Георгій Гонгадзе, журналіст. Ігор Коломойський, бізнесмен. Саддам Хусейн, іракський диктатор. У цих трьох, на перший погляд різних, людей є дещо спільне. Розслідуваннями щодо кожного з них займалась організація, овіяна не меншими міфами та таємницями, ніж CERN. А саме — приватне американське агентство з розшуку активів та корпоративної безпеки Kroll Inc. До його послуг вдаються, щоби розслідувати найзаплутаніші справи світу.
Назва заокеанської організації добре відома в Україні. Саме висновки Kroll лягли в основу позову націоналізованого Приватбанку до колишніх власників. Справа на $5,5 млрд розглядається у США. Американці зацікавлені у позитивному результаті слухань, адже нерухомість, придбана за виведені з української фінустанови гроші, знаходиться здебільшого у Новому світі. І саме туди ведуть фінансові та юридичні ниточки офшорного павутиння Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова.
Попри величезний вплив на українських олігархів та банківський сектор, агентство Kroll залишається темною конячкою в українському інфопросторі. Ба більше — проти самого агентства відкрито декілька кримінальних проваджень ще за часів Ігоря Луценка й передано у ДБР ще за Романа Труби.
Більшість з тих, хто хоч якоюсь мірою зі службовою метою перетинався з Kroll, відмовився від коментарів для Chas news, посилаючись на NDA (non-disclosure agreement) — угоду про нерозголошення. Велика четвірка аудиторських компаній мовчить. Нацбанк обходиться офіційними відписками. Його колишні працівники також наче води у рота набрали.
Дехто просто уникає подробиць, натякаючи, що у цій темі надто мало дистильованих фактів, не розчинених у каламутній політиці та шпигунських інтригах.
Chas News дослідив, чим займається ця «темна конячка» судового аудиту і як вона заслужила репутацію «головного Пінкертона» Wall Street.
Від супергероїв до супербагатства
Історія Kroll розпочалася майже пів століття тому. Його засновник Джулз Кролл, син книжкового видавця єврейського походження, народився у 1941 році в Нью-Йорку. Вчився на факультеті права у Корнельському та Джорджтаунському університетах. Декілька років працював в окружній прокуратурі Мангеттена. З часом став приватним консультантом Роберта Кеннеді, якому компроматами дошкуляли конкуренти його брата — Джона Кеннеді, 35-го президента США. Начебто саме тоді Джулз почав збирати фінансові досьє, щоб у разі потреби дати по руках недоброзичливцям зіркової сім’ї. І саме це згодом перетворилось на успішний бізнес.
Проте офіційна легенда звучить дещо інакше. Мовляв, все почалося з розслідування «відкатних» схем, які навішували власникам друкарень медіарітейлери. Про це Кролл чудово знав з досвіду власного батька. І навіть розповідав на одній із зустрічей у своїй альма-матер. З часом цю легенду оприлюднив The New Yorker.
Одна з перших справ Джулза Кролла — кейс компанії Marvel Comics. Цей видавничий дім зробив собі ім’я завдяки коміксам про Людину-павука та багатьох інших супергероїв. Шахраї вимагали від його дочірньої компанії Curtis Publishing чималі кошти за начебто надані послуги. Власники не бажали переводити конфлікт у публічну площину й найняли Кролла для негласного розслідування.
Він впорався з цим завданням. І за ним одразу закріпилася репутація людини, здатної повернути власникам бізнесу гроші без зайвої публічності. Клієнтів Кролла спокушало те, що агентство не вимагало коштів за роботу авансом — лише відсотки від повернутого активу чи неправомірних виплат, яких вдалося уникнути. На ранньому етапі це відкрило Кроллу чимало дверей грошовитих замовників.
Втім, наприкінці 90-х Джулзу здалось, що оборотних коштів для розвитку бізнесу замало. Він погодився на злиття з іншим лідером у сфері корпоративної безпеки — холдингом O`Gara-Hess & Eisenhardt. Критики Kroll Associates вважають, що це перша помилка засновника компанії, яка за десять років змусила його остаточно відійти від бізнесу. Однак після першого M&A (злиття й поглинання) вартість самих ділових перемовин між Kroll Associates та контрагентами стартувала з суми у $1 млн.
Сексизм у поміч
У 90-ті в американському корпоративному управлінні панували ейджизм і сексизм. Кваліфіковані бухгалтери, юристи, оперативники спецслужб по досягненню певного віку втрачали кар’єрну мотивацію. Жінок призначали топменеджерами переважно у фармбізнесі та фешн-індустрії.
