Інформаційна атака на Україну здатна підірвати не лише «віру в людство», а й курс національної валюти. У січні 2022 року вона знецінилася вже на 4%, опустившись з 27,28 за долар до 28,38 і втративши більше гривні за неповний місяць.
Крім цього, на світовому ринку вже котрий день триває «техаська різанина бензопилою» щодо українських єврооблігацій: щодня оновлюються параметри падіння. Так, прибутковість на вторинному ринку наших євробондів зі строком погашення у вересні 2022 року зросла до 26,6% (а ціна, відповідно, впала). Напередодні цей індикатор знаходився на позначці менше 20%.
Довші папери з погашенням у 2023-2024 та 2025-2026 роках котируються з прибутковістю на рівні 14-16%.
Найменше падіння прибутковості торкнулося українських євробондів з найбільшими термінами погашення: 2032 рік — близько 11%.
А випущені в рамках реструктуризації суверенного боргу «імені Наталії Яресько» наприкінці 2015 року ВВП-варанти подешевшали до 74%. Нагадаємо, у разі зростання української економіки понад 3% на рік вони надають право інвестору на виплату бонусу. У наше зростання, схоже, вже ніхто не вірить.
Паралельно дорожчають й кредитно-дефолтні свопи по Україні. Це своєрідне страхування від дефолту країни, яке може купити іноземний інвестор. Зараз вартість такої страховки становить 8,5% від суми страхування фінансового активу, хоча, наприклад, у лютому 2020-го, тобто до пандемії, вона була нижчою за 3%, а одразу після введення карантину — 11%.
Українські парадокси
Сказане вище дозволяє зробити висновок, що у розумінні західних інвесторів ризик, пов'язаний з військовим конфліктом, для України нині нижчий, ніж ризик, пов'язаний з пандемією у 2020-му році.
У цьому плані показовою є і ситуація з прибутковістю українських цінних паперів. Нагадаємо: зараз прибутковість довгих євробондів нижча за прибутковість коротких. Таке явище називають інверсією і використовують цей індикатор як своєрідну ознаку кризи, що наближається.
Якщо двома словами, то вартість грошей у часі змінюється, тому довгострокові позики повинні коштувати дорожче за короткострокові (у цьому можна переконатися, відвідавши найближчий ломбард). Якщо відбувається навпаки — чекай на обвал на ринку. Цей маркер спрацьовував у США безпомилково протягом другої половини ХХ століття.
Але у випадку України інвестори швидше очікують на короткострокові ризики, пік яких припаде на цей рік. У довгостроковій перспективі суверенні ризики знижуються.
Щодо внутрішнього ринку ОВДП, то тут теж склалася парадоксальна ситуація: прибутковість державних облігацій у гривні на первинному ринку нині нижча, ніж прибутковість євробондів на вторинному. Тиша і спокій.
Наприклад, 18 січня 2022 року Мінфін намагався продати 6-місячні ОВДП із середньозваженою прибутковістю в 11%, а річні — з 11,9%. На два роки — 13%. Вдалося залучити лише 10,7 млн грн, 23,1 млн грн та 70 млн грн відповідно. Мізер. Що й не дивно з огляду на диспаритет із валютними інструментами. Інвесторам краще купити єврооблігації на «вторинці» за долар та євро, ніж ОВДП на первинному ринку за гривню.
Більше пощастило Мінфіну з ОВДП, номінованими в доларі: 100 млн під 3,5% та 43,3 млн — під 3,7%.
Дивлячись на всю цю макроекономічну палітру, починаєш сумніватися, чи це українські індикатори? Чи не переплутали їх із турецькими, де нещодавно влада країни почала проводити незалежну монетарну політику, яка дуже швидко обвалила ліру. Та ні, показники наші, хоча НБУ діє у суворій відповідності до протоколів МВФ.
Все не як на війні
Новини про ризики воєнного конфлікту України з РФ заполонили провідні західні видання, зокрема й ділові.
Але що цікаво: відчуття війни на рівні «колективного розуму» завжди починається всередині держави, а вже потім перекидається на зовнішні ринки. За ідеєю, ми зараз маємо спостерігати черги до супермаркетів за їжею, черги з машин на заправках, «штурм» банківських відділень вкладниками та порожні банкомати. Нічого цього, на щастя, не відбувається.
