Перемовини щодо деескалації ситуації на українському кордоні, що цього тижня провели європейські лідери з президентом РФ Володимиром Путіним, результатів не принесли. Ситуація залишається складною та виглядає нерозв'язною дипломатичними методами.
Російське керівництво не налаштовано на діалог, використовує мову ультиматумів, а часом вдається й до відвертого хамства. Тримаючи навколо України військове угрупування загальною чисельністю понад 100 тис. осіб, що, за даними західних розвідок, готове перейти в наступ будь-якої миті, Кремль не реагує на заклики до діалогу.
У четвер, 17 лютого, президент Володимир Зеленський звернувся до свого російського візаві з черговою пропозицією провести перемовини віч-на-віч.
«Щойно Росія публічно каже, що вона готова говорити про деескалацію, про двосторонні відносини, повірте мені, щоразу ми фіксуємо всі ці виходи в медіа і щоразу після цього ми робимо запит Росії, щоб ця зустріч у тому чи іншому форматі відбулася. Крім публічної позиції, насправді вони не готові з нами спілкуватися», — розповів Зеленський.
У відповідь речник Путіна Дмитро Пєсков заявив, що для зустрічей і перемовин потрібна мета, якої вони не бачать.
«Ми неодноразово отримували сигнали від Києва із пропозицією зустрітися, але щоразу Київ не відповідав нам на просте запитання: навіщо, з якою метою», — сказав Пєсков у коментарі російським ЗМІ.
Раніше на цьому тижні Вадим Пристайко, посол України у Великій Британії, сказав в інтерв’ю, що питання вступу до НАТО ймовірно можуть переглянути. У відповідь Кремль зазначив, що відмова «допомогла б сформулювати відповідь на занепокоєння Росії». Як мінімум — ось вам тема для потенційних перемовин. Але Кремль продовжує вже традиційну для себе стратегію вирішення питань щодо України без її участі та присутності. На зустрічі з Олафом Шольцем, канцлером Німеччини, Путін вимагав гарантій, що Україна не стане членом НАТО. Відповідь німецького політика, що питання розширення Альянсу немає в порядку денному у найближчій перспективі, його не задовольнила.
За словами Путіна, коли Україна буде готовою до вступу в НАТО, для Москви вже буде надто пізно. Тому, мовляв, потрібно «вирішити це питання зараз, у ході переговорного процесу, мирними засобами».
Водночас НАТО та США вже неодноразово заявляли, що питання безпеки є суверенним правом кожної країни, в тому числі щодо вступу в Альянс.
Патова ситуація і глухий кут
Вказану у західній пресі «точну» дату вторгнення військ РФ в Україну — 16 лютого — в російських ЗМІ та соцмережах обговорювали, мабуть, навіть більше, ніж в Україні. Російська пропаганда вже давно виконала своє завдання по підготовці суспільства до неминучості війни — чи проти НАТО, чи на захист «руского міра». Зрозуміло, що питанням вступу України до Альянсу чи виконанням Мінських домовленостей в російському читанні претензії Путіна не обмежаться. Вже другий рік російська армія продовжує шантажувати Україну, а разом з нею Європу і світ.
«У 2019 році, коли в Україні змінилася влада, в Кремлі очікували домогтися перемоги політичними засобами. Мовляв, нові політики, нові обличчя. Але за ці два роки ми бачимо, що українська влада не тішить себе ілюзіями про можливості домовитися, вже є повна чіткість і ясність у сприйнятті загрози. Зокрема, і в Європи, яка певний час намагалася бути посередником», — сказав Chas News Сергій Солодкий, перший заступник директора Центру «Нова Європа».
За його словами, для РФ є лише одна ціль — повний контроль над Україною, всі проміжні процеси чи результати її не цікавлять. Мінський процес саме для цього і нав'язується, щоб поступово просунути свій вплив. Починаючи з 2014 року, жодних змін не відбулося. Для Путіна існує лише російський інтерес, хто конкретно при владі в Україні, його не цікавить.
На думку опитаних Chas News експертів, деескалація напруги дипломатичним шляхом можлива, але вона не передбачає перемогу обох сторін. Путін може відступити, але тримати на кордоні певне угрупування військ, як це було у квітні 2021 року. Європа і США можуть піти на поступки щодо вимог вступу України до НАТО чи гарантій безпеки, але це буде повторення 1939 року — отримавши своє шляхом тиску, Путін не заспокоїться.
«Деескалація дипломатичними шляхами можлива, у РФ є можливість відвести війська і зменшити свої вимоги. Але ми бачимо патову ситуацію, що виникла у зв'язку з вимогами РФ та позицією України. Війська на кордоні — для Кремля це ресурс з вимотування України», — вважає Олег Саакян, співзасновник національної платформи «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію».
Сергій Солодкий зазначає, що ситуація знаходиться в глухому куті, але у будь-яких конфліктів завжди є дипломатичне рішення. Зараз воно ускладнюється тим, що одна зі сторін не налаштована на жодні поступки, а інша звикла і говорить лише мовою ультиматумів.
«Наразі фактично всі сторони, окрім РФ, намагаються вирішити ситуацію дипломатичним шляхом. Але без згоди на це РФ вирішення питання таким шляхом неможливе. Кремлю, як не дивно, така ситуація вигідна, бо змушує прислухатися до його ультиматумів. Але, як показують події останніх тижнів, Захід вже сам втомився від таких дій», — сказав Гліб Парфьонов, координатор напряму безпекової політики Центру політичних студій «Доктрина».
За його прогнозом, можна очікувати певного послаблення з боку РФ на деяких напрямках. Але остаточно вирішити це питання дипломатично неможливо.
15 лютого офіційні представники Міноборони РФ повідомили про часткове відведення підрозділів Південного та Західного військових округів, які виконали завдання і повертаються у свої військові гарнізони. Повне відведення військ очікується після 20 лютого, коли на території Білорусі закінчаться спільні військові навчання «Союзна рішучість-2022».
Натомість президент Зеленський заявив, що Україна поки не бачить відведення російських військ від кордону.
