4 лютого 1857 року у Бонні зібралася вся еліта тогочасної німецької науки. Цього дня мало відбутися чергове засідання Нижньорейнського товариства дослідників природи та лікарів. Організатори пообіцяли показати дивовижну знахідку — череп стародавньої людини, знайдений роком раніше в німецькій печері Неандерталь, що чудово зберігся.
Так почалася нова історія неандертальця — одного з найзагадковіших видів в історії роду Homo, стародавніх людей, які мали мозок навіть більше, ніж у нас. Вони володіли мовою, вміли підтримувати вогонь, виготовляли кам'яні інструменти та будували хатини.
А деякі любителі містики навіть стверджують, що неандертальці всі як один мали схильність до магії і спілкувалися методом телепатії. І насправді наші магічні здібності... ну, ви зрозуміли звідки… Втім, оскільки це твердження неможливо ні спростувати, ні довести, з телепатією залишимо розбиратися шанувальників ідеї пласкої землі та лікування від вірусів глистогінними засобами.
А ось про решту поговоримо докладніше. І особливо про роль неандертальців у становленні сучасної людини.
Спершу палеонтологи вважали їх нашими прямими предками. Потім — тупиковою гілкою еволюції. Але за останні десятиліття, коли розвиток молекулярної біології дозволив швидко аналізувати геном як сучасної людини, так і фрагменти ДНК, що залишилися в кістках, палеогенетики дійшли висновку, що у сучасних людей немає єдиного предка (умовних Адама і Єви). Еволюційні шляхи різних видів стародавніх людей періодично сходилися і розходилися. І хоча більшу частину генів ми отримали у спадок від кроманьйонців, що зародилися в Африці, гени неандертальців наявні практично в кожному з нас.
Галопом по еволюції людини
Ранні етапи еволюції людини ми пропустимо. Ті, де нам доведеться пірнати в глибини палеозойського океану в гонитві за кистеперими рибами, разом з ними вибиратися на суходіл, вчитися пересуватися на чотирьох лапах і замість зябер дихати легенями, обростати лускою, а потім змінювати її на шерсть, підтримувати постійну температуру тіла і народжувати живих дитинчат замість того, щоб відкладати яйця.
Почнемо ми з ардипітеків — спільних предків людей та шимпанзе. Саме від них пішли спочатку автралопітеки, потім «людина вміла» — перша з наших предків, яка використовувала знаряддя праці, потім «людина прямоходяча» (у чому була її суперсила — зрозуміло за назвою), а потім Гейдельберзька людина. Зважаючи на все, представники цього виду і стали першими людьми, яким вдалося залишити Африку — колиску людства і розселитися на широких територіях від Великобританії до Південно-Східної Азії.
Близько 700 тис. років тому шляхи прабатьків людства розійшлися. Від Гейдельберзьких людей, які переселилися до Європи, пішли неандертальці — білошкірі та рудоволосі, широкоплечі люди невисокого зросту (1,5 – 1,6 метра) з дуже широким носом та спадистим лобом (жили 150 тис. – 30 тис. років тому). Їхні побратими, що залишилися в Африці, дали початок темношкірим, високим, із стрункою поставою бігунам — кроманьйонцям (жили 40 тис. – 10 тис. років тому). А азійська гілка Гейдельберзьких людей дала початок так званим Денисівським людям (названі за назвою печери на Алтаї, де вперше знайшли їхні залишки) — карооким, смаглявим і темноволосим (жили 80 тис. – 40 тис. років тому).
Донедавна вважалося, що три гілки людей нічого не об'єднує. Антропологи були впевнені, що неандертальці та Денисівські люди вимерли, а ми пішли виключно від африканських кроманьйонців. Однак дослідження ДНК викопних решток показало, що це не так. Сучасна людина утворилася шляхом періодичних «вливань» кроманьйонцям генів неандертальців та Денисівських людей.
Коли у 2009 році вчені відновили геном перших неандертальців Європи, вони виявили, що ДНК більшості сучасних людей містить близько 3% неандертальських генів. Найбільше їх в азіатів, 1-2% у європейців, і майже нуль в африканців, предки яких завжди жили в Африці та неандертальців практично не зустрічали
Очевидний мезальянс
Поглянувши на реконструкцію зовнішнього вигляду неандертальця і кроманьйонця, мимоволі запитуєш себе: як настільки різні істоти взагалі могли займатися сексом, а тим більше давати потомство?
Втім, варто пам'ятати, що реконструкція зовнішності стародавніх людей досить схематична. Аналіз генів дає більш повне уявлення про наших предків, ніж картинки. А дані палеогенетики говорять про те, що в часи, коли неандертальці та кроманьйонці існували одночасно, між різними підвидами кроманьйонців іноді було навіть більше відмінностей, ніж між кроманьйонцями та неандертальцями. Для нас це звучить фантастично, але в ті часи велетні цілком могли співіснувати з пігмеями, і при цьому жити на невеликій (за нашими мірками) один від одного відстані.
