Згідно з результатами соціологічного опитування групи «Рейтинг», станом на початок вересня до Київради потрапляли шість політичних партій — УДАР, «Слуга народу», «Європейська солідарність», «Голос», «Опозиційна платформа — За життя» та «Батьківщина». На межі подолання 5% бар’єру опинились «Перемога Пальчевського», «Партія Шарія» та «Сила і честь»: їм соціологи нарахували трохи більше 3%.
Зауважимо, що опитування проводили ще до того, коли стали відомі списки кандидатів у депутати, тому за місяць цифри могли змінитися. З іншого боку, за три тижні до дня виборів будь-яку соціологію вже варто сприймати як частину виборчої кампанії зацікавлених політиків, а не об’єктивне дослідження. До того ж, українські виборці часом схильні до мазохістичних рішень перед самою скринькою для голосування. Тому Chas News подає огляд основних кандидатів від майже всіх учасників процесу виборів до Київради.
Справжні військові
Андрій Пальчевський — телеведучий, підприємець, власник медичної клініки, харизматичний співрозмовник, кадровий офіцер та кандидат у мери Києва. Шанси Пальчевського виграти боротьбу за крісло очільника столиці такі ж туманні, як і його офіційна біографія. Киянин, випускник Військового інституту Міноборони СРСР за спеціальністю військовий перекладач. У цьому закладі навчали спеціалістів з політичної та військової пропаганди для роботи за кордоном.
У бурхливих 90-х звільнився зі служби та зайнявся пивоварінням, згодом став одним з організаторів «Партії любителів пива». В одному з інтерв’ю Пальчевський пояснював, що це мало бути не що інше, як опозиція до Бориса Єльцина, президента РФ , себто до «партії горілки». Викладав англійську мову в Московському державному інституті міжнародних відносин МЗС РФ. У кінці дев’яностих — на початку нульових повернувся в Україну. Кілька місяців був заступником міністра у справах молоді та спорту в уряді Азарова, але після скандалу з подвійним громадянством Пальчевського звільнили. Під час Революції гідності водив машину «швидкої»...
Це уривки достовірної інформації, які можна знайти про Пальчевського у відкритих джерелах. Інтернет старанно зачищено від згадок про Пальчевського в період до 2010-х років. Власне, конспірологічні теорії варто залишити компетентним органам, але стовідсотково помічаєш присутність Пальчевського всюди — від візуальної реклами по всій країні до надокучливих дзвінків на особисті телефони.
Очевидно, щоб перестрахуватися від прольоту над Києвом, кандидат очолив виборчий список партії «Перемога Пальчевського». Тобто якщо партія отримає 5% голосів, мандат депутата Київради йому гарантовано.
До першої п’ятірки у списку також потрапили Анастасія Батіщева, голова київської організації партії; Владислав Михайленко, чинний депутат міськради від «БПП «Солідарність»; Ганна Власова, адвокат; та Олександр Пабат — ветеран Київради, соратник Черновецького по «молодій команді», який внаслідок нещасного випадку втратив зір. До нинішньої міськради обирався від «БПП «Солідарність».
До речі, Пальчевський зібрав до свого списку багатьох представників «БПП Солідарність». Тут можна побачити депутата Вадима Онуфрійчука; Сергія Майзеля — колишнього директора Департаменту транспортної інфраструктури КМДА (Майзель звільнився після того, як Шулявський міст «стомився і приліг»); Людмилу Костенко — супутницю Володимира Слончака у нічних походеньках. Знайшлося місце в списку і Яні Мірошниченко (до заміжжя — Левицька), дружині депутата Київради від «Свободи» скандально відомого Ігоря Мірошниченка. Згодом вона пояснила свою присутність у списку Пальчевського співпрацею з Пабатом та «гендерними квотами».
Близьке майбутнє
Якщо за п’ять років «Самопоміч» так і не запрацювала, доводиться лише сподіватися на майбутнє. Саме так можна назвати політичні маневри столичного ресторатора Сергія Гусовського. В 2015 році «Самопоміч» отримала другу після «БПП «Солідарність» фракцію за кількістю депутатів в Київраді. Очолив її Гусовський, який вже за три роки прийняв рішення про саморозпуск об’єднання. Сьогодні частина команди «Самопомочі» намагається потрапити до міськради разом з «Голосом» , а сам Гусовський йде в мери столиці та очолює список «За майбутнє». Нагадаємо, лідером партії є давній соратник Ігоря Коломойського – Ігор Палиця.