Це дало змогу Кроллу зібрати у своєму агентстві досвідчену команду, включно з ветеранами спецслужб Моссад, ЦРУ, ФБР та МІ5. Жодних вікових чи статевих обмежень, лише робота на результат, який вираховувався у зростаючих комісіях від розшуку активів.
Найбільш затребуваною діяльність Kroll стала після трагедії 11 вересня 2001 року. Тоді кожна з великих компаній зобов’язувалась більш ретельно перевіряти своїх контрагентів.
Щоби впоратись із навантаженням, у 2002 році Кролл придбав за $153 млн американський консультаційний бутік Zolfo Cooper, який мав посилити Kroll Buchler Phillips — філію у Великобританії. Саме Zolfo Cooper займалася справою банкрутства американського енергетичного гіганта Enron Inc. Аналітики Kroll розшукали всі гроші кредиторів та акціонерів Enron, внаслідок чого за агентством остаточно закріпилася репутація лідера у сфері реструктуризації активів збанкрутілих компаній.
Кролл розумівся на підводних каменях мегаломанії. Спершу вирішили продати бізнес O`Gara, сфокусований на бронюванні автомобілів та корпоративній безпеці. Після цього юридична назва компанії стала такою, як ми знаємо її сьогодні, — Kroll Inc. Але згодом компанія буквально пішла «по руках». У 2004 році її мажоритарним власником став консультант з управління активами Marsh & McLennan Companies, Inc (ММС). Вартість угоди становила майже $2 млрд і виявилась однією з найбільших укладених на той час за межами Кремнієвої долини.
Гроші не вгамували амбіцій Кролла. Він двічі намагався викупити у ММС свій актив, після чого у 2008 році просто подав у відставку. Але не полишив ринку детективних послуг. Вже за рік заснував рейтингове агентство Kroll Bond (KBRA) та разом зі своїм сином Джеремі — компанію K2 Global Consulting, фінансову розвідку, яка стала спадкоємицею славетного детективного бренда.
Що ж стосується Kroll Inc., то фактично за всі бізнес-процеси й стратегію розвитку на той час відповідав Майкл Черкаський, виконавчий директор компанії. Він прагнув поширити її домінування на обидва боки Атлантики й пірнути в напрочуд токсичний ринок пострадянських країн.
Дехто з опитаних нами експертів вважає, що в 2010-ті від Kroll Inc. залишилося тільки ім’я, яке дозволяє підписувати контракти з шістьма й більше нулями.
«При цьому на локальних ринках всю «чорну» роботу з фінансової аналітики та due diligence виконують підрядники з тої-таки Big Four чи навіть менших детективних агентств», — розповів Chas News Франклін Меттісон, ексспівробітник офісу сенатора Маккейна, який свого часу служив комісаром податкової поліції США (Internal Revenue Service).
Нагадуємо, що жодна з опитаних нами компаній «великої четвірки» — Deloitte, PwC, KPMG та E&Y — не погодилась коментувати деталі роботи Kroll на ринку аудиторських послуг.
То вгору
Найгучніші успіхи Kroll здобула під час розшуку статків політичних диктаторів, як-от Саддама Хусейна (Ірак), Фердинанда Маркоса (Філіппіни) та президента Гаїті Жана-Клода Дювальє.
Системи електронних платежів тоді ще не існувало, але фінансові детективи Kroll розробили унікальну технологію відстеження обігу чеків та вексельних платежів, якими розраховувалися за елітну нерухомість у Флориді та Монако, фешенебельних діамантових бутіках Парижа й Женеви та елітних автосалонах Лондона і Нью-Йорка. Kroll інфільтрував десятки власних агентів у колл-центри провідних банків США, де, за практикою того часу, відбувалася валідація чеків перед тим, як потрапити на валютування, розповідав в одному зі своїх нечисленних інтерв’ю сам Джулз Кролл. Частково ця методологія розслідування реалізована й на матеріалі схемних міграцій коштів акціонерів Приватбанку (детальніше про це у другій частині матеріалу).
Невдовзі після того, як удару по режиму Саддама Хусейна завдали американські «зелені берети», саме детективи Kroll поставили крапку на прихованому намаганні оточення Хусейна взяти реванш. Вони виявили десятки таємних рахунків, афілійованих із іракським диктатором та його найближчим оточенням, у банках США й Європи. Це розслідування оплатив уряд Кувейту, що в такий спосіб намагався стягнути за рахунок особистих активів диктатора компенсацію за завдані іракським вторгненням збитки.
