На цьогорічних виборах президента Франції повторюється дуель 2017 року між Емманюелем Макроном та правою діячкою Марін Ле Пен.
Причин цього багато, але я спробую пояснити головні.
Макрон вперше став президентом п’ять років тому. З того часу він намагався триматися за владу якомога сильніше, і для цього використовував ідеї та брав у команду людей з обох політичних партій, які колись були головними у французькій політиці, — правої Les Républicains і лівої Parti Socialiste. У самих цих партіях зараз повний розгардіяш, тому їхні кандидати отримали катастрофічно мізерний результат на першому турі виборів 10 квітня: 4,8% і 1,7% відповідно. Схоже, ці мастодонти французької політики скоро зникнуть з політичної арени і ми їх більше не побачимо.
Зростанню популярності правих партій сприяла риторика самого Макрона — їхнього конкурента
Аби ослабити традиційні партії і отримати підтримку правих виборців, Макрон ще до початку передвиборчої кампанії почав просувати політичні рішення і полеміку, яку раніше використовували насамперед крайні праві популісти.
Це послабило традиційні праві партії, але й легітимізувало певні пункти в політичних програмах крайніх правих партій, і кандидатів від них.
Зрештою, кампанію Макрона пожвавив екстремально правий телеексперт на ім’я Ерік Земмур. Його заяви були просто неймовірні — наприклад, він пропонував депортувати емігрантів і реабілітувати нацистських колаборантів режиму Віші.
Це посунуло риторику передвиборчих перегонів ще далі вправо і надало певного нальоту солідності Марін Ле Пен. Просто тому, що на тлі Земмура її погляди виглядали як більш помірковані.
Чи є шанси у Марін Ле Пен перемогти Макрона у другому турі?
Якщо говорити безпосередньо про можливість перемоги Ле Пен, у неї надзвичайно мізерні шанси. У Франції все ж таки більшість людей хотіли б, аби крайні праві популісти були відгороджені від політики.
Інша справа, що цього разу Макрон виграє перегони з набагато меншим відривом від Ле Пен, ніж під час минулих виборів. Якщо у 2017-му у другому турі він отримав 66% голосів, то цього разу, припускаю, буде близько 55%. До того ж багато французів не прийдуть на дільниці. Все більше і більше громадян у Франції втомлюються від політики, і неявка на виборчі дільниці у першому турі склала 26%. Це найвищий рівень з 2002 року.
Зрозуміло, що перемога Ле Пен стала б катастрофою для міжнародної політики в цілому, і для України зокрема. Вся її політична риторика побудована на обіцянках про вихід з НАТО та ЄС, а сама Ле Пен дуже близька до Путіна і Орбана. Але, маємо надію, цього все ж не буде.
Макрон, на відміну від неї, — відверто проєвропейський політик. Хоча вперте бажання продемонструвати свою незалежність й уміння бути майстром стратегії іноді ставить його у позицію, яка йому ж і шкодить. Наприклад, коли він сказав, що у НАТО настала «смерть мозку», або коли він систематично проводить переговори з кремлем, але результату від них немає від слова «взагалі».
Втім, Макрон все ж таки грає по-європейськи, і він гратиме українську карту у перерві між двома турами, аби показати, що відрізняється від Ле Пен, і вчергове продемонструвати її близькі зв’язки з путіним.
Я думаю, можливо навіть, що він приїде до Києва, щоб зустрітися із президентом Зеленським — просто аби набрати додаткові бали у Франції.
