17 січня виповнюється рік, як російський політик Олексій Навальний опинився під вартою, повернувшись із Німеччини до Росії після отруєння «Новичком». У лютому 2021-го суд змінив для Навального умовний термін у справі про «Ів Роше»на реальний. Опозиціонера відправили до колонії у Володимирській області на 2 роки та 6 місяців (на момент публікації матеріалу політику потрібно відсидіти ще півтора року).
Про те, чому Навальному не вдалося змінити політичну ситуацію в Росії та про те, що очікує Путіна у разі нового вторгнення в Україну, Chas News поговорив з російським опозиційним політиком і полковником ФСБ у відставці Геннадієм Гудковим. До 1993 року Гудков служив у КДБ, потім у ФСБ. Після виходу у відставку зайнявся охоронним бізнесом та політичною діяльністю. У 2001-2012 роках був депутатом Державної Думи РФ, головою підкомітету із законодавства у сфері охоронної та детективної діяльності та заступником керівника фракції «Справедлива Росія». 2012 року з ініціативи депутатів путінської «Єдиної Росії» Гудкова позбавили депутатського мандата. Нібито через те, що він, будучи депутатом Держдуми, продовжував займатися комерцією. З 2019-го живе у Болгарії.
— Олексія Навального затримали безпосередньо в аеропорту Шереметьєво після повернення з Німеччини. Приймаючи рішення про повернення до Росії, Навальний, швидше за все, розумів, що на нього чекає, і був упевнений, що його «жертва» змінить політичну систему Росії. Чому, на вашу думку, цього не сталося?
— Нікому з нас — ні з тих, хто у в'язниці, ні з тих, кого вбито, ні з тих, хто в еміграції, — не вдалося змінити російський політичний устрій.
Не вдається це тому, що коли Путін прийшов до влади, у Росії було зростання добробуту, пов'язане з високими цінами на газ і нафту. А народ, не розуміючи, що відбувається і не вірячи політикам, — а я був одним із тих, хто з 2004 року говорив про повернення влади до тоталітарних форм правління, — проміняв свої права та свободи на зростання зарплат, на іпотеку, на можливість купувати машини та мобільні телефони. Грубо кажучи, проміняв права та свободи на ковбасу. Але ті, хто змінює права і свободи на ковбасу, залишаються і без ковбаси, і без прав.
Це те, що сталося з російським народом. А коли народ схаменувся, проти нього вже створили гігантський репресивний апарат, який силою придушує його. Найбільш непримиренних саджають у в'язниці або просто вбивають. От і все.
Втрачено точку неповернення, коли ще можна було змусити владу піти на політичні реформи, змінити політичний характер, або, зрештою, змусити цих людей піти з влади.
Ми бачимо це не лише на прикладі Росії, а й Венесуели, Білорусі, Нікарагуа, а сьогодні — і на прикладі Казахстану.
Тоталітарні режими оточують себе силовиками, спотворюють правосуддя, принципи законності — і керують уже за допомогою сили, спираючись на багнети.
— Революції відбуваються за розколу еліт. У Навального є своя команда — хлопці, які працювали у «Фонді боротьби з корупцією» і підтримували його. Цього недостатньо?
— Ви плутаєте поняття контреліт та яскравих громадянських активістів та політиків. Навальний не є представником контреліт, він харизматичний політик і лідер. Треба розуміти, що серйозного розколу еліт у Росії, особливо розколу силових еліт, не сталося.
Чому перемогла революція в Росії 1991 року? Тому що частина силовиків була за КПРС, частина — дуже серйозно проти. Такий розкол силових еліт практично завжди є необхідною умовою для революції та зміни влади. Не обов'язково революція має бути збройним повстанням із кров'ю та смертями — вона може бути й мирною. Але бронепоїзд має завжди «стоять на запасном пути», як співали колись. А якщо його немає, і силовики мають великий вплив та можливість придушувати народні хвилювання, вони це робитимуть. І у народних заворушень не так багато шансів.
Ще не час
— Тобто, на вашу думку, одна з головних помилок Навального в тому, що він не зміг домовитися з якоюсь частиною силовиків і отримати їхню підтримку?
— Це абсолютно не його провина. Розкол еліт відбувається об'єктивно, через глибинні соціально-політичні протести. Ніхто в 1991 році заздалегідь не домовлявся з силовиками. Коли почався рух проти КПРС, за зміни, виявилося, що всередині силовиків такі самі настрої, як і в інших частинах суспільства.
Наприклад, візьмемо КДБ. Я якраз із тієї когорти, яка отримала наказ застосувати зброю проти народу в ніч з 19 на 20 серпня 1991 року.Але цей підрозділ не виконав наказ, відмовився стріляти в народ. Саме відмова КДБ розганяти захисників «Білого дому» і призвела до того, що в результаті чаша терезів схилилася на бік Бориса Єльцина та демократів. Це історичний факт.
Але цього не було в Росії, куди прилетів Навальний після лікування в Німеччині. Навального підтримав мирний громадянський протест. За Навального вийшли люди з підвищеною громадянською відповідальністю. З підвищеним розумінням політики та суспільного життя в Росії. Це була освічена, розумна та відповідальна частина суспільства. Вона, можливо, і численна, але недостатня для того, щоб скинути владу. Вона вийшла за Навального, але її просто придушили силою.
— Але чому нікому з політичних еліт не виявилось цікаво підтримати ці протести, зробити ставку на Навального?
— Повторюся, у (сучасній) Росії немає передумов для розколу еліт — і, тим більше, силових еліт. Умови для рішучих дій ще не дозріли.