«Білий шум» на зовнішніх ринках швидше нагадує «примус» України до якогось сценарію, який самостійно не можуть озвучити ні РФ, ні США. Це мають зробити у Києві.
Заглиблюватися в конспірологію не будемо, скажімо лише, що жоден із великих західних фондів не скидає свій портфель українських єврооблігацій.
Усі панічні котирування з розкруткою рівня прибутковості мають очевидні ознаки фіктивних операцій: невеликі обсяги (по кілька сотень тисяч доларів), низька частотність, слабка ліквідність загального обсягу угод. Ніхто не скидає наші бонди сотнями мільйонів. А саме це і потрібно робити напередодні окупації країни: окупанти не платять за борги окупованих.
Навіщо це робиться? Причина перша — той самий «примус». Причина друга, прозаїчніша, — «полювання на лоха». Умовний Ротшильд не купиться на інформаційну качку. Великі інвестори мають доступ до інсайдерської інформації завдяки афілійованим зв'язкам у системі влади. А ось успішний дантист із Маямі, який з $500 тис. сімейних накопичень вклав $100 тис. за порадою пацієнта з Одеси у високоприбуткові українські єврооблігації, — цілком. Такий клієнт дасть своєму брокеру вказівку продавати за будь-яку ціну. І на нас добре зароблять.
Чого очікувати далі?
З погляду перспектив на найближчий рік зараз майже весь ринок країн, що розвиваються, «червоний». І це пов'язано не з війною, а зі зміною монетарної політики ФРС. Починаючи з 2008 року, Федеральний резерв дотримувався політики кількісного розширення, просто кажучи, друкує гроші. Останнім часом — ще й під майже нульову відсоткову ставку. Приплив цієї ліквідності збагатив і країни, що розвиваються.
Але зараз понад 70% експертів на Заході очікують на зміну монетарної парадигми з метою боротьби з інфляцією: замість кількісного розширення — кількісне стиснення, тобто вилучення надмірної ринкової ліквідності за допомогою продажу ФРС облігацій американського мінфіну — так званих treasures.
Для цього необхідно підвищувати відсоткову ставку. Отже treasures, з урахуванням їхньої абсолютної надійності, стануть більш привабливими за прибутковістю, ніж борги країн. Для втримання інвесторів доведеться підвищувати прибутковість по суверенних облігаціях, як на первинному, так і на вторинному ринках. Поки що ми маємо мінус 8 млрд. грн. на ринку ОВДП, починаючи з початку року.
Крім того, українська економіка перебуває у стані цінового та енергетичного шоку. Прогнози щодо сировинного імпорту для нас набагато гірші, ніж у 2021-му: ціна на нафту та газ зростає. А ось зростання сировинного експорту буде не таким стрімким, особливо в сегменті металу та залізної руди.
Тому для підтримки експорту та виконання дохідної частини бюджету гривня має девальвувати хоча б на 10% — реальний рівень інфляції минулого року.
Все це свідчить про те, що курсової стабільності минулих років у 2022-му, швидше за все, не буде.
А поєднання «ідеального шторму» у вигляді закриття зовнішніх ринків для нових позик може призвести до того, що боргових джерел для покриття дефіциту бюджету та рефінансування старих боргів новими може не вистачити.
У 2014-2015 роках у нас були широкі програми МВФ. Проте вимоги нинішнього меморандуму з Фондом щодо лібералізації комунальних тарифів, швидше за все, виконані не будуть. Відтак гроші за чинною кредитною лінією ми можемо і не отримати.
Так, Нацбанк має $31 млрд валютних резервів. Плюс Євросоюз уже заявив про надання €1,2 млрд позапланової допомоги Україні.
Але це не виключає ймовірності дефолту вже цього літа, коли в бюджеті закінчаться гроші, а зовнішні ринки закриються. І ось тоді українська влада зможе запустити на Захід «кармічний бумеранг». Військова загроза, кажете? А хто ж виплачує борги під час війни?
