Разом із брязканням військовим залізом на кордонах України Кремль висуває свідомо нездійснені умови до НАТО.
Сhas News за допомогою експертів розбирався, навіщо він це робить і чого варто чекати.
У грудні 2021 року президент РФ Володимир Путін запропонував НАТО розпочати предметні перемовини щодо унеможливлювання розширення Альянсу на Схід. Російський лідер не згадував Україну, але зазначив необхідність саме юридичних гарантій від НАТО.
На засіданні Ради Росія — НАТО, що вперше за два з половиною роки відбулось у Брюсселі, Кремль представляли Олександр Фомін, заступник міністра оборони, який відповідає за міжнародне військове співробітництво, та Олександр Грушко, заступник міністра закордонних справ, із 2012 по 2018 роки посол РФ при НАТО.
І ці двоє були куди більш відвертими.
За словами Фоміна, російсько-натівські відносини перебувають на критично низькому рівні. Пропозиції РФ щодо деескалації були проігноровані, що, мовляв, створює передумови виникнення інцидентів та конфліктів.
Головні вимоги РФ — гарантії нерозширення НАТО на Схід за рахунок України, нерозміщення в Європі нових американських ракет середньої та меншої дальності та обмеження військової діяльності в Європі. Відповіді на них Кремль очікує в найкоротші терміни.
«Ми дуже чесно, прямо, без спроб обходити кути, використовуючи якісь політкоректні формули, вказали на те, що подальше скочування ситуації може призвести до найнепередбачуваніших і найважчих наслідків для європейської безпеки. Росія не погоджується з таким сценарієм», — заявив Грушко.
Позицію Альянсу озвучив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг — вступ до НАТО є суверенним правом кожної країни обирати шлях забезпечення власної безпеки. Питання розміщення озброєнь і відкритості військових навчань дискусійне та може бути обговорене.
Відзначимо, що всі політичні рішення в межах НАТО приймаються виключно за консенсусної згоди всіх її учасників. На сьогодні це 30 повноправних країн-членів. Хоча б один голос «проти» означатиме, що рішення не ухвалено.
«Вимоги РФ — картинка для телевізора»
У Кремлі вирішили вдатися до тактики залякування, при цьому будучи абсолютно непослідовними. Там вимагають гарантій безпеки щодо нерозширення НАТО на Схід, але разом із тим, погрожують «найважчими наслідками» для європейської безпеки від себе.
Росія вимагає від Альянсу повернутися до кордонів 1997 року. Від того часу до складу НАТО увійшли 14 країн-учасників, у першу чергу — колишніх членів Організації Варшавського договору.
Треба розуміти, що НАТО не є надутворенням, яке керує національними урядами країн-членів. Механізму виключення з лав НАТО не існує. Рішення про вихід з організації кожна країна може прийняти самостійно. Для цього потрібно повідомити уряд США про розірвання договору і за рік членство скасують. За більш ніж 70-річну історію Альянсу його лише одного разу покидала Франція — 1966 року, але повернулася в 2009-му.
Маючи під боком країну, яку на рівні ООН офіційно визнали агресором, яка у 2014 році анексувала Крим та розпочала війну на сході України, Європа та НАТО, зрозуміло, не бажають іти на поступки. Більше того, подібні гарантії виключені основоположним договором Альянсу.
«Всі рішення Альянсу приймаються консенсусно. Скоріше за все, це буде письмова відповідь, яку акцептують всі члени. З огляду на офіційні заяви, відповідь відома — в Альянсі готові говорити на тему розміщення і обмеження озброєнь, в тому числі ракет та транспарентності військових навчань. Але жодних гарантій подальшого нерозширення», — коментує ситуацію Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва.
НАТО існує вже не перший рік, в РФ чудово знають принципи його функціювання, а всі установчі документи знаходяться у відкритому доступі. Дивно чути від російських дипломатів вимоги, які, як їм чудово відомо, не можуть бути навіть розглянуті. Тому в подібному запиті формується інформаційна картинка для внутрішнього російського споживача. Справа пропаганди донести, що на мирні пропозиції Путіна НАТО та США відповіли відмовою.
«Це прагнення сформувати внутрішній порядок денний, показати росіянам, що з ними рахуються, їх поважають. Ініціювавши ці перемовини, Кремль намагається зруйнувати принципи дипломатії, західних дипломатичних перемовин, повністю знецінити їх. У Кремлі знають, що на Заході не відмовлять, тому і користуються цим», — пояснює Євген Магда, директор Інституту світової політики.
На думку Горбача, в РФ мали надію під тиском зламати Захід, дискредитувати в такий спосіб демократичні інституції та принципи колективної безпеки Альянсу.
«У Кремлі отримали казус беллі»
З 2008 року, коли на саміті НАТО в Бухаресті оголосили, що двері Альянсу відкриті для України та Грузії, і вони стануть членами організації, жодних рухів у цьому напрямку не відбулося. Досі не розпочато жодного процесу щодо обговорення вступу, не надано ПДЧ, не названі хоча б приблизні строки.
Процес вступу може зайняти не одне десятиліття, але Кремль така можливість почала турбувати саме зараз. У результаті влаштовано безпекову кризу в центрі Європи — під ударом знаходяться Україна, Польща та Литва.
США попередили, що нова військова агресія принесе РФ неминучі наслідки. Тизером озвучили персональні санкції проти Володимира Путіна, його найближчого оточення та їх родичів.
Прессекретар російського президента Дмитро Пєсков заявив, що це надзвичайний захід, який означатиме розрив двосторонніх відносин.
«З огляду на зрозумілу відповідь Путіну від НАТО, ситуація може розвиватися за двома сценаріями. У Кремлі отримали для себе казус беллі — пояснення свого приводу для населення. Тому треба очікувати провокацій, якихось гібридних, інформаційно-психологічних операцій. Але російське керівництво попередили про наслідки дуже красномовно, думаю, це є запобіжником. За другим сценарієм, РФ почне згортання всіх контактів із Заходом, перейде на ізоляцію або поверне на Схід, в бік Китаю, який є стратегічною загрозою США», — прогнозує Горбач.
Опитані Chas News експерти вважають, що дипломатичні перемовини між РФ та Заходом щодо ситуації навколо України не принесуть результатів. Криза поглиблюватиметься і надалі, поки в Кремлі не ухвалять рішення відступити. А Україна сьогодні отримала максимум з того, на що могла розраховувати, — політичну та військову підтримку від США та країн-членів НАТО.