Протидія тероризму стала апогеєм історії успіхів Kroll у 90-ті — на початку нульових. Після першої спроби терористичної атаки на Всесвітній торговий центр у 1993 році (вибухи тоді пролунали у підземному паркінгу) Kroll силами ветеранів ФБР і антитерористичного центру в Ленглі, штат Вірджинія, здійснив експертизу системи захисту будівель, виявивши десятки недоліків, які могли коштувати в рази більшої кількості жертв у разі повторного теракту проти «близнюків».
Версію про пасажирський літак тоді навряд чи хтось міг передбачити, проте були вдосконалені системи попередження та логістика евакуації. За безпеку веж-близнюків відповідав агент Kroll Джон О'Ніл, колишній спеціальний слідчий ФБР. Як і Рік Ріскола, директор з безпеки банківського холдингу Morgan Stanley, він загинув під час атаки з повітря. Проте вдосконалена О'Нілом система захисту та евакуації дозволила уникнути сотень потенційних смертей внаслідок трагедії 11 вересня.
То вниз
Факапи Kroll, за іронією долі, відомі не менше, ніж досягнення агентства. Успішні кейси так і залишаються під суворим грифом NDA. А невиправдані сподівання стають поживою для пересудів з боку конкурентів.
Наприклад, після розпаду СРСР агентство уклало контракт із урядом тодішнього російського прем’єра Єгора Гайдара. Детективи мали виявити таємні рахунки КДБ та Компартії за кордоном. Історія, що заслуговує окремого матеріалу. Але якщо коротко — американці нічого не знайшли. Ну або ж замовники не дозволили оприлюднити дані. Словом, цю невдачу агентству закидають до сьогодні.
Ще одна справа, яка не увінчалась успіхом і стала репутаційною плямою Kroll, пов’язана з Україною.
В 2001 році після вбивства журналіста Георгія Гонгадзе американці почали розслідування в нашій країні.
Роботу Пінкертонів з Уолл-стріт оплатила партія «Трудова Україна», яку очолював Сергій Тигіпко. Подейкували, що це кишенькова політсила тогочасного президента Леоніда Кучми.
Тоді до Києва прибув зоряний склад Kroll на чолі з виконавчим директором Майклом Черкаським та детективом Робертом Вітеретті. Обидва свого часу займали посаду окружного прокурора Нью-Йорка. До групи входили декілька колишніх криміналістів Скотленд-Ярда, поліції Канади та акредитованих аудіоекспертів Високого суду Англії та Уельсу.
Втім, на тих, хто очікував від Kroll гучних розвінчань, чекало розчарування. Висновки розслідування більше нагадували нашвидкуруч зібрану компіляцію. На це звернули увагу не лише в Україні, а й у моніторинговій комісії Ради Європи. Звіт практично на 50% складався з переказу публікацій в українській та закордонній пресі. Те, що більш-менш нагадувало детективні висновки, буква в букву збігалося з розслідуванням петербурзького агентства «Ажур», яке залучили до роботи одночасно з Kroll. Головний висновок детективів: Кучма до зникнення журналіста Гонгадзе не причетний.
Цієї думки підлеглі Черкаського дійшли після інтерв’ю з президентом Кучмою та аналізу його кабінету, де, згідно з плівками ексначальника президентської охорони Миколи Мельниченка, обговорювали постать Гонгадзе. Начебто експертам вдалося виявити технічні невідповідності між свідченням Мельниченка про використання цифрового пристрою та магнітудою шумового наповнення президентського кабінету.
Сам Черкаський визнавав, що встановити робочий контакт із міністром Кравченком та головою СБУ Деркачем, чиї голоси зафіксовані на плівках Мельниченка, впродовж візиту не вдалося. На думку американця, плівки містили ознаки фальсифікації, а основні версії зникнення Гонгадзе — «любовний трикутник» та борги журналіста в сумі $5 тис.
Після повернення до Нью-Йорка Черкаський в інтерв’ю NYT натякнув, що на детективів Kroll неабияк тиснули. Він назвав розслідування долі Гонгадзе «одним із найстрашніших у своїй кар’єрі». Зрештою агенти виявили факти, що вказували на причетність Кучми до зникнення журналіста, проте вони не були переконливими, заявив Черкаський.
У продовженні матеріалу читайте про те, як Kroll повернувся в Україну заради «справи Приватбанку».
