Атомні бомби у військових цілях застосовувалися лише двічі, коли в серпні 1945 року американці скинули їх на японські міста Хіросіму та Нагасакі. За рахунком це були другий та третій ядерні вибухи, а усього їх налічується більше двох тисяч. Два з них навіть відбулися на території України.
Chas News розповідає про найбільш значущі ядерні вибухи у різних частинах світу.
Перший ядерний вибух в історії — операція «Трініті» (16 липня 1945 року)
Наприкінці 1930-х років одразу в кількох країнах Заходу виникла ідея створення ядерної зброї. Першими до її практичної реалізації приступила нацистська Німеччина в 1939 році, але, на щастя, так і не змогла довести до кінця.
Американська ядерна програма, відома як «Мангеттенський проєкт», стартувала в 1942 році і вже за три роки призвела до появи «Штучки» (англ. The Gadget) — першої у світі атомної бомби.
16 липня 1945 року її випробували на ділі. О 5:29 у пустелі Хорнада дель Муерто на полігоні Аламогордо пролунав перший у світі ядерний вибух. За своєю потужністю він дорівнював одномоментному вибуху 21 кілотонни (тобто тисячі тонн) тротилу.
Це випробовування увійшло в історію під своєю кодовою назвою операція «Трініті» (англ. Trinity) та ознаменувала початок ядерної епохи.
«Ми знали, що світ не буде таким, як раніше. Хтось сміявся, хтось плакав. Більшість людей мовчали. Я згадав рядок з індуїстського писання Бгаґавад-ґіта: Вішну намагається переконати принца виконати свій обов'язок і, щоби справити на нього враження, приймає свою багаторуку форму і каже: «Тепер я став Смертю, руйнівником світів». Я гадаю, що ми усі так чи інакше думали про це», — згадував багато років по тому науковий керівник «Мангеттенського проєкту» Роберт Оппенгеймер, який особисто споглядав перший ядерний вибух.
Найтрагічніші ядерені вибухи — атомне бомбардування Хіросіми та Нагасакі (6 та 9 серпня 1945 року)
Атомна бомба мала призвести до корінного перелому у Другій світовій війні. Однак на момент завершення її розробки війна у Європі вже завершилася. В Азії бойові дії ще тривали, хоча повна поразка Японії ставала все більш очевидною. Питання було лише у часі, коли вона настане.
Щоб пришвидшити цей момент, а також продемонструвати усьому світу приголомшливі можливості смертоносного винаходу, у США прийняли рішення про застосування ядерної зброї.
6 серпня американський бомбардувальник B-29 скинув на Хіросіму атомну бомбу «Малюк» (англ. «Little Boy»), потужністю 13-18 кілотонн. За три дні, 9 серпня, ще один B-29 скинув на Нагасакі «Товстуна» (англ. Fat Man), потужністю 19-21 кілотонн.
У результаті вибухів одразу загинули близько 80 тис. осіб, переважно мирних жителів. До кінця року померли ще до 130 тис. людей: внаслідок отриманих травм, недоїдання та променевої хвороби (про смертоносну дію радіації тоді не знали).
15 серпня японські радіостанції поширили заяву імператора Хірохіто. Він погодився прийняти умову союзників про беззастережну капітуляцію, а однією з причин свого рішення назвав застосування противником «надзвичайно жорстоких бомб».
«Якщо ми продовжимо боротьбу, це не тільки призведе до остаточного колапсу і знищення японської нації, а й призведе до повного зникнення людської цивілізації», — пояснював імператор своїм підданим.
2 вересня Японія офіційно капітулювала. Так, США добилися поставлених цілей, а людство отримало доказ, що ядерна зброя ніколи більше не має більше застосовуватися у війні.
Перше випробування водневої (термоядерної) бомби — «Айві Майк» (1 листопада 1952 року)
США не довго зберігали ядерну монополію. В 1949 році СРСР провів перше успішне випробування атомної бомби. Після цього дві «наддержави» розпочали перегони із створення найбільш потужної та смертоносної зброї. У результаті цих змагань «народилася» термоядерна (воднева) бомба.
Першовідкривачами і у цьому випадку виступили Сполучені Штати. 1 листопада 1952 році на атолі Еніветок у Тихому океані під час операції «Айв Майка» (англ. Ivy Mike)водневу «Сосиску» (англ. Sausage).
Конструкція загальною вагою 73,8 тонн ззовні нагадувала невеличкий завод, а не бомбу. Проте розробники і не планували її скидати на противника, а хотіли перевірити принцип термоядерного вибуху.
Випробування пройшли успішно. На місці вибуху утворився кратер завширшки 1,9 км та глибиною 50 м, а грибовидна хмара піднялася на висоту 37 км.
Потужність «Айві Майка» оцінили у 10,4 мегатонн (1 мегатонна = 1000 кілотонн).
«Воднева» монополія США тривала ще менше за «атомну». Вже 13 серпня 1953 року СРСР провели успішне випробування власної термоядерної бомби — РДС-6с. Її потужність була набагато меншою за американський аналог, усього лише 400 кілотонн, проте на відміну від нього мала вигляд саме бомби.
Наступного року США підготували свою відповідь і на атолі Бікіні під час випробування «Касл Браво» (англ. Castle Bravo) підірвали бомбу «Креветка» (англ. Shrimp) потужністю 15 мегатонн — найпотужнішу в історії американських ядерних випробувань.