Революцію неможливо зробити на замовлення. Це — стихійне явище. Його можна відчути, з ним можна йти разом, до нього можна підготуватися, його можна проспати. Але воно має свою природу та свої закони.
— Але невже серед російських еліт всі задоволені Путіним? У свій час навіть серйозно говорили про боротьбу «веж Кремля» і про те, що така боротьба може призвести до зміни влади...
— Звичайно, частина еліт Путіним незадоволена. Наприклад, багато людей незадоволені діями Кадирова. Економічні еліти незадоволені діями силовиків. Силовики незадоволені ще кимось. Але не треба плутати кланову боротьбу з політичним бродінням. Це різні речі.
Від невдоволення до розколу дистанція може бути дуже великою. Поки що це лише внутрішні суперечності системи, на яку спирається Путін, — і він балансує на цих суперечностях та інтересах. Путіну вдалося стати арбітром, елементом, що примирює клани, певним гарантом.
Як тільки Путін стане токсичним для свого оточення, там справді може статися все що завгодно — і «палацові перевороти», і підтримка будь-якого протестного руху.
Але поки що шкода від Путіна не перевищила користь для існуючих еліт. Вони обирають залишатися з Путіним за всіх проблем, недоліків, труднощів і жахів його правління.
— Тобто зміщення Путіна як результат інтриг всередині Кремля, внутрішньополітичної боротьби, на вашу думку, зараз неможливе?
— Поки що ні, якщо тільки Путін не захворіє настільки серйозно, щоб усунутись фізично від управління країною. Але зі зростанням протиріч та напруженості все можливо. Все залежатиме від швидкості руйнівних процесів всередині російської держави. Це перспектива двох-трьох років.
— Однак повернімось до Навального. За вашими прогнозами, він довго ще сидітиме?
— Є такий гіркий жарт, що терміни сидіння Путіна у Кремлі та Навального у в'язниці збігаються. Але я думаю, що термін перебування Навального за ґратами визначає ще й фактор тиску лідерів великих країн з проханням його звільнити. І, мабуть, Путін міг би на це погодитись за умови гарантії виїзду Навального з країни.
Нещодавно Навальний отримав премію імені Андрія Сахарова від Європейського парламенту. Можливо, зараз інші події відтіснили на другий план долю Навального, але я гадаю, що Захід до цього питання ще повернеться.
Годинники-то цокають
— Як ви вважаєте, ситуація в Казахстані спонукає людей до протестів, а еліти до розколу?
— На Росії протести в Казахстані позначаться негативно. Тому що Путін буде ще більше наляканий можливостями народних виступів та перетворення їх на інструмент повалення влади. Це означає, що жорстокість репресій та їхні масштаби зростуть.
Але поки в Казахстані не прийде до влади демократичний уряд, те, що відбувається в цій країні, не стане серйозним (дестабілізуючим) фактором для Росії.
— У Кремлі заявили, що не мають наміру відводити війська від українського кордону. Аналітики прогнозують масштабне воєнне вторгнення в Україну. Як ви вважаєте, якщо Путін зважиться на це, новий конфлікт зіграє йому на руку?
— Це може на якийсь короткий час зіграти йому на руку, якщо буде воєнний успіх. Але я думаю, що подальше вторгнення в Україну буде фатальною помилкою, яка різко прискорить кінець епохи Путіна та його власного сидіння у Кремлі.
Воно однозначно призведе до розколу еліт, оскільки труни підуть, буде серйозний удар по економіці, капіталах, сім'ях. Я думаю, Путін не розпочинає вторгнення в Україну лише тому, що він побоюється наслідків. Не лише реакції Заходу, а й процесів усередині країни.
— Якщо Путін піде або його змістять, чи матиме Навальний шанс якось домовитися з частиною еліт, чи Навальний залишиться персоною нон грата для них у будь-якому випадку?
— Якщо станеться м'який транзит влади і народ його підтримає, прийде більш м'який керівник на кшталт Олексія Кудріна (нинішній глава Рахункової палати) чи Сергія Собяніна (мер Москви), якісь компроміси можливі, але дуже незначні.
Навальний не стане ні президентом, ні кимось ще. У кращому разі, можливо, депутатом парламенту.
Якщо у Росії відбудеться різка зміна влади, у Навального з'являться шанси стати одним із лідерів країни.
Все залежить від форм зміни нинішнього істеблішменту: або м'який транзит, або жорсткий, або злам системи. Зрозуміло, що за зламу системи Навальний стає лідером протестних дій і є одним із ключових бенефіціарів зміни влади.
— Ви згадали про деструктивні процеси в країні. У 2020 році заговорили про «парад суверенітетів» у Росії. Мовляв, центральна влада не справляється, а місцеві еліти відчули смак повноважень. На вашу думку, як розвиватиметься цей процес і чи призведе він до розвалу Росії?
— Поки що не призведе. Тому що існує дуже жорстка централізація і відсутні будь-які федеральні блага та вільності. Країна унітарна, все керується не лише дуже жорсткою силою, а й дуже жорсткою фінансовою організацією. Гроші згрібають у центр, а потім в обмін на лояльність вони надходять як субвенції та субсидії до регіонів.
Ця система працює, доки центр сильний. Але як тільки він почне слабшати і суперечності почнуть підточувати його зсередини, такі стосунки стануть обтяжливими для регіонів — і ось тоді почнуться відцентрові явища. Не зараз. Але вони неодмінно з'являться. Причини є.
