Головне управління розвідки (ГУР) — відомство, діяльність якого зі зрозумілих причин завжди має залишатися у тіні. Втім, останнім часом ГУР з завидною регулярністю генерує скандали.
Викрадення в Молдові судді Миколи Чауса, провал операції по «вагнерівцях», підкинута журналістам флешка з секретними матеріалами...
А викриття журналістами факту, що Кирило Буданов, керівник ГУР Міноборони, проживає в одному будинку з Олександром Гогілашвілі, колишнім заступником міністра внутрішніх справ, звільненим зі скандалом з посади, стало одним із найбільш резонансних розслідувань року. Насамперед через контраверсійність персони Гогілашвілі.
У березні 2020 року в МВС Гогілашвілі доручили питання боротьби з наркотиками та реабілітацію наркозалежних. Тоді в ЗМІ повідомляли, що Гогілашвілі не має профільної освіти та досвіду роботи, а посаду отримав завдяки своїй дружині — особистій помічниці президента Зеленського. Як нам розповіли незалежні джерела з оточення Арсена Авакова, колишнього міністра внутрішніх справ, про призначення Гогілашвілі Авакова просили з Офісу президента.
Трохи більше, ніж через пів року, ГУР очолив Буданов, котрий пізніше назвав звільненого заступника міністра внутрішніх справ «другом, якого знає 2,5 роки».
Історія одного дому
До скандалу з Гогілашвілі широкому загалу Буданов був відомий як хоробрий та сміливий розвідник, учасник спецоперації 2016 року в Криму, в якій загинув підполковник спецпідрозділу ФСБ «Вимпел» Роман Камєнєв.
Хоча насправді глава ГУР потрапляв у неприємні ситуації і раніше. Так, в ніч на 4 квітня на паркінгу одного з столичних супермаркетів вибухнув автомобіль, яким пересувався Буданов. На щастя, вибуховий пристрій спрацював у момент його закладки. Диверсант, що намагався ліквідувати розвідника, помер у лікарні від отриманих травм.
Ймовірно, висновків з невдалого замаху Буданов не зробив, бо журналісти без проблем кілька тижнів слідкували за ним та фіксували всі пересування головного розвідника країни.
Втім, найбільш дивує сам той факт, що під одним дахом певний час мешкали головний розвідник країни, який мав доступ до держаної таємниці та багато знав про стан речей у військовій розвідці, та Гогілашвілі, колишній громадянин Росії, який доступ до держтаємниці після звільнення з МВС мав втратити.
Не на часі
Гліб Парфьонов, координатор напряму безпекової політики Центру політичних студій «Доктрина», впевнений, що всі ці скандали не є чимось випадковим. «Існує конфлікт серед силових структур. Всі ми розуміємо, що інформація стосовно Гогілашвілі просто так не могла з'явитися. Отже, це була кампанія з дискредитації керівництва ГУР і треба дивитись. кому може бути вигідним збивати людину, тісно пов'язану з Офісом президента. Все це має характер спланованої операції політичного мотиву», — пояснює Парфьонов.
Його гіпотезу підтверджує і те, що ми досі не почули жодних коментарів щодо ситуації від Верховного головнокомандувача президента Володимира Зеленського чи заступника керівника Офісу президента Романа Машовця, який координує роботу розвідки і спецслужб.
Питання професійності керівника ГУР та стану справ у вітчизняній розвідці наразі не є і в порядку денному профільного комітету Верховної Ради. Chas News звернувся до народного депутата Юрія Мисягіна («Слуга народу»), заступника голови комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, з проханням прокоментувати, чи не планує комітет дати оцінку подіям навколо ГУР та його керівника. У відповідь народний депутат надіслав порядок денний комітету, що 20 грудня проводив останнє засідання цього року, — питання розвідки не порушували. Питання оцінки скандалів в ГУР Мисягін залишив без відповіді.
Кадрові проблеми
Втім, вішати всі проблеми вітчизняної військової розвідки на Буданова та його попередника — Василя Бурбу (того самого, якого Зеленський під час пресмарафону назвав «аферистом») було б несправедливо.
«Існує низка проблем, які мають комплексний характер. На жаль, зараз призначають не за досвідом та професіоналізмом. Хотів би звернути увагу: коли старші офіцери ГУР у прямому ефірі звітували перед іноземним громадянином (Савіком Шустером під час його шоу) про стан справ у розвідці — це реально ганебне явище», — вважає Олександр Скіпальський, начальник ГУР Міноборони у 1992-1994 роках.
ГУР почало «лихоманити» задовго до приходу Буданова. Починаючи з 2014 року, він став вже четвертим керівником розвідки. До цього її очолювали Юрій Павлов, Валерій Кондратюк та Василь Бурба.
Двоє останніх є вихідцями зі Служби безпеки України, причому Бурба певний час був першим заступником Кондратюка, поки сам не очолив ГУР. Під час їхнього керівництва розвідкою в РФ та Білорусі затримали українських журналістів Романа Сущенка і Павла Шаройка. Їх звинувачували у шпигунстві для ГУР під прикриттям журналістської діяльності.
Після перемоги на президентських виборах Зеленського Кондратюк був призначений головою Служби зовнішньої розвідки (СЗР), звідки його звільнили за рік. До слова, СЗР поки не опинялася в гучних скандалах, але за два з половиною роки президентства Зеленського там уже п'ятий керівник. Зараз службу очолює Олександр Литвиненко, який довгий час працював у Національному інституті стратегічних досліджень і є фахівцем з криптографії та захищеного зв'язку, але не з розвідки.
Наприкінці пригадаємо стару і вже давно забуту історію. В жовтні 2013 року СБУ встановила низку порушень режиму охорони державної таємниці посадовими особами Генштабу ЗСУ. Як розповіли виданню безпосередні учасники тих подій, йшлося не про якісь шпигунські скандали, а про банальну недбалість.
Під час відвідування певних відділів Генштабу офіцери повинні були фіксувати цей факт у спеціальному журналі. Але насправді записи робили не одразу, а в кінці дня, коли була зроблена решта справ.
Здавалося б, дрібниця, але адмірала Ігоря Кабаненка, на той час першого заступника начальника Генштабу, за це позбавили допуску до держтаємниці, а згодом — взагалі звільнили. Нагадаємо, це був 2013-й рік, на українських кордонах не стояло напоготові стотисячне військо росіян та не йшов восьмий рік війни.
