група фінансистів на чолі з Джоном Морганом. Банкір мав своєрідне хобі — формувати галузеві монополії. Це завдання він і поставив Вейлу, якого запросив в 1907 році знову очолити компанію. Тоді вона конкурувала з майже 6 тис. незалежних компаній, які виникли після закінчення дії в 1894 році патенту Белла на телефон. При цьому AT&T належало 3,1 млн телефонів, а її конкурентам — 2,9 млн.
Вейл відмовився від війни з незалежними компаніями, натомість запропонував співпрацю. Їм дозволили купувати обладнання виробництва Western Electric та за окрему плату підключатися до міжміських ліній AT&T. Завоювавши лояльність конкурентів, Вейл почав їх один за одним скуповувати. А в 1909 році AT&T взагалі купила контрольний пакет акцій Western Union, з якою колись боролась за виживання. Але в 1913 році під тиском уряду її довелося продати. Крім того Вейл заснував окремий підрозділ, який зосередився виключно на розробці нових технологій телефонного зв'язку. Згодом його виділять в окрему компанію Bell Labs, звідки вийдуть кілька нобелівських лауреатів. Також вона подарує людству багато винаходів у різних сферах.
Вейл помер 16 квітня 1920 року, невдовзі після виходу на пенсію. Віддаючи йому шану, компанія в день похорон на одну хвилину відключила усі свої 12 млн телефонів. Аналогічну акцію провели і в 1922 році, коли помер Александер Белл.
Белл та Вейл залишили наступникам справжню телефонну імперію — Bell System, або, як її ще називали, Mother Bell — групу компаній на чолі з AT&T, що домінувала на ринку телекомунікацій в США протягом 60 років. Уряд кілька разів пробував примусово зруйнувати її монополію, проте керівництву кожного разу вдавалося домовитися. Лише в 1984 році AT&T розділили на вісім незалежних компаній. Проте за наступні 20 років п'ять з них об'єдналися в сучасну AT&T Inc. — найбільшу в світі телекомунікаційну корпорацію. А її головний конкурент — Verizon Communications — сформувався на базі ще двох уламків Bell System.