Найпотужніший ядерний вибух — «Цар-бомба» (30 жовтня 1961 року)
Пік ядерної мегаломанії припав на осінь 1961 року. 30 жовтня того року СРСР у небі над островом Нова Земля у Північному Льодовитому океані підірвала створену за наказом Микити Хрущова «Цар-бомбу» (офіційна назва АН602).
Її заявлена потужність складала 51,5 мегатонн, проте на практиці сягнула 58,6 мегатонн. Нагадаємо, потужність скинутої на Хіросіму бомби оцінюють у 13-18 кілотонн.
Ядерний «гриб» піднявся на висоту у 67 км, спалах від вибуху спостерігали на Алясці та Гренландії, а вибухова хвиля обійшла земну кулю три рази.
Наприкінці 1980-х років один з операторів, який знімав вибух, розповів про свої враження від побаченого. За його словами, «було схоже, що він всмокче в себе всю Землю».
Кінохроніка про вибух «Цар-бомби» багато років залишався засекреченим. Росатом опублікував її лише в 2016 році
Після цього перегони, хто створить найбільшу бомбу, зупинилися. Усі сторони зрозуміли, що зарядів потужністю у десятки та сотні кілотонн цілком достатньо для знищення супротивника, а при масовому використанні — і усього людства.
Проте самі випробування ядерної зброї з високою інтенсивністю тривали аж до завершення «холодної війни». А коло її власників поступово розширювалося. У 1952 році до «ядерного клубу» приєдналася Велика Британія, у 1960 — Франція, у 1964 — Китай, в 1974 — Індія.
Щоправда бомби здебільшого підривали під землею — в 1963 році СРСР, США та Велика Британія домовилися про заборону ядерних випробувань в атмосфері, космосі та під водою.
Останній ядерний вибух — випробовування в КНДР (3 вересня 2017 року)
Зараз «ядерний клуб» нараховує дев'ять членів:
- Росію;
- США;
- Велику Британію;
- Францію;
- Китай;
- Індію;
- Пакистан;
- Ізраїль (офіційно не коментує інформацію про наявність ядерної зброї);
- КНДР.
При цьому лише Північна Корея продовжує стрясати світ ядерними вибухами, усі інші держави зі списку припинили випробування в 1990-х роках (а Ізраїль їх взагалі ніколи не підтверджував).
КНДР офіційно заявила про наявність ядерної зброї в 2005 році, а наступного року провела її перше випробовування. Усього за останні роки КНДР провела шість таких випробувань. Востаннє — 3 вересня 2017 року.
Тоді Пхеньян заявив про підземний підрив водневої бомби, потужність вибуху якої можна регулювати від кількох десятків до кількох сотень кілотонн, та якою можна оснастити міжконтинентальну балістичну ракету.
24 березня 2022 року КНДР провела перше випробування міжконтинентальної ракети Hwasong-17. З цього приводу Кім Чен Ин особисто знявся у пропагандистському ролику для місцевого телебачення
Після цього КНДР взяла перерву на ядерні вибухи, однак невдовзі вона може завершитися. На початку червня спецпредставник Держдепу США з питань КНДР Сон КІМ заявив, що Пхеньян готує сьоме за рахунком випробовування.
«Мирні» ядерні вибухи в Україні — «Факел» (9 липня 1972 року) та «Об’єкт “Кліваж”» (16 вересня 1979 року)
Ядерна зброя в першу чергу має військове призначення, однак її намагалися підлаштувати і для мирних цілей.
З цією метою в 1957 році в США запустили проєкт «Плаушер» (англ. Plowshare). Він передбачав застосування ядерних вибухів малої потужності для вирішення промислових та будівельних завдань. Зокрема, таким чином пропонувалося прокласти Панамський канал. Цю ідею врешті відкинули, однак 27 експериментальних вибухів провести встигли.
Проте в 1973 році з економічних та екологічних міркувань проєкт згорнули.
В СРСР схожу програму під назвою «Ядерні вибухи для народного господарства» запустили в 1965 році і підійшли до її реалізації з набагато більшим розмахом. За допомогою атомних бомб будували канали, створювали водойми та розширювали нафтові чи газові свердловини.
Загалом до закриття програми в 1988 році встигли провести 124 вибухи, серед них — два на території України.
Перший — 9 липня 1972 році поблизу села Хрестище на Харківщині. Тоді вибухом ядерного заряду у свердловині на глибині понад 2 км намагалися зупинити аварійний викид газу.
Експеримент від кодовою назвою «Факел» бажаного результату не дав і полум'я зі свердловини довелося ще кілька місяців гасити стандартними методами.
16 вересня 1979 року на Донеччині провели новий ядерний експеримент (кодова назва — «Об’єкт “Кліваж”»). На шахті «Юнком» на глибині 903 м підірвали урановий заряд потужністю 0,3 кілотонни з метою перевірки ефективності зниження напруги між пластами породи такими методами.
Формально експеримент завершився вдало (газоносність «Юнкома» була знижена майже втричі), однак більше його не повторювали. Низька рентабельність видобутку вугілля в СРСР не могла окупити колосальних витрат на застосування малих ядерних зарядів для усунення загазованості.
В 2002 році шахту закрили, а в 2018 році російська окупаційна адміністрація вирішила її затопити. Що трапиться, якщо ґрунтові води знесуть залізобетонні перемички навколо місця вибуху, ніхто не знає.