Друге місце в списку «За майбутнє» у Дениса Борисенка, депутата Київської облради від ще одного проєкту Коломойського – партії «УКРОП». Два наступних місця у лікарів-гінекологів — В’ячеслава Камінського, директора Київського міського центру репродуктивної та перинатальної медицини, та Мар’яни-Марії Двуліт, завідувача Центру здоров'я жінки на базі Дорожньої клінічної лікарні. Недарма кажуть, що діти — то наше майбутнє. Двуліт — власниця медичного центру з статутним капіталом в одну тисячу гривень.
П’яте місце у Юлії Лобан, депутата Київради від «Самопомочі». На столичних округах від партії балотуватимуться два колишні народні депутати: Геннадій Кривошея («Народний фронт») та Денис Силантьєв, призер Олімпійських ігор в Сіднеї 2000 року (Радикальна партія Олега Ляшка). Є в списку і Дмитро Шульмейстер, колишній член наглядової ради Державної продовольчо-зернової корпорації України.
Хто в твоїй команді
Вічно перспективний і так само непрохідний ексголова Служби безпеки України Ігор Смєшко очолює список партії «Сила і честь». Перша п’ятірка вийшла по-військовому лаконічною та функціональною — військові, лікар, аудитор. Одразу після Смєшка в списку Інна Новак, керуючий партнер українського представництва міжнародної аудиторської компанії Grant Thornton Ukraine. Третій — Володимир Тимошенко, колишній перший заступник Смєшка в СБУ, а пізніше ректор академії спецслужби. На четвертому місці Людмила Яценко, професор Інституту раку. Юрій Прокоф’єв — генерал-майор, колишній начальник управління воєнної освіти Міноборони, на п’ятому місці.
Михайло Поживанов, колишній керівник Маріуполя, впевнений, що впорається і з мегаполісом, тому балотується на міського голову Києва від Радикальної партії. Також Поживанов очолює виборчий список. Два наступних місця у Євгенії Місюренко, депутата Київради від Ляшка, та Вероніки Яковлевої, помічниці колишнього народного депутата Андрія Лозового.
Тричі мер Києва Олександр Омельченко очолює список «Єдності». Друге місце у Віталія Павлика, депутата міськради від цієї партії, третє і четверте у Вагана Товмасяна та Ольги Веремеєнко — соратників Юлії Тимошенко по «Батьківщині». Остання навіть заявила, що розійшлася з «сердешними» через їхнє лобіювання інтересів забудовників. Ми теж хотіли б вірити, що Омельченко вже відійшов від будівельного бізнесу.
Свобода від грошей та принципів
У партії «Свобода» вже давно немає спонсора, а разом з тим і свіжих ідей. Тому все нудно і прогнозовано: перший — Андрій Іллєнко, він же балотується на міського голову. Також в списку Петро Кузик, Юрій Сиротюк та Олег Гелевей, чинні депутати Київради. Для збереження гендерної квоти до списку внесли також помічницю Іллєнка — Марію Хрущ та Христину Равлюк, прессекретаря партії. Залишив «Свободу» Юрій Левченко — одне з облич столичної команди. Він балотується на мера Києва від власної партії «Народовладдя».
Так звану партію мерів «Пропозиція» на вибори до Київради очолює Наталя-Августа Юсупова, більш відома як кума Юлії Тимошенко. Леді Ю є хрещеною матір’ю сина Юсупової від шлюбу з колишнім колегою по партії та бізнесу Дмитром Ветвицьким.
І трохи про «Партію Шарія». Майже по кожному кандидату виборчого списку партії відсутня будь-яка інформація у відкритих джерелах. Хіба що збіги в реєстрах фізичних осіб підприємців. Очолює список Михайло Железняк, який називає себе експертом з питань внутрішньої політики та виборчого законодавства. Чоловік Анни Бикової, відомого політтехнолога, яка й займається кампанією Шарія в Києві. Бикова вже довгий час співпрацює з експертами так званого «пулу Медведчука», зокрема, Інститутом аналізу та менеджменту політики Руслана Бортника. Знайшлося місце в списку і адвокату Валентину Рибіну. Він відомий тим, що був захисником «беркутівців», яких згодом обміняли в Росії, кадрових російських військових Євгена Єрофєєва і Олександра Александрова, бразильського найманця в «ДНР» Рафаеля Лусваргі. Одним словом, паноптикум ще той.