Одним словом, зважаючи на все, в доісторичні часи сексуальні зв'язки між різними видами стародавніх людей були цілком звичним явищем.
Перші міжплемінні сім'ї, якщо вірити аналізу ДНК неандертальців, з'явилися майже відразу після виходу наших предків з Африки — 50 тис. років тому. Групи кроманьйонців почали ширитися світом, змішуючись з іншими древніми людьми.
Вдруге з неандертальцями змішалися спільні предки європейців й азіатів, тоді як меланезійці (група народів, що населяють острови Меланезії в Тихому океані) вже пішли до себе і більше з неандертальцями не спали (хоча й злягалися з Денисівськими людьми, що теж відбилося у генах).
І, нарешті, втретє неандертальці схрестилися з предками азіатів, від яких протоєвропейці на той час уже відокремилися. Сталося це наприкінці «неандертальської ери» — близько 40 тис. – 30 тис. років тому. Тому в азіатів неандертальських генів більше, ніж у жителів Європи.
Що в нас від них залишилося?
Змішана популяція завжди розвивається ефективніше, ніж однорідна. Наприклад, за однією з гіпотез, завдяки неандертальським генам предки європейців, що мігрували зі спекотної Африки, змогли пристосуватися до життя в холодному кліматі.
Можливо, саме неандертальці дали нашим предкам — європеоїдам — світлу шкіру, що полегшує синтез вітаміну D. Від них ми успадкували підвищений рівень статевих гормонів — з одного боку, це зробило наших предків фізично витривалішими, але водночас «нагородило» їх такими проблемами, як ожиріння та облисіння у зрілому віці.
Також частина європейців успадкувала від неандертальських предків гени, які відповідають за інтенсивне утворення цитокінів — білків, що активують імунітет у разі потрапляння в організм інфекції. З одного боку, це дозволило нашим предкам ефективніше боротися з частими в холодному кліматі застудами, але водночас і сприяло появі таких захворювань, як хвороба Крона, червоний системний вовчак (від якого всіх лікував доктор Хаус), та негативного гіперзапалення: того самого цитокінового шторму, який через 50 тис. років спричинив хвилю смертей від COVID-19.
Підвищений ризик розвитку діабету другого типу може бути пов'язаний з наявністю в геномі одного з генів неандертальців.
А кожна третя жінка в Європі успадкувала від неандертальців рецептор прогестерону — варіант гену, пов'язаний із підвищеною фертильністю, меншою кількістю кровотеч на ранніх термінах вагітності та меншою кількістю викиднів. Можливо, саме це дозволило нашим предкам швидко розповсюдитися Європою та витіснити інші види людей.
Нарешті, деякі гени, що дісталися у спадок від неандертальців, якось налаштовують наші ментальні процеси. Так, одне з нещодавніх досліджень показує, що один із таких генів зумовлює пристрасть до куріння.
Нарешті, є гіпотеза, що саме неандертальці «нагородили» наших предків так званим вірусом папіломи людини 16-го типу — тим самим, що викликає рак шийки матки. А наші пращури «віддячили» їм за це туберкульозом та сифілісом.
Більше того, генетики постійно відкривають нові гени, які могли дістатися нам від неандертальських предків. Отже, через кілька років ми зможемо дізнатися багато нового про еволюцію нашого виду.
Любити чи ненавидіти?
Хоча перші покоління дітей неандертальця і кроманьйонця мали співвідношення генів близько 50/50, подальша еволюція виявилася більш прихильною до наших предків — найпізніші рештки неандертальців мають вік близько 30 тис. років, а їхні гени поступово «вимилися» з нашої популяції. Як уже згадувалося, сьогодні геном людини містить до 3% неандертальських генів, що відносно мало. Люди в процесі еволюції закріплювали найвдаліші генні рішення своїх предків, а «непотрібні» гени просто губилися чи змінювалися.
Жорстоке, але справедливе правило еволюції. Якщо ген приносить користь — він передається нащадку. Якщо від гену більше шкоди, ніж користі, то потомство його носія виходить слабшим і з часом поступається місцем носіям більш вдалих комбінацій генів.
Саме тому гени неандертальців практично відсутні в статевих хромосомах людини, в яких міститься найважливіша інформація.
Одним словом, гадати, «хороші» чи «погані» гени ми успадкували від неандертальців, не варто. Кожен з цих генів залучений до мережі процесів в організмі, тому категоріями «хороший» чи «поганий» стосовно гена вчені просто не оперують.
Як би там не було, ми вийшли такими, якими ми є, саме завдяки взаємопроникненню популяцій кроманьйонців, неандертальців та Денисівських людей у доісторичні часи. Як би ми виглядали, якби обміну генами не відбулося, ніхто не скаже, та й не треба — це питання з тієї ж серії, що й «як би ми виглядали, якби народилися в Китаї?»
